Іменем України
24 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3231/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області про визнання дій протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Борисов Дмитро Геннадійович (далі також - представник позивача), до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області (далі також - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якій просить:
- визнати неправомірними дії та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про відмову ОСОБА_1 в призначення пенсії від 29.07.2020 № 63;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу в подвійному розмірі період її роботи з 08.07.1981 по 21.02.1989 на посаді фельдшера - нарколога в психіатричному диспансері Краснодонській психіатричній лікарні; до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період її роботи з 01.04.1980 по 06.07.1981 на посаді медичної сестри в очному відділенні в Краснодонської центральної міської лікарні Ворошиловградської області; з 10.03.1989 по 28.11.1990 на посаді інженера по гірничим роботам на гідрошахті ім. 50 років СРСР в/о «Краснадонвугілля»; з 03.12.1990 по 01.12.1997 на посаді інженера 2 категорії проектно-кошторисного бюро в/о «Краснадонвугілля»; та період здійснення нею підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003 включно;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2020 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду по даній адміністративній справі.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 13.05.2020 позивач звернулась до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 15.05.2020 № 37 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії відповідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» в зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу та рекомендовано звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства що підтвердження періодів роботи з 01.04.1980 по 06.07.1981, з 08.07.1981 по 21.02.1989, з 10.03.1989 по 28.11.1990, з 03.12.1990 по 01.12.1997 та період проведення підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003.
Відповідачем був зарахований стаж 6 років 10 місяців 14 днів.
27.07.2020 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 29.07.2020 № 63 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» в зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу та рекомендовано звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства для підтвердження періодів роботи з 01.04.1980 по 06.07.1981, з 08.07.1981 по 21.02.1989, з 10.03.1989 по 28.11.1990, з 03.12.1990 по 01.12.1997 та період проведення підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003.
Повторно відповідачем був зарахований стаж 6 років 11 місяців 26 днів. Обґрунтуванням відмови в призначенні пенсії було те, що під час розгляду пакету документів та заяви ОСОБА_1 надано довідки для підтвердження стажу не є дійсними, оскільки видані органами на непідконтрольній території та не створюють правових наслідків і не можуть бути враховані при призначенні пенсії .
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком та неврахування стажу роботи за період з 01.04.1980 по 06.07.1981, з 08.07.1981 по 21.02.1989, з 10.03.1989 по 28.11.1990, з 03.12.1990 по 01.12.1997 та період проведення підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003 є незаконними на підставі наступних фактів.
Згідно трудової книжки позивач працювала:
Запис № 1 з 01.04.1980 по 06.07.1981 - в очному відділенні в Краснадонської центральної міської лікарні Ворошиловградської області на посаді медичної сестри звідки була звільнена в порядку переводу , що підтверджується трудовою книжкою позивача та відповідними записами в ній під 2 номерами 1 та 2 трудової книжки.
Запис № 2 з 08.07.1981 по 21.02.1989 - фельдшером - наркологом психіатричного диспансеру Краснодонської психіатричної лікарні, що підтверджується трудовою книжкою позивача та відповідними записами в ній під номерами 3 та 4 трудової книжки. Період даної роботи відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується в подвійному розмірі. «Робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі».
Запис № 3 з 10.03.1989 по 28.11.1990 - інженером по гірничим роботам на гідрошахті ім. 50 років СРСР в/о «Краснадонвугілля», що підтверджується трудовою книжкою позивача та відповідними записами в ній під номерами 5-8 трудової книжки.
Запис № 4 з 03.12.1990 по 01.12.1997 - інженером 2 категорії проектно- кошторисного бюро в/о «Краснадонвугілля», що підтверджується трудовою книжкою позивача та відповідними записами в ній під номерами 9 та 11 трудової книжки.
Загальний стаж позивача згідно трудової книжки становить 28 років 11 місяців 6 днів.
Крім того, на думку позивача, до страхового стажу позивача слід зарахувати період підприємницької діяльності за кведом 89.10 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний), оскільки з дня реєстрації 05.04.1994 по 16.05.2017 нею сплачувалися відповідні податки, отже, цей період роботи повинен бути зарахований до загального трудового стажу.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду для захисту своїх прав.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке (арк. спр. 68-76).
27.07.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, зареєстрованою формі № 10 під № 2162, та пакетом документів за призначення пенсії відповідно до абз. 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). Заяву та документи прийнято 27.07.2020.
Під час звернення за призначенням пенсії позивач надав відповідачу такі документи: заяву про призначення/перерахунок пенсії від 27.07.2020; трудову книжку - НОМЕР_1 від 15.04.1980; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт/посвідка; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 917-5000081107; довідка з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 1590, № 4592; свідоцтво про народження; свідоцтво про шлюб; іншій документ № 103, № 97.4589, б/н 4591, б/н.
Відповідно до розрахунку стажу загальний стаж позивача складає 6 років 11 місяців 26 днів.
Рішенням відповідача від 29.07.2020 № 63 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з абз. 2 частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV. Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу (з 01.01.2020 по 31.12.2020 не менше 27 років), з зазначених далі підстав.
При дослідженні трудової книжки позивача від 15.04.1980 НОМЕР_1 встановлено, що прізвище зазначено нерозбірливо та не зазначено дату документу, на підставі якого змінено прізвище, у зв'язку з чим немає законних підстав зарахувати періоди роботи з 01.04.1980 по 06.07.1981, з 08.07.1981 по 21.02.1989, з 10.03.1989 по 27.11.1990, з 03.12.1990 по 01.12.1997 до страхового стажу за даними трудової книжки від 15.04.1980.
Період роботи на Гідрошахті ім. 50-річчя СРСР з 10.03.1989 по 28.11.1990 на сторінці 6-7 міститься запис № 8 датовано 28.11.1990 у графі 4 не зазначено дату наказу про звільнення, що суперечить пункту 2.27 Інструкції, якою встановлено порядок внесення записів про звільнення у трудовій книжці працівників.
Згідно з пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення, у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Тобто, зазначення у графі 4 документу, на підставі якого здійснено звільнення працівника, а також всіх необхідних реквізитів такого документу є обов'язковим. Таким чином, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на Гідрошахті ім. 50-річчя СРСР не має правових підстав, оскільки в графі 4 запису № 8 не зазначено дату наказу, на підставі якого проведено звільнення позивача.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу в подвійному розмірі період її роботи з 08.07.1981 по 21.02.1989 на посаді фельдшера - нарколога в психіатричному диспансері Краснодонській психіатричній лікарні вважаємо передчасними, оскільки ані в заяві про призначення, ані в рішенні відповідача про відмову у призначення пенсії за віком, не йшлося про зарахування позивачу до пільгового стажу в подвійному розмірі період її роботи з 08.07.1981 по 21.02.1989, а суд захищає тільки порушене право.
При повторному зверненні позивач надала наступні довідки про періоди роботи:
-довідку від 03.07.2020 № 103 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській центральній міській лікарні з 01.04.1980 по 06.07.1981 виданою державною установою «Краснодонська центральна міська багатопрофільна лікарня» на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає даним паспорта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
-довідку від 01.07.2020 № 97 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській психіатричній лікарні з 08.07.1981 (на підставі розрахунковій відомості - 1981 року, яка не долучена до довідки про стаж роботи) по 20.02.1989 («зарахована по переводу» - так у довідці) виданою державною установою «Краснодонська центральна міська багато профільна лікарня» на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає даним паспорта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
-довідку від 29.04.2020 № 4589 про підтвердження періоду роботи на гідрошахті ім.50 річчя СРСР виробничого об'єднання «Краснодонвугілля» з 10.03.1989 по 28.11.1990 виданою філією № 2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурного підрозділу «Краснодонвугілля». При цьому в довідці зазначено, що наказ про звільнення, розрахунковий рахунок по заробітній платі за 1989 рік не збережені,
-довідку від 29.04.2020 № 4591 про підтвердження періоду роботи з 01.12.1990 по 01.12.1997 в проектно-конструкторському бюро Краснодонському виробничому об'єднанні по добутку вугілля «Краснодонвугілля».
Довідки від 03.07.2020 № 103, від 01.07.2020 № 97 видані установою, розташованою м. Краснодон, а довідки від 29.04.2020 № 4589, 4591 видані установою, розташованою в м. Луганськ.
Відповідно до Переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085, м. Краснодон та м. Луганськ знаходяться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у тому числі органи Пенсійного фонду України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 з 01.12.2014, довідки з бюджетних установ, підприємств та організацій, що перебувають на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не переміщені в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, не можуть підлягати до виконання.
Щодо періоду провадження підприємницької діяльності.
Згідно з абзацом 3 підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 4 Порядку 637 визначено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з і січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. зараховуються до трудового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надано інформацію щодо сплати страхових внесків ФОП ОСОБА_1 з 05.04.1994 по 17.05.2017. Відповідно до цього листа архіви управління Пенсійного фонду 8 України м. Краснодона Луганської області, в якому перебувала ОСОБА_1 , як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, залишились на території, непідконтрольній українській владі. Звіти, які подано страхувальником за 2000- 2003 роки, подано страхувальником не вірно, тому зарахувати період підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003 до загального стажу роботи немає можливості.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.
Так зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Тобто, передбачено, пенсія виплачується з внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: 1) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 15 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь (частини третя статті 15).
Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність як платник єдиного (фіксованого податку), обов'язок позивача нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від фінансового стану платника ч. 12 ст. 20 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо стягнення з відповідача судових витрати за рахунок бюджетних асигнувань Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 1058-ІV, кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних виплат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; - формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Згідно з частиною другою статті 73 Закону № 1058-ІV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідач не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Таким чином, вважає вимоги позивача безпідставним, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності (арк. спр. 65 зворт. бік, 119).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29.09.2020 (арк. спр. 47-49).
29.09.2020 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 27.10.2020 (арк. спр. 114).
В період з 20.10.2020 по 06.11.2020 головуючий-суддя Борзаниця С.В. перебував на лікарняному. Судове засідання призначено на 24.11.2020.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (арк. спр. 8, 9).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка від 16.08.2018 № 917-15794 (арк. спр. 10).
13.05.2020 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 15.05.2020 № 27 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» в зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу та рекомендовано звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства що підтвердження періодів роботи з 01.04.1980 по 06.07.1981, з 08.07.1981 по 21.02.1989, з 10.03.1989 по 28.11.1990, з 03.12.1990 року по 01.12.1997 та період проведення підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003. Станом на 13.05.2020 відповідачем був зарахований стаж 6 років 10 місяців 14 днів (арк. спр. 17-18).
27.07.2020 позивач повторно звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надав такі документи: заяву про призначення/перерахунок пенсії від 27.07.2020; трудову книжку - НОМЕР_1 від 15.04.1980; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт/посвідка; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 917-5000081107; довідка з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 1590, № 4592; свідоцтво про народження; свідоцтво про шлюб; іншій документ № 103, № 97, 4589, б/н, 4591, б/н (арк. спр. 8-16, 22-39, 69-71, 79-84, 87-98).
Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 29.07.2020 № 63 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено в призначенні пенсії ч. 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» в зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу та рекомендовано звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства, що підтвердження періодів роботи з 01.04.1980 по 06.07.1981, з 08.07.1981 по 21.02.1989, з 10.03.1989 по 28.11.1990, з 03.12.1990 року по 01.12.1997 та період проведення підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003. Станом на 27.07.2020 відповідачем був зарахований стаж 6 років 10 місяців 14 днів (арк. спр. 20-21, 104-105).
Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за віком станом на 28.07.2020 складає 06 років 11 місяців 26 днів (арк. спр. 57).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надано інформацію щодо сплати страхових внесків ФОП ОСОБА_1 з 05.04.1994 по 17.05.2017. Відповідно до цього листа архіви управління Пенсійного фонду України м. Краснодона Луганської області, в якому перебувала ОСОБА_1 як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, залишились на території, непідконтрольній українській владі. Звіти, які подано страхувальником за 2000-2003 роки, подано страхувальником не вірно, тому зарахувати період підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003 до загального стажу роботи немає можливості (арк. спр. 75).
Трудова книжка НОМЕР_3 від 15.04.1980 ОСОБА_1 містить наступні записи щодо спірних періодів: з 01.04.1980 по 06.07.1981 - в очному відділенні в Краснадонської центральної міської лікарні Ворошиловградської області на посаді медичної сестри звідки була звільнена в порядку переводу; з 08.07.1981 по 21.02.1989 - фельдшером - наркологом психіатричного диспансеру Краснодонської психіатричної лікарні; з 10.03.1989 по 28.11.1990 - інженером по гірничим роботам на гідрошахті ім. 50 років СРСР в/о «Краснадонвугілля», з 03.12.1990 по 01.12.1997 - інженером 2 категорії проектно- кошторисного бюро в/о «Краснадонвугілля» (арк. спр. 22-23, 70-71).
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).
Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 26 Закон № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають, серед іншого, особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу, серед іншого, мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз'яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (п. 3.3. Порядку № 22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку № 637).
Натомість, судом встановлено, що трудова книжка позивача має необхідні дані за спірні періоди, які свідчать про роботу позивача в період з 01.04.1980 по 06.07.1981 - в очному відділенні в Краснадонської центральної міської лікарні Ворошиловградської області на посаді медичної сестри звідки була звільнена в порядку переводу; з 08.07.1981 по 21.02.1989 - фельдшером - наркологом психіатричного диспансеру Краснодонської психіатричної лікарні; з 10.03.1989 по 28.11.1990 - інженером по гірничим роботам на гідрошахті ім. 50 років СРСР в/о «Краснадонвугілля», з 03.12.1990 по 01.12.1997 - інженером 2 категорії проектно- кошторисного бюро в/о «Краснадонвугілля» (арк.спр. 22-23), щодо також підтверджується довідкою від 03.07.2020 № 103 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській центральній міській лікарні з 01.04.1980 по 06.07.1981, виданою державною установою «Краснодонська центральна міська багатопрофільна лікарня», довідкою від 01.07.2020 № 97 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській психіатричній лікарні з 08.07.1981 по 20.02.1989, виданою державною установою «Краснодонська центральна міська багато профільна лікарня», довідкою від 29.04.2020 № 4589 про підтвердження періоду роботи на гідрошахті ім.50 річчя СРСР виробничого об'єднання «Краснодонвугілля» з 10.03.1989 по 28.11.1990, виданою філією № 2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурного підрозділу «Краснодонвугілля», довідкою від 29.04.2020 № 4591 про підтвердження періоду роботи з 01.12.1990 по 01.12.1997 в проектно-конструкторському бюро Краснодонському виробничому об'єднанні по добутку вугілля «Краснодонвугілля» (арк. спр. 28, 29, 32, 35).
Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які зроблені з порушенням визначеної процедури.
При цьому згідно законодавства, яке діяло станом на час внесення відповідних записів в трудову книжку позивача, проведення атестації робочих місць та внесення відповідних записів у трудову книжку працівника відносилося до повноважень та обов'язків роботодавця, а не позивача.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Стосовно довідки від 03.07.2020 № 103 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській центральній міській лікарні з 01.04.1980 по 06.07.1981; довідки від 01.07.2020 № 97 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській психіатричній лікарні з 08.07.1981 по 20.02.1989; довідки від 29.04.2020 № 4589 про підтвердження періоду роботи на гідрошахті ім.50 річчя СРСР виробничого об'єднання «Краснодонвугілля» з 10.03.1989 по 28.11.1990; довідки від 29.04.2020 № 4591 про підтвердження періоду роботи з 01.12.1990 по 01.12.1997 в проектно-конструкторському бюро Краснодонському виробничому об'єднанні по добутку вугілля «Краснодонвугілля», видані установами розташованими в м. Сорокине, м. Луганськ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».
Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область м. Луганськ та м. Сорокине.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено м. Луганськ та м. Сорокине.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки архівної довідки від 06.07.2020 № 03-28/7199, виданої закладом, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Луганська та м. Сорокине, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до пільгового стажу в подвійному розмірі період роботи ОСОБА_1 з 08.07.1981 по 21.02.1989 на посаді фельдшера - нарколога в психіатричному диспансері Краснодонській психіатричній лікарні; до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період її роботи з 01.04.1980 по 06.07.1981 на посаді медичної сестри в очному відділенні в Краснодонської центральної міської лікарні Ворошиловградської області; з 10.03.1989 по 28.11.1990 на посаді інженера по гірничим роботам на гідрошахті ім. 50 років СРСР в/о «Краснадонвугілля»; з 03.12.1990 по 01.12.1997 на посаді інженера 2 категорії проектно-кошторисного бюро в/о «Краснадонвугілля»; а рішення відповідача від 29.07.2020 № 63 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає скасуванню в цій частині.
Стосовно періоду здійснення підприємницької діяльності з 05.04.1994 по 31.12.2003 позивачем не зазначено та не надано належних доказів сплати у встановленому порядку страхових внесків за вказаний період, які б надавали право позивачу на зарахування цього періоду до страхового стажу.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вище викладене, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим визнати протиправним рішення відповідача від 29.07.2020 № 63 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо посилання відповідача, що в трудовій книжці НОМЕР_1 прізвище зазначено нерозбірливо та не зазначеній дату документу, на підставі якого змінено прізвище, а також стосовно того, що період роботи на Гідрошахті ім. 50-річчя СРСР з 10.03.1989 по 28.11.1990, а саме: не зазначено дату наказу про звільнення з Гідрошахти ім. 50-річчя СРСР з 28.11.1990, суд зазначає таке.
Заповнення трудової книжки віднесене до обов'язків роботодавця, а не працівника. Тобто, позивач не може нести відповідальність за посадових осіб, які заповнювали трудову книжку. Натомість, аналіз усіх зібраних документів достовірно свідчать, що надана трудова книжка належить саме позивачу та в ній зафіксована трудова діяльність саме позивача. Стосовно неповноти окремих документів позивачем надані інші документи, які містять відповідну інформацію.
Позивачем до відповідача надані довідки про періоди роботи:
-довідку від 03.07.2020 № 103 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській центральній міській лікарні з 01.04.1980 по 06.07.1981, виданою державною установою «Краснодонська центральна міська багатопрофільна лікарня» на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. ),
-довідку від 01.07.2020 № 97 про підтвердження періоду роботи в Краснодонській психіатричній лікарні з 08.07.1981 по 20.02.1989, виданою державною установою «Краснодонська центральна міська багато профільна лікарня» на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр.),
-довідку від 29.04.2020 № 4589 про підтвердження періоду роботи на гідрошахті ім.50 річчя СРСР виробничого об'єднання «Краснодонвугілля» з 10.03.1989 по 28.11.1990 виданою філією № 2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурного підрозділу «Краснодонвугілля» (арк. спр.,
-довідку від 29.04.2020 № 4591 про підтвердження періоду роботи з 01.12.1990 по 01.12.1997 в проектно-конструкторському бюро Краснодонському виробничому об'єднанні по добутку вугілля «Краснодонвугілля» (арк. спр. .
При зверненні до суду позивачем надані довідки від 03.07.2020 № 103, від 01.07.2020 № 97, від 29.04.2020 № 4589, від 29.04.2020 № 4591, де дата її народження зазначена - 10.11.1960 (арк. спр. 28, 29, 32, 35).
Щодо не зарахування до пільгового стажу в подвійному розмірі періоду роботи позивача з 08.07.1981 по 21.02.1989 на посаді фельдшера - нарколога в психіатричному диспансері Краснодонській психіатричній лікарні суд зазначає таке.
Період роботи відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується в подвійному розмірі «Робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі».
У зв'язку з чим відповідач зобов'язаний враховувати норми законодавства та надавати відповідну оцінку при прийнятті своїх рішень стосовно страхового стажу особи, яка звернулася за призначенням пенсії.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 21021,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн (арк. спр. 7).
Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) про визнання дій протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області від 29.07.2020 № 63 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2020 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця