25 листопада 2020 року м.Київ №320/6683/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву малого приватного підприємства фірма "Ерідон" до державної служби України з безпеки на транспорті, Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
до суду з позовом звернулось МПП фірма "Ерідон" з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №205527 від 21.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "про автомобільний транспорт".
Ухвалою КОАС від 06.08.2020 позовну заяву МПП фірма "Ерідон" було повернуто позивачеві як таку, що підписана особою, яка не мала права його підписувати.
Постановою ШААС від 07.10.2020 зазначену ухвалу суду було скасовано та справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 30.10.2020 позовна зава була залишена без руху, заявникові визначено десятиденний строк з моменту одержання її копії для усунення недоліків шляхом подання позовної заяви із зазначенням у ній: коду ЄДРПОУ Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки; засобів зв'язку та адресу електронної пошти відповідачів; викладення обставин, якими обґрунтовано позов з посиланням на докази, що підтверджують ці обставини, в тому числі, обставини, які передували ухваленню спірної постанови, зокрема, порядок здійснення позивачем господарської діяльності та зазначення її видів (види перевезень із розкриттям їх змісту) з представленням суду копії документів, якими підтверджено право на здійснення перевезень (ліцензія), засвідченої автомобільним перевізником, або ліцензійної картки; надання доказів, якими підтверджено право власності позивача на транспортний засіб МАН НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 , а також документів, які підтверджують перебування цього ТЗ у штаті підприємства; копії технічного паспорту та документу про стан транспортного засобу; копії посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення водія; реєстраційного документу на транспортний засіб або іншого засвідченого в установленому порядку документу, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; доказів перебування водія ТЗ МАН НОМЕР_1 з причіпом НОМЕР_2, у трудових відносинах з МПП фірма "Ерідон", подорожніх листів чи власних форм обліку роботи транспортного засобу (акти, звіти); наказу про закріплення транспортного засобу за цим водієм; документи на вантаж; додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу; дозвіл на рух автомобільними дорогами вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень; погодження маршруту великовагових та великогабаритних транспортних засобів; копії документу про результати зважування ТЗ МАН 41-39 НЕ, причіп НОМЕР_2 29.05.2020 у м.Умані; документів, які підтверджують справність вимірювального і зважувальне обладнання.
Вказана ухвала була одержана позивачем, однак проігнорована ним, про що й зазначив представник позивача, адвокат ОСОБА_1 , у своїй заяві від 16.11.2020, яку надіслав у електронному вигляді без буквеного підпису заявника та без підтвердження використання цифрового підпису відкритим сертифікатом електронного цифрового ключа.
За результатом дослідження поданої заяви, суд констатує повне неневиконання вимог судового рішення, яке набуло законної сили, у зв'язку з чим звертає увагу на таке:
положеннями ч.1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.
Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов'язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов'язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов'язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід'ємною частиною права на доступ до суду.
У 1975 році, під час вирішення справи "Golder проти Сполученого Королівства" (№4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід'ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.
В той же час, рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права, тому право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі "Golder проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ наголосив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Під законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає встановлені законом строки давності, заходи забезпечення позову та нормативне регулювання права звернення до суду.
Верховний Суд у справі №705/5060/18 акцентував увагу на тому, що "Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті.
Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності".
Суд нагадав, що "... національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції.
Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі "Кунерт проти Польщі", заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року)".
Далі Верховний Суд зазначив: "Отже, залишаючи позовну заяву без руху, позивач був поінформований про обов'язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму до вимог процесуального законодавства. Отже, оскільки він (позивач) не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам закону, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення".
У зв'язку з цим варто також звернути увагу і на рішення Європейського суду у справі "Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства", в якій ЄСПЛ висловив правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами може визнаватися таким, що має легітимну мету.
Також у рішеннях від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява №64336/01) судом вказано, що у певних випадках, при вирішенні справи, влада, керуючись "міркуваннями ефективності й економії часу розгляду справи має право допускати дії, яким встановлюється порядок розгляду справи та вирішення спору".
Крім того, у даному випадку варто також процитувати і рішення у справі Жоффр де ла Прадель проти Франції, посилання на яке останнім часом набуло ознак системності. Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух".
Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.
Статтею 44 КАСУ на учасника справи законом покладається обов'язок подавати докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.
Учасникам судового процесу, імперативною нормою ч.1 ст.45 КАСУ, забороняється зловживати наданими процесуальними правами. За наслідками виявлення такого факту, суд зобов'язаний вживати заходи реагування, оскільки вказане призводить до підриву основ правосуддя та прав інших учасників судового процесу. До зловживання правом п.1 ч.2 ст.45 КАСУ віднесено вчинення дій, які суперечать завданню адміністративного судочинства.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, - ч.3 ст.45 КАСУ .
Позивачем підтверджено факт одержання ним копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 30.10.2020, вказане рішення не оскаржено та є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами на території України. Натомість, у визначений строк витребувані документи на вимогу суду не були надані, правом на продовження встановленого судом строку для подачі доказів позивач не скористався, тобто ухилився від виконання покладеного обов'язку, в чому суд вбачає зловживання учасником своїми правами.
Крім того, на день подання позивачем позовної заяви, заяви про усунення недоліків в електронному вигляді Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала та не функціонує.
Відповідно до пп.15.1 п. 15 ст.1 розділу VII "Перехідні положення" КАСУ, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються виключно в паперовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.10.2018 у справі №815/6914/17, від 14.02.2019 у справі №804/6858/16, в ухвалі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №1840/2566/18.
Враховуючи, наявну у позивача можливість звернутися до суду шляхом пересилання документів у паперовому вигляді засобами поштового зв'язку, суд констатує факт недотримання заявником форми судового звернення.
Суд наголошує, що згідно ч.1 ст. 45 КАСУ учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, - п.1 ч.2 ст.45 КАСУ.
У даному випадку заявником допускаються дії, які стоять на заваді ефективного здійснення судочинства, в чому вбачається зловживання наданими правами.
Керуючись статтями 44-45, 240, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (ЄДРПОУ - 19420704, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі, вул.Воздвиженська, буд.46) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ - 39816845, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 14), Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (ЄДРПОУ - не зазначено, м.Київ, просп.Науки, 57) про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити позивачеві для відома.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Брагіна О.Є.