23 листопада 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/5173/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (02094, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 35-Б)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (04053, м. Київ. вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №59796132 від 13.08.2019 року.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірною постановою 13.08.2019 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1149 від 26.07.2019 року про стягнення з неї на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості в сумі 68 184, 56 грн. Позивачка вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №59796132 винесена відповідачем з порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника або місцем знаходження її майна. З цих підстав позивачка просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
Ухвалою судді від 13.11.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.11.2020 року. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (надалі - ТОВ "Вердикт Капітал").
Ухвалою від 13.11.2020 року суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження ВП №59796132, відкрите за заявою ТОВ "Вердикт Капітал" про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №1149 від 26.07.2019 року. До заяви стягувач додав довідку, у якій зазначене місце знаходження майна (грошових коштів) боржника - карткового рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у ТОВ "Вердикт Капітал", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б. Стверджуючи, що виконавче провадження ВП №59796132 відкрито за місцезнаходженням майна боржника в м. Києві, тобто в межах її виконавчого округу, що відповідає вимогам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити.
Пояснень щодо позову та відзиву від третьої особи не надходило.
У судове засідання 23.11.2020 року учасники справи не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_2 18.04.2014 року уклала з ПАТ "Альфа - Банк" кредитний договір №500935578. (а.с. 47)
Після реєстрації шлюбу 10.05.2014 року з ОСОБА_3 . ОСОБА_2 змінила прізвище на " ОСОБА_2 ". (а.с. 67 - 69)
У зв'язку з наявністю заборгованості за вищевказаним договором, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. 26.07.2019 року вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з позивачки, яка є боржником за кредитним договором №500935578 від 18.04.2014 року, укладеним з АТ "Альфа Банк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ "Кредитні Ініціативи", правонаступником всіх прав та обов'язків якого на підставі договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є ТОВ "Веста", правонаступником якого на підставі договору відступлення права вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал". Сума заборгованості склала 67534,56 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України "Про нотаріат" стягнуто плату зі стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" у розмірі 650 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за №1149. (а.с. 48 - 49)
Вказаний виконавчий документ у серпні 2019 року пред'явлений стягувачем ТОВ "Вердикт Капітал" для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни разом із відповідною заявою, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника. (а.с. 45 - 46)
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 13.08.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59796132 з виконання виконавчого напису №1149 від 26.07.2019 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А., про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості у розмірі 68 184, 56 грн. Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (а.с. 54 - 55)
Копія цієї постанови направлена позивачці за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 53). У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази отримання позивачкою копії цієї постанови.
Позивачка стверджує, що про існування спірної постанови від 13.08.2019 року вона дізналася 02.11.2020 року з Автоматизованої системи виконавчого провадження, та не погодившись із нею, звернулася до суду з цим позовом, направивши його поштою 09.11.2020 року.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є законність дій та рішень відповідача щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором.
Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на час видання виконавчого напису нотаріуса №1149 від 26.07.2019 року) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтями 88, 89 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Як передбачено абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
За правилами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частинами 1, 2, 6 цієї статті виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження", і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження щодо його примусового виконання. Якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Судом установлено, що виконавчий напис нотаріуса №1149 від 26.07.2019 року про стягнення з позивачки заборгованості був пред'явлений стягувачем ТОВ "Вердикт Капітал", до якого від ПАТ "Альфа - Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором №500935578 від 18.04.2014 року, для примусового виконання до приватного виконавця Юхименко О.Л. У заяві про примусове виконання рішення стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника. На підтвердження цього надав довідку №13855253 від 29.07.2019 року про те, що у клієнта ОСОБА_2 є рахунок № НОМЕР_2 від 16.01.2019 року, відкритий у ТОВ "Вердикт Капітал", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд 5Б. (а.с. 50)
Як свідчать дані Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює свою діяльність у межах виконавчого округу міста Києва. (https://erpv.minjust.gov.ua/)
Отже відповідач могла прийняти до виконання виконавчий напис нотаріуса №1149 від 26.07.2019 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 у разі, якщо місце проживання/перебування цього боржника або її майна знаходиться у місті Києві.
Згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_1 місце її проживання з 11.06.2014 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , а з 21.06.2018 року - за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 7 - 7зв.)
Попри те, що на момент відкриття виконавчого провадження місцем проживання боржника ОСОБА_5 було місто Кропивницький, відповідач винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59796132 від 13.08.2019 року, вважаючи, що майно цього боржника знаходиться в межах її виконавчого округу.
У відзиві на позов відповідач стверджувала, що майном боржника ОСОБА_5 слід вважати картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ТОВ "Вердикт Капітал", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд 5-Б.
Перевіряючи такі доводи, суд виходить з того, що за визначенням, наведеним у частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом статей 177, 179 Цивільного кодексу України одним із різновидів майна є гроші.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно з пунктами 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).
Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
У статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" наведені види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам.
Так, згідно з пунктом 7.1 цієї статті банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", передбачено, що установа - учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
Суд установив, що ТОВ "Вердикт Капітал" є фінансовою установою та займається господарською діяльністю з надання фінансових послуг. (а.с. 84)
У спірних правовідносинах ТОВ "Вердикт Капітал" є кредитором у порядку правонаступництва у зобов'язаннях, які виникли за кредитним договором, та набув право вимоги про стягнення заборгованості з позивачки за цим договором. Проте, оскільки ТОВ "Вердикт Капітал" є небанківською фінансовою установою, тому не має права надавати банківські послуги та відкривати банківські рахунки.
Доказів того, що між ТОВ "Вердикт Капітал" як фінансовою установою та позивачкою як клієнтом укладено договір про надання фінансових послуг, який би передбачав відкриття їй певних рахунків у цій фінансовій установі, матеріали справи не містять.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довела суду, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови від 13.08.2019 року у позивачки було наявне майно, в тому числі грошові кошти (у готівковій формі або у безготівковій формі), які б знаходились в межах виконавчого округу м. Києва. Стверджуючи, що виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням коштів на рахунку боржника, про який зазначив стягувач у заяві про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, відповідач не довела, що на цей рахунок нею накладено арешт, як того вимагає частина 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". У матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які підтверджують наявність у позивачки будь-якого майна у м. Києві, зокрема за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, яка є місцезнаходженням стягувача ТОВ "Вердикт Капітал".
Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 року у господарській справі №905/3542/15, суд відхиляє, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин, які виникли у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника-юридичної особи, та не стосується спірних правовідносин, пов'язаних з відкриттям виконавчого провадження за місцезнаходженням стягувача - кредитора, який набув право вимоги за договором про відкриття банківського рахунку.
Отже, суд прийшов до висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження, як рішення суб'єкта владних повноважень, не відповідає вимогам Законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки приватний виконавець прийняла до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами її виконавчого округу. Тому позов про визнання спірної постанови протиправною та її скасування слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
Відповідач у справі - приватний виконавець Юхименко О.Л. - у спірних правовідносинах є спеціальним суб'єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.
Позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у сумі 840, 80 грн. за подання позовної заяви, а також 640, 20 грн. - за подання заяви про забезпечення позову, у задоволенні якої суд відмовив. З огляду на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 840,80 грн. з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Суд установив, що позивачкою також понесено судові витрати на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивачка надала суду такі документи: договір про надання правничої допомоги від 05.11.2020 року, укладений між адвокатським бюро "Усатенко і Усатенко" та ОСОБА_1 , детальний опис робіт (наданих послуг) від 05.11.2020 року №270, квитанцію до прибуткового касового ордера №148 від 05.11.2020 року про прийняття АО "Усатенко і Усатенко" від ОСОБА_1 2000 грн. за вказаним договором. (а.с. 13 - 15)
У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, наведений такий опис робіт (наданих послуг) та їх вартість: збір доказів, аналіз законодавства, складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, формування додатків - 2000 грн. (а.с. 13)
У відзиві на позов відповідач заперечувала проти стягнення з неї витрат позивачки на оплату правничої допомоги адвоката, посилаючись на їх недоведеність та неспівмірність.
Суд враховує, що ухвалою від 13.11.2020 року суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Щодо складання позовної заяви та виготовлення додатків до неї, то з огляду на складність таких робіт їх вартість для цілей розподілу судових витрат не може перевищувати 1000 грн.
Відтак, суд визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов'язані з розглядом даної справи, витрати позивачки на правничу допомогу адвоката на суму 1000 грн. Вказані судові витрати слід стягнути на її користь за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 35-Б) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №59796132 від 13.08.2019 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 840, 80 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш