Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 листопада 2020 р. Справа№200/5768/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про стягнення суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - відповідач) про стягнення суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 21.03.2019 №95-к був звільнений з посади начальника відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2019 по справі №200/5416/19-а, яке набуло чинності 03.12.2019 відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.03.2019 року № 95-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру Донецької області визнано протиправним та скасовано. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу з 21 березня 2019 року по час винесення рішення суду в сумі 63386 грн. 77 коп. Рішення в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12212 грн. 13 коп. допущено до негайного виконання. Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення суду відповідачем наказом від 12.05.2020 №187-к його поновлено на посаді. У зв'язку з чим, вбачає підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 29.08.2019 по 13.05.2020.
Ухвалою суду від 23.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про стягнення суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу залишено без руху.
07.07.2020 позивачем на адресу суду надано заяву на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
28.07.2020 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бабіча С.І., справу передано на розгляд судді Загацькій Т.В.
Ухвалою суду від 31.07.2020 прийнято до розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про стягнення суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та відкрито провадження в адміністративній справі №200/5768/20-а. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 29.09.2020 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначено підготовче засідання на 27.10.2020, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №200/5768/20-а.
Ухвалою суду від 27.10.2020 у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020.
До судового засідання, призначеного на 24.11.2020 сторони не з'явились. На адресу суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач, станом на день розгляду справи, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, тому відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі ч.9 ст.205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .
Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 13.03.2017 №93-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області зі збереженням 6 рангу категорії «Б» державного службовця.
Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.03.2019 року №95-к ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.14 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу».
Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27.08.2019 середньоденна заробітна плата позивача складало 581 грн. 53 коп.
Вказані обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2019 по справі №200/5416/19-а та не підлягають доказуванню, згідно ч.4 ст.78 КАС України.
Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12.05.2020 №187-к ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з 14.05.2020.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частинами 1 та 7 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Приписами ст.236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до ч.2 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Стаття 236 Кодексу законі про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
У пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до ст.236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
У постанові від 12.06.2019 у справі №826/18436/16 Верховний Суд зазначив, що наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Враховуючи те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі №200/5416/19-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконано лише 14.05.2020 (відповідачем прийнято наказ від 12.05.2020 №187-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з 14.05.2020), суд вважає, що у позивача наявне право на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України з 29.08.2019 по 13.05.2020.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які неведені в постанові від 08.11.2019 у справі №813/5952/15 і в постанові від 30.01.2019 у справі №808/1271/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17 зазначив, що положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.
Середньоденна заробітна плата позивача складає 581,53 грн, що встановлено судовими рішеннями у справі №200/5416/19-а.
У періоді починаючи з 29.08.2019 по 13.05.2020 177 робочих днів.
Отже, середньоденна заробітна плата за час затримки виконання рішення суду з 29.08.2019 по 13.05.2020 складає 102930,81 грн (581,53 х 177).
Суд зазначає, що при розрахунку середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду не підлягають застосуванню приписи абзацу другого п.8 Порядку №100, оскільки в межах спірних правовідносин не використовується така розрахункова величина як «середня місячна» заробітна плата.
У постанові від 30.01.2019 у справі №808/1271/18 Верховний Суд зазначив, що здійснення такого розрахунку виходячи з кількості робочих днів відповідає приписам абзацу першого пункту 8 Порядку №100.
Також суд ураховує висновки Верховного Суду в постанові від 01.03.2018 у справі № 818/149/17, за якими виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем у справі не спростовані наведені позивачем доводи позовної заяви та обставин справи, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до ч.1 ст.139 КАС України присуджує стягнути судові витрати позивача у розмірі 1029,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13) про стягнення суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму втраченого заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 102930,81 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1029,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.11.2020.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька