25 листопада 2020 року Справа № 280/8061/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Аланд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, код ЄДРПОУ 42642578)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Аланд» (далі - третя особа), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №63217348 від 06.10.2020;
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно відкрив виконавче провадження та виніс оскаржувану постанову, оскільки відповідач приймає до виконання виконавчі документи, та, відповідно, відкриває виконавче провадження виключно за місцем проживання, перебування, роботи боржника, яким є м. Київ або у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ. Так, відповідач є приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва, а тому його діяльність згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» не розповсюджується на боржників, що проживають на території Запорізької області. Натомість місцем реєстрації є: АДРЕСА_1 . Відкриваючи виконавче провадження відповідач зазначив місцем проживачння позивача: АДРЕСА_2 . Проте, позивач ніколи не проживав за вказаною адресою. Таким чином, вбачається порушення правил територіальної підвідомчості з богу відповідача. На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві, який надійшов до суду 24.11.2020 зазначає, що дії приватного виконавця були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому написі №25233 від 04.09.2020 вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Більш того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена інформація, що вказана у виконавчому написі. Зауважує, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, а тому не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. Вказує, що приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам чинного законодавству України. На підставі вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді від 16.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін в адміністративній справі та призначено судове засідання на 23.11.2020.
Від представника позивача 18.11.2020 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. У відзиві на позовну заяву від 24.11.2020 просить в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Пояснення на позовну заяву не надано.
За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням приписів ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення виготовлене в межах десятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 287 КАС України.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивачем укладено із ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Аланд», кредитний договір № 005-04353-111113 від 11.11.2013, заборгованість за яким складає 11634,22 грн.
04.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №25233.
05.10.2020 стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Аланд» звернулося до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису №25233 від 04.09.2020.
06.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63217348 з примусового виконання виконавчого напису №25233 від 04.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія «Аланд» заборгованості у розмірі 11634,22 грн.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам які склалися суд виходив з наступного.
Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог частини 3 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
За приписами абзацу 1 частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Отже, примусове виконання рішень здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Виконавчим округом приватного виконавця Малкової М.В. є місто Київ. Тому, відповідач має право здійснювати дії щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі і щодо відкриття виконавчого провадження, при умові що місце знаходження майна боржника або місцем реєстрації боржника є місто Київ.
До заяви про примусове виконання рішення стягувач додав виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича №25233 від 04.09.2020, у якому вказано, що місце проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , а місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Тобто, у виконавчому документі зафіксовано, що місцем проживання боржника є м. Київ.
Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно з абз. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому закону порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов'язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей місця фактичною та зареєстрованою адресою.
Отже, положення ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VII у взаємозв'язку з ч. 3 ст. 26 цього ж Закону щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України Про виконавче провадження застосовуються всі три окремих поняття.
Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку виконавця перевіряти інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Перевіряючи постанову приватного виконавця Малкової М.В. про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2020 на предмет її законності, суд не встановив порушень ст. 24 Закону №1404-VIII при її винесенні, оскільки приватний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника, яке зазначено стягувачем у заяві про відкриття провадження та у виконавчому написі нотаріуса, який, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VII, є виконавчим документом.
При цьому суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже виконавчий напис приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича №25233від 04.09.2020 є чинним, не оскаржений у судовому порядку та не визнаний неправомірним.
В той час, адміністративний суд позбавлений правової можливості надавати оцінку виконавчому напису нотаріуса, оскільки за приписами статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню можуть пред'являтися до загального суду за правилами цього Кодексу.
Отже, за результатами розгляду адміністративної справи позивачем не доведено протиправність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №63217348 від 06.10.2020.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно дост.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Аланд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, код ЄДРПОУ 42642578) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 25.11.2020.
Суддя О.В. Конишева