ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
"25" листопада 2020 р. справа № 300/2967/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 28.10.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд: визнати протиправним наказ № 143 від 20.06.2019 командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби; зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за недоотримане речове майно у сумі 21160,24 грн.; датою виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 вважати дату виплати йому грошової компенсації за недоотримане речове майно у сумі 21160,24 грн.; перерахувати та провести розрахунок з позивачем за усіма видами забезпечення військовослужбовця з урахуванням індексації по день грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 21160,24 грн.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву від 26.10.2020 про поновлення строку звернення до суд з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статтей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, суд дійшов висновку про те, що наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо оскарження наказу № 143 від 20.06.2019 є неповажними та зобов'язав позивача вказати інші поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
20.11.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник позивача подав заяву від 19.11.2020, в якій вказав такі ж самі причини пропущення строку звернення до суду як і в заяві від 26.10.2020 про поновлення строку звернення до суду, а саме: догляд за хворим батьком в місті Коломия, вагітною дружиною та дітьми в місті Івано-Франківську, а також робота в місті Івано-Франківську з метою утримання сім'ї.
В підтвердження вказаних обставин позивач подав суду виписки із медичної карти стаціонарного хворого за № 1186 та № 9111 про перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 10.08. по 23.08.2019, з 29.01. по 07.02.2020, копії свідоцтв про народження НОМЕР_2 від 25.09.2018, НОМЕР_3 від 12.06.2020 та про шлюб НОМЕР_4 .
Частинами 1, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд також зазначає про те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З огляду на зміст заяви позивача від 26.10.2020 про поновлення строку звернення до суд з цим позовом та заяви від 19.11.2020, ОСОБА_1 просить суд визнати поважними причини пропущення строку звернення до суду такі життєві обставини як догляд за хворим батьком, вагітною дружиною та дітьми, а також робота в місті Івано-Франківську з метою утримання сім'ї. Суд звертає увагу на те, що наказ № 143 командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який позивач просить суд скасувати в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, прийнятий 20.06.2019.
Натомість з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 28.10.2020, тобто через рік та чотири місяці з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав. Суд критично ставиться до зазначених в заявах від 26.10.2020 та від 19.11.2020 доводів позивача про складні життєві обставини. Суд розуміє та з повагою ставиться до дій п. ОСОБА_1 щодо тих обставин, які, як вважає позивач, перешкоджали йому вчасно звернутися до суду, та не заперечує того, що викладені позивачем обставини дійсно вимагали від позивача значних особистих зусиль та вибору пріоритетів в особистому житті. Проте, як вказує сам позивач, такі обставини не перешкоджали ОСОБА_1 відвідувати місце роботи, та робити інші дії для забезпечення життєвих потреб своєї сім'ї. Суду так і переконливо не доведено чому саме більш як один рік та чотири місяці позивач немав можливості знайти незначний проміжок часу (з огляду характер спору, який процесуальним законом віднесено до справ незначної складності) для зустрічі з адвокатом для отримання правничої допомоги.
Суд вважає, що з наведених позивачем обставин та поданих доказів, пропуск місячного строку звернення до суду на більш як один рік та чотири місяці виходить за межі розумного строку на вчинення таких дій.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність в ОСОБА_1 поважних та об'єктивних обставин, які перешкоджали йому в розумний строк звернутися до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині вимог про визнання протиправним наказу № 143 від 20.06.2019 командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби. підлягає поверненню на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Що стосується позовної вимоги про те, що датою виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 вважати дату виплати йому грошової компенсації за недоотримане речове майно у сумі 21160,24 грн., то суд вказує на таке.
Способи судового захисту визначені в статті 5 КАС України. Так, згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Окрім цього, за результатами розгляду адміністративної справи, в разі задоволення позову, суд приймає рішення про захист порушеного права чи інтересу особи у спосіб, що передбачений статтями 5, 245 КАС України. При цьому суд не перебирає на себе повноваження суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі та не вчиняє дії, що входять до його компетенції. Суд лише встановлює факт протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та відновлює порушене право чи інтерес позивача у спосіб скасування рішення чи зобов'язання вчинити дію або утриматися від її вчинення.
В даному випадку в позовній заяві ОСОБА_1 просив суд датою виключення зі списків особового складу позивача вважати дату виплати йому грошової компенсації за недоотримане речове майно у сумі 21160,24 грн., що за своїм змістом є вимогою про встановлення юридичного факту, яка не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, суд в ухвалі від 02.11.2020 про залишення позовної заяви без руху зобов'язав позивача уточнити зміст позовних вимог та виклад обставин, яким позивач їх обгрунтовує, відповідно до пункту 2 частини 1 статі 5, пункту 2 частини 1 статті 245 КАС України, пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, однак ОСОБА_1 вищевказані недоліки позовної заяви не усунув.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині вимоги про те, що датою виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 вважати дату виплати йому грошової компенсації за недоотримане речове майно у сумі 21160,24 грн., підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині позовних вимог про визнання протиправним наказу № 143 від 20.06.2019 командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, та датою виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 вважати дату виплати йому грошової компенсації за недоотримане речове майно у сумі 21160,24 грн., - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.