Іменем України
25 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3399/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як вдові ліквідатора першої категорії зі статусом інваліда війни, померлого через захворювання, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як вдові ліквідатора першої категорії зі статусом інваліда війни, померлого через захворювання, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України на засіданні №73 від 30 січня 2020 року (направленого листом від 10 лютого 2020 року №8858) на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, захворювання, що призвело до смерті чоловіка ОСОБА_2 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до витягу з протоколу 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 20 серпня 2020 року №364, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 - «Атеросклеротичний дифузний та постінфарктний вогнищевий (дата невідома) кардіосклероз, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , лікарським свідоцтвом про смерть №121, виданим 28.10.2019 Сватівським міжрайонним відділенням Луганського обласного бюро СМЕ, медичними документами - так пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
26 серпня 2020 року, позивачем на адресу відповідача була надана заява, про надання статусу особи, на яку поширюється чинність абзаца першого пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII, та видачі посвідчення «Посвідчення члена сім'ї загиблого», як вдові колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Листом від 28 серпня 2020 року №02-03/2242 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, оскільки на думку відповідача повинен бути встановлений причинний зв'язок смерті ветерана із захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Позивач не погодився з такою відмовою відповідача, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 07.10.2020 за вхідним реєстраційним номером 40780/2018 надав відзив на позовну заяву (а.с.41-42), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 (померлого чоловіка позивача), яке призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно із абзацом першим пункту 1 статті 10 Закону, повинен бути встановлений причинний зв'язок смерті ветерана війни із захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі й на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Оскільки захворювання, що призвело до смерті чоловіка позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абзацом першим пункту 1 статті 10 Закону. Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Доказ, який підтверджує обставини, на яких ґрунтується відзив, є копії листів Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 № 389/0/166-17/401 «Про надання роз'яснень» та від 20.01.2020 № 832/0/2-20/29.На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.27-28).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 був особою, якому встановлено 1 групу інвалідності, та особою (1 категорії), яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, якому було надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 від 20.10.2009 та посвідченням Серії НОМЕР_3 від 31.01.2002 (а.с.13, 14).
З експертних висновків Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 10.02.2020 №8858 по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС вбачається, що захворювання ОСОБА_2 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 29.10.2019 Серії НОМЕР_1 (а.с.15).
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_4 (а.с.11).
26 серпня 2020 року дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила видати посвідчення «Посвідчення члена сім'ї загиблого», як вдові колишнього військовослужбовця та присвоїти їй відповідний статус (а.с.18).
Листом від 28 серпня 2020 року № 02-03/2242 Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації відмовило позивачу у встановленні як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.34).
Не погодившись із фактичною відмовою у встановленні, як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
В преамбулі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ч.1 ст.7 Закону №3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 1,9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до довідки від 28.07.1999 ОСОБА_2 у період з 20.12.1987 по 01.03.1988 приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав дозу опромінення 9, 685 (а.с.12)
Відповідно до довідки від 01.03.1988 року № 1896/1 ОСОБА_2 знаходився на зборах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 20 грудня 1987 року по 01 березня 1988 року (а.с.10).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, який з 2012.1987 по 01.03.1988 виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується вищевказаними документами.
Пункт 2 статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється на сім'ї військовослужбовців, які призивались на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, прирівняних до них осіб, зазначених в статтях 6 і 7 цього Закону, тобто на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 28.09.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.27-28).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, незалежно від того, звільнений позивач від сплати судового збору чи ні.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03197018, 92600, Луганська область, м. Сватове, майдан Злагоди, 25) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03197018, 92600, Луганська область, м. Сватове, майдан Злагоди, 25) на користь Державного бюджету України, судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ірметова