справа №380/7746/20
23 листопада 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни про визнання протиправними дій, скасування постанови,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни про визнання протиправними дій, скасування постанови, в якій позивачка просить:
- визнати дії старшої державної виконавиці Залізничного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни - протиправними;
- скасувати постанову від 23.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9446 грн у ВП 62642258.
В обгрунтування позовних вимог позивачка покликається на відсутність підстав для стягнення з неї виконавчого збору згідно з оскаржуваною постановою, оскільки державним виконавцем не вчинялось жодних дій з примусового виконання рішення суду, а тому, на думку позивачки, оскаржувана постанова суперечить вимогам ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідачі позов не визнають. Позиція відповідачів Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) викладена у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування правомірності своїй дій, покликаються на те, що державним виконавцем 23.07.2020, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62642258, яку рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення скеровано стягувачу - для відома, а боржнику - для виконання. Конверт з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання повернувся до відділу. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Державним виконавцем 23.07.2020 на підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідачі стверджують, що державним виконавцем вчинялись дії щодо виконання виконавчого провадження відповідно до виконавчого документу № 462/177/19 від 13.07.2020, такі як: винесення постанов про арешт коштів боржника, які знаходяться в банках, винесення Актів державного виконавця при неодноразовому виході за місцем виконання виконавчих дій, тощо. Державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 07.10.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Постанова державного виконавця від 07.10.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу не скасована та сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась. Відтак, відповідачі вважають, що дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою суду від 19.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; витребувано у Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) матеріали виконавчого провадження ВП 62642258; запропоновано відповідачам до 29.10.2020 надати суду відзив на позовну заяву з врахуванням вимог ст. 162 КАС України; роз'яснено відповідачам, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи, що згідно з записом в Акті державного виконавця від 06 вересня 2020, постанову про стягнення виконавчого збору від 23.07.2020 ОСОБА_1 отримала 06.09.2020, а до суду з позовом про оскарження названої постанови звернулася 16.09.2020 (дата подання позовної заяви у відділення поштового зв'язку), тобто у межах десятиденного строку звернення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України. Доказів того, що позивачка дізналася про порушення свого права раніше матеріали справи не містять. Поштові відправлення з постановою про стягнення виконавчого збору від 23.07.2020, скеровані на адресу позивачки Залізничним відділом державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), повернулись на адресу останнього з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22.07.2019 у справі № 462/177/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , спеціально-уповноважений орган: Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини визначено такі способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_2 :
1) систематичні побачення з сином у першу і третю суботи та неділі кожного місяця з 10:00 год. до 13:00 год. та з 17:30 год. до 19:30 год. (з урахуванням режиму дня дитини), без обмеження місця прогулянок;
2) побачення у кожен день народження сина, а саме: 03 жовтня кожного року з 12:00 год. до 16:00 год до досягнення дитиною повноліття (з урахуванням режиму дня дитини);
3) безперешкодне відвідування сина під час його хвороби за місцем його фактичного знаходження (проживання);
4) необмежене спілкування з сином по телефону і шляхом відео, поштового, електронного та іншого зв'язку, з урахуванням режиму дня дитини.
13.07.2020 на виконання вказаного рішення суду Залізничним районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 462/177/19.
23.07.2020 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівською Іриною Петрівною за заявою стягувача відкрито виконавче провадження № 62642258 з примусового виконання виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, про визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою від 23.07.2020 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівською Іриною Петрівною визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 269 грн.
Постановою цього ж державного виконавця від 23.07.2020 за примусове виконання вказаного рішення суду стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 9446,00 грн.
Вказану постанову рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення скеровано стягувачу - для відома, а боржнику - для виконання. Конверт з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» повернувся до відділу виконавчої служби.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження № 62642258 01.08.2020 державним виконавцем Панчишин В.Р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, складеного Акт про те, що здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , для виконання рішення суду у визначений судом спосіб виконання (перша субота серпня), однак побачення ОСОБА_2 з сином не відбулося.
Згідно з Актом державного виконавця від 02.08.2020 при примусовому виконанні виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, державним виконавцем Панчишин В.Р. здійснено вихід на територію за адресою: АДРЕСА_1 , для виконання рішення суду у визначений судом спосіб виконання (перша неділя серпня), однак побачення ОСОБА_2 з сином не відбулося.
15.08.2020 державним виконавцем Панчишин В.Р., при примусовому виконанні виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, складеного Акт про те, що 15 серпня 2020 та 16 серпня 2020 року (третя субота та неділя серпня) побачення не відбулося, оскільки стягувач ОСОБА_2 перебував на лікарняному, про що повідомив державного виконавця у заяві.
Згідно з Актом державного виконавця від 06 вересня 2020 року, старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівською Іриною Петрівною при примусовому виконанні виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, встановлено, що побачення ОСОБА_2 з сином відбулося.
06.09.2020 ОСОБА_1 вручено Постанову про відкриття виконавчого провадження, Постанову про стягнення виконавчого збору та Постанову про витрати виконавчого провадження, про що внесено запис в Акті державного виконавця від 06 вересня 2020.
Згідно з Актом державного виконавця від 20 вересня 2020 року, старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівською Іриною Петрівною при примусовому виконанні виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, встановлено, 20 вересня 2020 року побачення відбулося, претензій один до одного сторони не мають.
29.09.2020 за вх. № 12018/18.2-18 до Залізничного ВДВС у м. Львові Західного Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла заява від захисника стягувана ОСОБА_2 адвоката Медвідь В.О. про повернення виконавчого документа стягувачу.
Постановою старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни від 07.10.2020 виконавчий лист № 462/177/19, виданий 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни від 07.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63253143 з примусового виконання постанови № 62642258, виданої 23.07.2020, про стягнення виконавчого збору у розмірі 9446,00 грн.
Предметом оскарження у цій справі є постанова старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни від 23.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9446 грн у ВП 62642258, з підстав невчинення державним виконавцем, за твердженням позивачки, жодних дій по примусовому виконанні рішення суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII).
Статтею 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами ч. 1 ст. 18 даного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
У ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Системний аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку про наявність у державного виконавця обов'язку щодо зазначення останнім у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 Закону №1404-VIII, а також обов'язку щодо винесення, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27).
За наслідками розгляду справи судом встановлено, що жоден з цих випадків не мав місця у спірних відносинах.
Частиною 4 ст. 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені у ст. 40 Закону №1404-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), п. п. 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432, передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону.
Судом встановлено, що станом на 23.07.2020 у матеріалах виконавчого провадження були відсутні будь-які докази того, що виконавчий лист № 462/177/19, виданий 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, виконаний боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з цим державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 9446 грн.
При цьому, суд зазначає, що аналіз ст. ст. 26, 27 Закону №1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.
У Законі №1404-VIII передбачені випадки, коли виконавчий збір не стягується (ч. 5 ст. 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати), зокрема згідно з ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відтак розпочато примусове виконання рішення).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №820/5807/16, від 19 квітня 2018 року у справі № 825/739/17.
Посилання позивача на не вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом відхиляються судом, адже згідно з висновком, викладеному у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №816/823/17, від 07.03.2018 у справі № 750/7624/17, ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачає обов'язок боржника сплати суми виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є не правом державного виконавця, а є обов'язком при відкритті виконавчого провадження. При цьому суд враховує, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17 та від 15.07.2019 у справі № 805/1174/17-а.
До того ж, суд зауважує, що згідно з ч. ч. 1 ст. 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Відповідно до ч. ч. 2-5 цієї статті державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених ч. 10 ст. 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У матеріалах виконавчого провадження містяться Акти державного виконавця, складені при примусовому виконанні виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова, щодо неодноразового виходу за місцем виконання виконавчих дій, що свідчить про здійснення відповідачем перевірки виконання боржником рішення суду.
Разом з тим, з доводів позивачки вбачається, що остання помилково трактує, що в рамках виконавчого провадження № 62642258 здійснюватиметься стягнення виконавчого збору за примусове виконання виконавчого листа № 462/177/19, виданого 13.07.2020 Залізничним районним судом м. Львова. Слід зазначити, що виконавчий збір державний виконавець стягує в рамках іншого виконавчого провадження № 63253143 (про стягнення виконавчого збору), що не є предметом спору в цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 750/1800/17, від 15.07.2019 у справі № 805/1174/17-а.
Отже, стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України. Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року (справа № 703/1086/17) та від 13 лютого 2019 року (справа № 295/13991/16-а).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову від 23.07.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 62642258, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивачку.
Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 257, 271, 272, 287, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», підп. 15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни про визнання протиправними дій, скасування постанови - відмовити.
Судові витрати покласти на позивачку.
Згідно з ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його складення, з урахуванням положення до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачі: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 299; код ЄДРПОУ 35009206).
Старший державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівська Ірина Петрівна (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 299).
Суддя Сидор Н.Т.