23 листопада 2020 року (о 15 год. 30 хв.) Справа № 280/6773/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхолд» (69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 91, кв. 7, код ЄДРПОУ 39398740) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945), Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
25.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхолд» (далі - позивач або ТОВ «Агропромхолд») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.07.2020 № 1698954/39398740;
зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 30.11.2019, датою її надіслання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Агропромхолд» направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову № 7 від 30.11.2019, проте, позивачем отримано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, в якій зазначено, що документи прийнято, але реєстрація зупинена. Зазначає, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стало те, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв'язку з чим позивачу запропоновано надати додаткові документи та пояснення по вказаним накладним. Вказує, що позивач скористався наданим правом та подав пояснення щодо підстав складання та направлення на реєстрацію спірної податкової накладної, а також надав пакет документів, проте, отримав відмову у реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН. Позивач вважає прийняте рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН необґрунтованим, протиправним та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки оскаржуване рішення не містять підкреслень тих документів, які на думку відповідачів не надані, що в свою чергу робить це рішення формальним та таким, що не ґрунтується на результатах аналізу пакету документів платника податків. Крім того, позивач вказав і на ту обставину, що позивач не підпадає під критерії ризиковості, що визначені пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, а також надав на адресу відповідача всі необхідні документи, які підтверджують законність здійснення позивачем господарської діяльності та реальне виконання операції, за якою складена податкова накладна, проте, відповідачем не надано належної оцінки поданим документам. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 26.10.2020. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
22.10.2020 до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 50366), в якому зазначає, що реєстрація податкової накладної виписаної позивачем зупинена у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України та визначених пунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Зазначає, що за результатами аналізу наданих документів було встановлено, що платником податку не у повному обсязі надані документи, надання яких передбачено пунктами 13, 14 Постанови КМУ №117. Вважає, що відповідачем правомірно прийняті рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних. Просить відмовити у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
29.11.2019 між ТОВ «Агрогіромхолд» (Продавець) та ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (Покупець) укладено договір поставки № 36214.
30.11.2019, на виконання умов зазначеного Договору, згідно рахунку №СФ00000044 від 30.11.2019, ТОВ «Агрогіромхолд» поставлено товар на адресу ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», що підтверджується видаткового накладною №44 від 30.11.2019, а саме: Соняшник в кількості 1 шт., частина магістральна в кількості 53,41 т., на загальну суму 466 954,44 грн.
За даною поставкою виписана податкова накладна №7 від 30.11.2019.
Оплата за поставлену продукцію підтверджується платіжним дорученням №120029 від 02.12.2019.
Вказану продукцію позивачем придбано у ФГ «ІТОГ», що підтверджується договором поставки №ДП-047 від 24.10.2019, рахунком №178 від 24.10.2019, видатковими накладними №288, №290 від 30.11.2019 та товарно-транспортними накладними №3011.01, №3011.02 від 30.11.2019, а також зареєстрованою податковою накладною №2 від 04.11.2019.
Оплата за поставлену продукцію здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №446 від 30.11.2019.
Відповідно до умов Договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW у відповідності до правил «Інкотермс» 2010, тобто покупцем.
Перевезення товару здійснювалось на підставі договору №156 від 01.10.2019 з ТОВ «Алогритм Груп».
Надані послуги з перевезення підтверджуються рахунком на оплату №СФ-000314 від 24.10.2019, актом №ОУ-0000314 від 30.11.2019, платіжним дорученням №459 від 09.12.2019 та товарно-транспортними накладними №3011.01. №3011.02, від 30.11.2019.
13.12.2019 позивачем направлено до єдиного вікна подання електронної звітності ДПС України, засобами телекомунікаційного зв'язку, податкову накладну №72 від 30.11.2019 з метою її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.9).
Згідно з отриманої квитанції від 13.12.2019 №9301851275 податкова накладна прийнята, але реєстрація зупинена. Підставою зупинення реєстрації є: відповідність ПН/РК вимогам пп. 1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Крім того, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.10).
Позивач скористався наданим йому п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018, правом та повідомленням: № 1 від 30.06.2020, подав письмові пояснення щодо господарської операції, яка стала підставою для складання податкової накладної № 7 від 30.11.2019 та копії первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених під час здійснення господарської операції, а саме: Податкова накладна № 7 від 30.11.2019; Рахунок № СФ-0000044 від 30.11.2019, Видаткова накладна № РН-0000044 від 30.11.2019; Договір поставки № 36214 від 29.11.2019; Додаткова угода №1 від 30.11.2019, Платіжне доручення № 120029 від 02.12.2019; Акт звіряння №1 від 01.01.2020; Рахунок на оплату № 178 від 24.10.2019; Видаткова накладна № 288 від 30.11.2019; Видаткова накладна № 290 від 30.11.2019; Товарно-транспортна накладна №30/11-01 від 30.11.2019; Товарно-транспортна накладна № 30/11-02 від 30.11.2019; Платіжне доручення № 446 від 04.11.2019; Податкова накладна № 2 від 04.11.2019; Договір купівлі-продажу №ДП-047 від 24.10.2019; Рахунок № СФ-000314 від 30.11.2019; Акт №314 від 30.11.2019; Платіжне доручення №459 від 09.12.2019; Податкова накладна № 43 від 30.11.2019; Договір перевезення № 156 від 01.10.2019; Договір Позички №1 від 28.01.2019; Оборотно-сальдова відомість по рахунку: 281 від 30.11.2019; Виписка № 11031020000036812 17.09.2014; Статут від 01.01.2018; Наказ №6 від 14.09.2017.
Вказані у Повідомлені документи відповідачем прийнято до розгляду, однак, незважаючи на подання вичерпних пояснень та документів щодо здійснення господарської операції, рішенням комісії Головного управлінні ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.07.2020 № 1698954/39398740, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 30.11.2019 (а.с.14).
Підставою відмови в реєстрації податкової накладної №7 від 30.11.2019 в оскаржуваному рішенні зазначено: «ненадання платником податку документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
Вважаючи прийняте відповідачем 1 рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування та зобов'язання відповідача 2 зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797- VIII внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наданим у підпункті 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з положеннями пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Згідно з пунктом 17 Порядку №1246, у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
У відповідності до приписів, наведених у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).
Пунктом сьомим розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 12).
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 13).
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Системний аналіз наведених норм вказує на те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
Так, на час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій визначалися листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
Крім того, на сайті ДФС України 13.11.2018 оприлюднено критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів згідно листа від 31.10.2018 № 26010-06-05/28170), затверджені керівником ДФС України 05.11.2018, відповідно до п. 1.6 п. 1 яких, комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;
- платник податку юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація спірних податкових накладних та розрахунку коригування зупинена із посиланням на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.
У листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року «Критерії ризиковості платника податку», зокрема, зазначено: «1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.».
Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 по справі №822/1878/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку як на підставу зупинення реєстрації спірних податкових накладних та розрахунку коригування з огляду на те, що лист ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, яким оприлюднено дані критерії, не є нормативно-правовим актом, як не є нормативно-правовим актом критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, оприлюднені 13.11.2018 на сайті ДФС України.
Отже, відповідачами не доведено, а судом не встановлено наявності підстав для зупинення реєстрації складеної позивачем податкової накладної № 7 від 30.11.2019.
Разом із цим, позивач, одержавши квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, все ж у межах строку, встановленого Законом, направив до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення операції, зазначеної у вказаній податковій накладній реєстрація якої зупинена.
Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно пункту 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкової накладної є ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт критеріїв оцінки без наведення відповідного підпункту є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Позивачем були надані необхідні документи, що пропонувались для надання податковим органом, проте, з рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не зрозуміло, чому саме було прийнято рішення про відмову в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги.
Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Так, в оскаржуваному рішенні у графі «додаткова інформація» зазначено - відсутні складські документи (інвентаризаційний описи).
Суд зауважує, що складські документи надавались відповідачу, а саме: Оборотно-сальдова відомість по pax.№281 та Договір позички №1 від 28.01.2019. Окрім того, продукція постачалась відразу від постачальника до покупця, а отже не зберігалась на складі, тому складські документи не стосуються даної господарської операції.
Отже, суд відхиляє доводи контролюючого органу про те, що прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної було неможливо із огляду на ненадання позивачем складських документів.
Окрім того, відповідно до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, отже інвентаризаційний опис не є первинним документом.
Інвентаризація позивачем не проводилась згідно ч.1ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за № 1365/26142.
Окрім того, наявність та рух сировини, матеріалів та запасних частин на складі підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281.
Всі первинні документи які підтверджують господарські операції, за якими складено спірну податкову накладу підприємство надавало контролюючому органу, про що свідчать матеріали справи.
Тому суд зазначає, що відповідач по справі, обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, а тому рішення прийняте відповідачем 1 не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Під час розгляду справи відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних рішень.
У той самий час, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд робить висновок, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Таким чином, рішення Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.07.2020 № 1698954/39398740 протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Приписами КАС України передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).
Відтак, оскільки рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної підлягає скасуванню, відповідно пунктів 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 30.11.2019.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області, яке прийняло протиправне рішення.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Також, частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 08.09.2020 із адвокатом Хілько А.С .
Правова допомога полягала у наступному: підготовка позовної заяви (7 год. - 2000грн.) та підготовка відповіді на відзив (3 год. - 1000грн.).
08.09.2020 адвокатом виставлено позивачу рахунок-фактура №6801 на суму 3000,00 грн., яка сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №489 від 14.09.2020.
Відповідач 1 у своєму відзиві не заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Так, суд зазначає, що підготовка позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду, з описом господарських операцій з закупки та продажу товару, із зазначенням кожного первинного бухгалтерського документу по кожній з податкових накладних може зайняти 7 годин робочого часу. При цьому суд враховує об'єм позову (7 сторінок), об'єм додатків до позовної заяви (більше 50 аркушів).
А тому суд погоджується із витратами на підготовку позовної заяви у розмірі 2000,00 грн.
Суд зауважує, сума витрат на підготовку відповіді на відзив у розмірі 1000,00 грн. не підтверджується документально, оскільки матеріали справи не містять відповіді на відзив, а відтак відшкодуванню не підлягають.
Таким чином вимоги позивача щодо стягнення судових витрат є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Разом з цим, суд приймає до уваги позицію ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії». Так, ЕСПЛ наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).».
Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення судових витрат за професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхолд» (69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 91, кв. 7, код ЄДРПОУ 39398740) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945), Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.07.2020 № 1698954/39398740.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 30.11.2019.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхолд» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.11.2020.
Суддя Ю.В. Калашник