11 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/690/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Скраль Т.В.,
секретар судового засідання Гонтовий Ю.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився,
представник позивача: ОСОБА_2 ,
відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області - відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - представник Костан Олександр Васильович,
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Воловецька селищна рада - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Воловецька селищна рада (89100, Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вул. Пушкіна, 7, код ЄДРПОУ 04350240) про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 11 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 23 листопада 2020 року.
20 березня 2020 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Калинич Оксани Іллівни звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, якою просить: 1) заборонити Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ в Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вживати будь-яких дій щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, смт. Воловець, квартал 009 зона 01 до вирішення даного спору по суті в суді; 2) визнати неправомірні дії та скасувати рішення відділу в Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № РВ -2100403602020 від 31.01.2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та внести відомості до Державного земельного кадастру згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до поданих документів розробником проекту землеустрою ДП «Закарпатським науково дослідним та проектним інститутом землеустрою»; 4) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ в Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області подати звіт про виконання.
23 березня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відмовлено у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.
03 квітня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.
12 червня 2020 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що 10 жовтня 2018 року звернувся із заявою до Воловецької селищної ради щодо надання мені дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва загальною площею 2 га, яка розташована у смт. Воловець згідно даних графічних матеріалів, з подальшою передачею у власність у відповідності до ст. 118-122 Земельного кодексу України. У зв'язку з неотриманням вмотивованої відмови та рішення міської ради у встановлені законодавством строк, 13 листопада 2018 року подано заяву до в.о. директора ДП «Закарпатського науково дослідного та проектного інституту землеустрою» щодо укладання договору на виконання робіт, з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та укладено Договір №310/18 на виконання робіт з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1.85 га, що розташована за адресою смт. Воловець, Закарпатської області з дотриманням вимог земельного законодавства та Земельного кодексу України. Цього ж дня позивач позивач повідомив голову Воловецької селищної ради про укладений вищевказаний договір. На підставі вказаного договору Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру ДП «Закарпатським науково дослідним та проектним інститутом землеустрою» виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Прийнято виконані роботи за вказаним договором, на підставі підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт. Даний проект розроблений відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України, вимог земельного законодавства та у відповідності до ст. 50 Закону України «Про землеустрій». 21 січня 2020 року проект землеустрою подано до відділу в Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру у визначений у встановленим законодавством строк, а саме в десятиденний термін у відповідності до п. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України. 31 січня 2020 року в порушення вимог земельного законодавства відповідач приймає рішення № РВ-2100403602020 про відмову у внесенні відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Така відмова відповідача при внесенні відповідних відомостей до Державного земельного кадастру є безпідставною і протиправною. Посилання державного кадастрового реєстратора на ст.50 Закону України «Про землеустрій» є безпідставним, оскільки вимоги даної норми дотримані у розроблюваному проекті землеустрою - підтвердження цього є позитивний висновок експертної державної експертизи від 09.12.2019 року № 14012/82-19.
22 квітня 2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Таким чином, факт отримання чи не отримання дозволу (мовчазна згода) на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання ділянки у власність, тому позовна заява ґрунтується на досить віддалених для позивача наслідках. Щодо невідповідності поданих документів (проекту) статті 50 Закону України "Про землеустрій", то державний кадастровий реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення не мав жодного підтвердження про достовірність направлення позивачем клопотання та повідомлення про початок робіт Воловецькій селищній раді. Крім того у проекті відсутній висновок про погодження органу містобудування та архітектури міської ради, що не відповідає статті 50 Закону України "Про землеустрій". За відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, який є підставою для формування земельної ділянки, державна реєстрація земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, не може бути здійснена. Державний кадастровий реєстратор не погоджує документацію із землеустрою (проект відведення) відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України так як зазначено в позовній заяві, а здійснює реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", за результатами чого здійснюється формування земельної ділянки як об'єкта Державного земельного кадастру та присвоюється кадастровий номер земельної ділянки. Таким чином, Законом чітко визначено підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Отже, приймаючи рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 31.01.2020 № РВ-2100403602020 державний кадастровий реєстратор керувався чинним законодавством та діяв в межах повноважень. За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, Державний кадастровий реєстратор прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 31.01.2020 № РВ-2100403602020 та за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру автоматично направлено результат обробки заяви та проекту гр. ОСОБА_1 на офіційну електрону адресу розробника проекту відведення, також аналогічне рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру із підписом та печаткою Держаного кадастрового реєстратора направлено до Центру надання адміністративних послуг, де і позивач може отримати його. Головне управління наголошує що орган містобудування та архітектури має надавати висновки до всіх проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані в межах населеного пункту.
27 квітня 2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому додатково обґрунтовує протиправність дій відповідача та зазначає, що відповідач не наголошує в своєму відзиві, що прийнята ним відмова не відповідає даним документації із землеустрою або оцінки земель, що свідчить в даному випадку про погодження та правильність викладеному як в позовній заяві та наданому розробленому проекту, оскільки маючи ДП «Закарпатський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» в своєму штаті сертифікованого інженера - землевпорядника, є належним суб'єктом оціночної діяльності у сфері оцінки землі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 06 листопада 2020 року та повернулось до суду 10 листопада 2020 року.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом
Судом встановлено, 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови смт. Воловець ОСОБА_3 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства, загальною площею орієнтовно 2 га, яка розташована у смт. Воловець згідно доданих графічних матеріалів, з подальшою передачею у власність, (а.с. 46).
13 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» уклали договір на виконання робіт №310/18. Відповідно до п.1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно - вишукувальні роботи з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га, для особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 , (а.с. 53-55).
13 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови смт. Воловець ОСОБА_3 із листом в якому у відповідності до ч.7 ст. 118 ЗК України повідомляє, що 13 листопада 2018 року ним укладено договір № 310/18 щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га, для особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 , яка зазначається в графічних матеріалах доданих в заяві - клопотання від 12 жовтня 2018 року № 420, (а.с. 48).
13 грудня 2018 року рішенням Воловецької селищної ради № 909 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за адресою АДРЕСА_2 , на підставі регламенту роботи Воловецької селищної ради розділу 8 пункту 8, (а.с. 117).
На підставі договору на виконання робіт № 310/18 від 13 листопада 2018 року, ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 землі для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 18-61).
31 січня 2020 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21.01.2020 р. (реєстраційним номер ЗВ-9700560022020) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру рішенням №РВ-2100403602020 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Підставами для прийняття даного рішення були наступні підстави:
- електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа;
- невідповідність поданих документів законодавству, а саме: XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Невідповідність поданих документів вимогам законодавства (ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та ст. 186-1 ЗК України), а саме відсутня інформація про погодження чи непогодження до документів;
- подання заявником документів не в повному обсязі, а саме відсутні такі документи: рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, (а.с. 62).
Відповідно до протоколу № ПП-2100176952020 про проведення перевірки електронного документа електронний документ не відповідає установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа та даним документації із землеустрою або оцінки земель, (а.с 63).
Не погоджуючись із зазначеними діями та рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Окрім цього, відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
Ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
Оскільки Воловецькою селищною радою не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 10 жовтня 2018 року у місячний строк, ОСОБА_1 та ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», у відповідності до частини 7 статті 118 ЗК України, 13 листопада 2018 року, уклали договір на виконання робіт №310/18. Відповідно до п.1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно - вишукувальні роботи з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га, для особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 , (а.с. 53-55).
13 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови смт. Воловець ОСОБА_3 із листом в якому у відповідності до ч.7 ст. 118 ЗК України повідомляє, що 13 листопада 2018 року ним укладено договір № 310/18 щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га, для особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 , яка зазначається в графічних матеріалах доданих в заяві - клопотання від 12 жовтня 2018 року № 420, (а.с. 48).
На підставі договору на виконання робіт № 310/18 від 13 листопада 2018 року ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 землі для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 18-61).
31 січня 2020 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21.01.2020 р. (реєстраційним номер ЗВ-9700560022020) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру рішенням №РВ-2100403602020 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Підставами для прийняття даного рішення були наступні підстави:
- електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа;
- невідповідність поданих документів законодавству, а саме: XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Невідповідність поданих документів вимогам законодавства (ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та ст. 186-1 ЗК України), а саме відсутня інформація про погодження чи непогодження до документів;
- подання заявником документів не в повному обсязі, а саме відсутні такі документи: рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, (а.с. 62).
Дослідивши підстави для прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру рішенням №РВ-2100403602020, судом встановлено наступне.
Що стосується невідповідності документів вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій».
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 ЗК України).
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Разом з тим, судом встановлено, що у позивача відсутнє рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки проект землеустрою ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», розроблено у відповідності до частини 7 статті 118 ЗК України.
Що стосується невідповідності документів вимогам статті статті 186-1 ЗК України.
Відповідно до частини 2 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09 грудня 2019 року № 14012182-19, згідно з розробленим проектом землеустрою земельна ділянка відводиться для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.10 Висновку).
Таким чином, суд дійшов висновку, що погодження з виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури є обов'язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта.
Разом з тим, як встановлено судом, земельна ділянка, щодо якої розроблено проект землеустрою на замовлення позивача, виділяється для особистого селянського господарства і на ній не розташований та не планується розташування об'єкта будівництва.
Таким чином, не ґрунтується на правильному тлумаченні ч. 2 ст. 186-1 ЗК України висновок відповідача про те, що усі земельні ділянки у межах населеного пункту підлягають погодженню зі структурними підрозділами районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.
Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі № 809/201/18.
Перевіривши оскаржене позивачем рішення, суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення № РВ -2100403602020 від 31 січня 2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру чи дії відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем необґрунтовано, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.
Що стосується позовної вимоги зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та внести відомості до Державного земельного кадастру згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор, зокрема, здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.
Таким чином, при проведенні державної реєстрації земельної ділянки державний кадастровий реєстратор відповідно до встановленого законом порядку рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру або відмову у здійсненні таких дій приймає на власний адміністративний розсуд, тобто має певні дискреційні повноваження.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим з даних обставин.
Суд не може підміняти собою чи перебирати на себе функції суб'єктів владних повноважень у сфері адміністративного управління. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
З огляду на наведене, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно проекту землеустрою та необхідним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до поданих документів розробником проекту землеустрою із врахуванням висновків суду, та відповідно така вимога підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем частково доведено правомірність заявлених вимог, що є підставами для часткового задоволення.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 КАС, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачі можуть ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єктів владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Воловецька селищна рада про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірні дії та скасувати рішення відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № РВ -2100403602020 від 31.01.2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області- відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до поданих документів розробником проекту землеустрою із врахуванням висновків суду.
4. В решті вимог адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяТ.В.Скраль