12.04.2010 Справа № 10/18
За позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", м. Дніпропетровськ
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, Мукачівський район, с.Жнятино
про визнання недійсними п.п. 8.1, 9.8 договору суборенди нежитлових приміщень від 08.08.07.
Суддя - І.В.Івашкович
представники:
від позивача - Переста С.М., юрисконсульт філії „Закарпатське регіональне управління” ПАТ КБ ”Приватбанк”, довіреність №3190 від 18.08.09.
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 26.03.10
У судовому засіданні 31.03.10 за участю представників: від позивача - Олексик В.В., начальник юридичного відділу філії „Закарпатське регіональне управління” ПАТ КБ ”Приватбанк”, довіреність № 7078 від 31.12.09; від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 26.03.10. оголошувалась перерва до 12.04.10 11.15 год.
СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ звернулось з позовом до приватного підприємця ОСОБА_5, с.Жнятино Мукачівського району про визнання недійсними п.п.8.1,9.8 договору суборенди нежитлових приміщень від 08.08.2007р.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24.03.10 в порядку норм ст.24 Господарського процесуального кодексу України проведено заміну неналежного відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (Мукачівський район, с.Жнятино) на належного відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (Мукачівський район, с.Жнятино).
Позов мотивовано тим, що укладений сторонами договір суборенди нежитлових приміщень від 08.08.07 в частині умов, визначених згідно з п.п. 8.1, 9.8, не відповідає ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання зазначених пунктів договору недійсними в силу норм ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України. Представником позивача в процесі судового розгляду позов підтримано в повному обсязі. Посилається на наведені у позовній заяві підстави позовних вимог та додані до позовної заяви документальні докази.
Відповідач згідно з поданим письмовим відзивом на позов проти позову заперечує. Мотивуючи заперечення проти позову, вказує на те, що при укладенні договору суборенди нежитлових приміщень від 08.08.07 сторони, з урахуванням норм ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, самостійно обирали умови договору, в т.ч. і умови, передбачені в п.п.8.1,9.8. Стверджує, що умови п.п. 8.1, 9.8 договору викладено з урахуванням змісту ст.778 Цивільного кодексу України та не суперечать нормам цієї статті.
Окрім того, відповідач зазначає про те, що на даний час спірний договір суборенди є розірваним за згодою сторін, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі - приймання нерухомого майна від 01.11.09 та додаткова угода від 16.11.09, згідно з якими сторони підтвердили відсутність одна до одної будь-яких претензій фінансового і майнового характеру, пов'язаних з виконанням умов договору.
Представником відповідача заперечення проти позову згідно з поданим відзивом підтримано.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
констатує такі висновки.
Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, с.Жнятино Мукачівського району, як Орендодавцем, та ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” (перейменовано на публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк”) в особі філії „Закарпатського регіонального управління”, як Орендарем, укладено договір суборенди нежитлових приміщень від 08.08.2007р. та додаткові угоди до вказаного договору від 19.02.08, від 18.03.09. Предметом вказаного договору, з урахуванням змін, що вносились додатковими угодами, передбачено, що Орендодавець передає Орендарю у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для використання його в господарській діяльності з метою організації банківської діяльності, надання банківських, страхових і юридичних послуг населенню. Згідно з п.4.1 договору обумовлено строк дії суборенди тривалістю п'ять років з моменту передачі об'єкта Орендареві. Договір суборенди від 08.08.07 підписано повноважними представниками сторін та засвідчено нотаріально.
Додатковою угодою сторін від 16.11.09 договір суборенди нежитлових приміщень від 08.08.07 за взаємною згодою сторін достроково розірвано, а підписаним обома сторонами актом здачі-приймання нерухомого майна від 01.11.07 засвідчено повернення Орендарем Орендодавцю предмету договору суборенди від 08.08.07 та відсутність у сторін одна до одної будь-яких претензій фінансового і майнового характеру, що пов'язані з виконанням умов договору суборенди.
Згідно з умовами оспореного позивачем п.8.1 договору Орендарем взято на себе зобов'язання здійснювати один раз на рік за власний рахунок поточний ремонт об'єкта оренди у відповідності до погодженого з Орендодавцем кошторису, при цьому ці кошти зарахуванню або поверненню Орендарю не підлягають.
Умовами оспореного позивачем п.9.8 договору передбачено, що у випадку, коли Орендар здійснив за власний рахунок без згоди або за згодою Орендодавця, як відокремлювані так і невідокремлювані покращення орендованого майна, він не має права на відшкодування вартості цих покращень.
Як на підставу визнання спірних умов договору суборенди недійсними позивач вказує на порушення вимог ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки при укладенні договору до нього включено умови п.п.8.1,9.8, які на думку позивача за своїм змістом не відповідають нормам ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України. Тобто позивач вважає, що договір в частині вищевказаних умов суперечить діючому цивільному законодавству у зв'язку з чим, на підставі ч.1ст. 203, ч.1 ст.215,ст. 217 ЦК України ці умови мають бути визнані недійсними.
Відповідно до приписів ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до врегульованих Цивільним кодексом України загальних умов укладення договорів (ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із змісту або суті відносин між сторонами (п.3 ст.6).
Відповідно до ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України закріплено право наймача на відшкодування зробленого за згодою наймодавця поліпшення майна шляхом відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування майном. Отже, за змістом зазначеної норми наймачу надається альтернативне право вибору форми відшкодування зроблених поліпшень, яке може бути реалізоване на розсуд самого наймача.
Виходячи із диспозитивного характеру вказаної правової норми, а також враховуючи приписи вищезгаданих норм ст.ст.6, 627,628 Цивільного кодексу України, сторони не позбавлені права встановити у договорі можливість безоплатної передачі наймодавцеві зроблених поліпшень. При цьому слід зазначити, що положення ч.3 ст.778 ЦК України поширюють свою дію незалежно від виду зроблених поліпшень ( відокремлюваних або невідокремлюваних).
Необхідно також зауважити, що умови п.9.8 договору викладено в контексті норм, передбачених ч.ч.2,3,5 ст.778 ЦК України, та в цілому положенням вказаних норм не суперечать. Окрім того, умови п.8.1 договору, згідно з якими передбачено зобов'язання орендаря здійснювати один раз на рік за власний рахунок поточний ремонт об'єкта без відшкодування витрачених коштів, повністю узгоджуються із змістом норм п.1 ст.776 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд не вбачає підстав вважати визначені на розсуд сторін умови п.п.8.1, 9.8 договору, такими, що суперечать закону або викладені без врахування обов'язкових для застосування до спірних правовідносин сторін актів цивільного законодавства. В задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.
Суддя І.В.Івашкович
Повний текст рішення підписано 22.04.10