24 листопада 2020 року справа №380/6932/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Жовковська Ю.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кожухар І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про утримання з пенсії надміру виплачених сум пенсій від 14.07.2020 року № 125.
Позовні вимоги аргументує тим, що йому протиправно та незаконно не була виплачена пенсія за серпень 2020 року в повному обсязі (різниця невиплаченої пенсії становить 361 грн. 30 коп.). Зазначає, що відповідь відповідача на його скаргу від 05.08.2020 року щодо переплати пенсії, яка стягується на підставі рішення від 14.07.2020 року № 125 є необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству. Вказує, що оскаржуване рішення є протиправним та порушує його законні права та інтереси на належне пенсійне забезпечення. Посилається на те, що 03.01.2020 року набув статусу адвоката та, на виконання вимог ч.1 ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», в телефонному режимі повідомив відповідача про набуття такого статусу. Аргументує, що відповідач повідомив про відсутність потреби подання письмової заяви з даного приводу та повідомив його про необхідність стати на облік в податковому органі як самозайнята особа та платник єдиного внеску. Окрім того, зазначив, що відповідач вказав на чітку взаємодію та обмін інформацією між ним та податковим органом, у результаті чого останній повідомить відповідача про взяття на облік позивача і лише після цього буде проведено коректування розміру призначеної позивачу пенсії у зв'язку з його працевлаштуванням. Посилається на те, що чинним законодавством не передбачено чіткого порядку щодо повідомлення пенсіонером органи пенсійного забезпечення про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. Також зазначає, що з 09.01.2020 року після взяття його на облік контролюючим податковим органом як самозайнятої особи та платника єдиного внеску податковий орган мав негайно повідомити відповідача про вказані факти. Відтак, відповідачу було відомо про працевлаштування позивача і у зв'язку з цим у нього була можливість вчасно скоректувати пенсію, яка належить позивачу. Вказує, що ним здійснювались наступні сплати єдиного внеску: 17.02.2020 року в сумі 1050 грн. 00коп.; 19.03.2020 року в сумі 1050 грн. 00 коп. Отже, є доведеним, що позивач виконав свій обов'язок відповідно до вимог ч.1 ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Зазначає, що відповідач не довів факту зловживань з його боку.
У своїх запереченнях відповідач стверджує, що позивачем не дотримано обов'язку щодо повідомлення про його працевлаштування. Вказує, що позивач обізнаний про свій обов'язок повідомити орган пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії, передбачений статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Так, 01.07.2020 року він звернувся до відповідача з заявою щодо продовження виплати пенсії по інвалідності, однак не повідомив про згадані зміни. Зазначає, що у зв'язку із встановленням факту працевлаштування позивача права на отримання надбавки як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, він не має.
Окрім того, 23.09.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, де позивач вказує, що усі обґрунтування, викладені у відзиві, суперечать реальній дійсності та чинному законодавству та зазначає, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.
Позивач просить позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 02.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 06.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями позивача з мотивів перебування на лікарняному.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Позивачу з 26.06.2017 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» у розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою 1303016627 (МВС) від 26.06.2017 року, який міститься в матеріалах справи.
03.01.2020 року позивач набув статус адвоката (копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001826 від 03.01.2020 року знаходиться в матеріалах справи).
14.07.2020 року рішенням про утримання надміру виплачених сум пенсій за № 125 відповідач розпорядився, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.08.2020 року до повного погашення.
Мотивами прийняття рішення було те, що умови, передбачені ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не були виконані позивачем.
Не погодившись з вказаними рішенням позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.07.2020 року №125.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» від 01.01.1992 року №2262-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № №2262-ХІІ) до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім'ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім'ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім'ї надбавку. За наявності в сім'ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім'ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.
Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464-VI), взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється податковим органом з внесенням Пенсійним фондом відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Частиною 1 ст.60 Закону №2262-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № №2262-ХІІ), пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Відповідно до абзацу 2 п.2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №22-1), у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Як передбачено ч.2 ст.60 Закону№2262-ХІІ у разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Зі змісту ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-ІV), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згадана вище норма кореспондується з пунктом 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.
Як уже було встановлено раніше позивачу з 26.06.2017 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст.21 Закону № №2262-ХІІ.
З 03.01.2020 року позивач почав займатись адвокатською діяльністю, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
15.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати надбавки на двох неповнолітніх дітей.
Відтак, суд приходить до висновку, що з цього моменту позивач втратив право на отримання пільгової пенсії, передбаченої статею 16 Закону №2262-ХІІ, та у нього виник обов'язок повідомити відповідача про обставини, що спричиняють припинення виплати пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що він виконав вимоги статті 60 Закону №2262-ХІІ та повідомив відповідача про вищезгадані факти у телефонному режимі.
З приводу даного твердження суд зазначає наступне.
Порядком №22-1 (абзац 2 п.2.21) чітко вказує на спосіб, у який пенсіонер повинен повідомити пенсійний орган у разі його працевлаштування після призначення пенсії, а саме подання заяви. Жодних інших способів законодавець не передбачив.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі № 676/1176/17 та від 27.03.2020 року у справі № 757/38162/14-а.
Більше того, 15.08.2018 року позивачем була підписана заява-зобов'язання, де зазначено, що з 01.08.2018 року він ніде не працює та не займається індивідуальною підприємницькою діяльність. Окрім того, вказав, що зобов'язується терміново повідомити відповідача про працевлаштування на роботу або про початок індивідуальної підприємницької діяльності, в тому числі і членів сім'ї із числа утриманців або призначення їм пенсій і допомог від інших органів. У випадку переплати надбавки зобов'язується таку переплату терміново погасити. Про відповідальність за порушення згаданого зобов'язання попереджений.
Зміст згаданої заяви - зобов'язання вказує на те, що позивач був обізнаний із обов'язком щодо повідомлення відповідача про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати та наслідками його невиконання.
Відтак, суд дійшов висновку, що аргументи позивача з приводу належного повідомлення відповідача про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому відповідачем правомірно прийнято рішенням про утримання надміру виплачених сум пенсій № 125 від 14.07.2020 року.
Судом не беруться до уваги аргументи позивача з приводу взаємодії та обміну інформацією між податковим органом та відповідачем, оскільки законом чітко встановлений обов'язок саме позивача повідомити відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У цьому контексті також слід зазначити і про те, що відповідач не наділений повноваженнями здійснювати перевірку обставин, які спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Окрім того, судом береться до уваги факт зайняття позивача адвокатською діяльністю. При цьому, суд зазначає, що позивач, з урахуванням набутих компетенцій як фахівця в галузі права, повинен знати у який спосіб необхідно звертатись до державних органів з тих чи інших питань. Тому його твердження, що чинним законодавством не передбачено чіткого порядку щодо повідомлення пенсіонером органи пенсійного забезпечення про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, також не береться до уваги судом.
З огляду на викладене судом не встановлено порушень відповідачем критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25 листопада 2020 року.
Суддя В.Я.Мартинюк