25 листопада 2020 року Справа № 160/11201/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
15.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UА500070/2020/000052/2 від 05.05.2020 року;
- визнати протиправною та скасування картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500070/2020/00225.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з метою митного оформлення товару «взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів, союзка якого має кілька вирізаних отворів: капці чоловічі пляжні: арт. GW0695 (ЕВА). - 11280 шт.; торгівельна марка: Globalway; виробник: Ningbo Globalway Imp.&Exp.CoLTD, Країна походження: CN. Загальна сума заявленої митної вартості 15 533,70 дол. США. Код товару 6402993900.» подало до Одеської митниці Держмитслужби електронні митну декларацію № UА500070/2020/215655 від 04.05.2020 року. Під час декларування позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Документи, подані позивачем не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари. 04.05.2020 року відповідач, за відсутності на те правових підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, без будь-якого належного правового обгрунтування, направив позивачу повідомлення, в якому вказано, що відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 № 3477-NG/CN витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; згідно Міжнародних правил інтерпритації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування № 95 від 25.03.2020 року не відповідає вищезазначеним умовам. Підстави, які були зазначені відповідачем у повідомленні від 04.05.2020 у розумінні ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, не є підставами, що надають відповідачу право витребувати додаткові документи. У відповідь на повідомлення позивач листом від 05.05.2020 року надав пояснення щодо зауважень та копію митної декларації країни відправлення № 370820200000089445 від 05.03.2020 року; прайс-лист виробника товару б/н від 20.02.2020; комерційна пропозиція б/н від 27.02.2020 року. Крім того, у відповідності до п. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску товару надав відповідачу ряд інших документів. Тобто, позивачем повністю виконані вимоги Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA500070/2020/000052/2 від 05.05.2020 року, яким було скориговано митну вартість товару - за шостим резервним методом. В результаті такого коригування сума переплати митних платежів склала 83057,32 грн.. Також, відповідачем направлено позивачу картку-відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00225. Позивач не погоджується із зазначеними рішеннями відповідача, вважає їх необгрутованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 160/11201/20 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20.10.2020 року судом отримано відзив Одеської митниці Держмитслужби на позовну заяву ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до фактичних обставин справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів «взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів, союзка якого має кілька вирізаних отворів» до Одеської митниці Держмитслужби подано митну декларацію № UA500070/2020/215655 від 04.05.2020. Для підтвердження митної вартості товарів до одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією позивачем подані: сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), документ, що підтверджує вартість страхування - генеральний договір добровільного страхування вантажів, договір (контракт) про перевезення. Під час митного контролю товарів за митною декларацією № UA500070/2020/215655 від 04.05.2020 програмним комплексом автоматизованої системи з аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контрою правильності визначення митної вартості, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною деклараціє було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно з п. 2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 № 3477- NG/CN витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. В рахунку-фактурі (інвойсі) не зазначений перелік витрат, які входять до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, не зазначено того, чи входить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. В пакувальному листі б/н не зазначено того, чи входить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлення у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування № 324 від 21.04.2020 не відповідає вказаним умовам. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужбиразом з митною декларацією UA500070/2020/215655 від 04.05.2020 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме, не подано виписки з бухгалтерських документів, висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VШ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею Держмитслужби були проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями. Електронним повідомленням декларантом ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» було надіслане повідомлення та додаткові документи: копія митної декларації країни відправлення без перекладу на українську мову, прайс-лист, свіфт переказ, страховий поліс. Також, в повідомленні вказані, що бухгалтерську документацію надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були. У наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки - FОВ. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. У додатково наданому свіфт-переказі наявне посилання на контракт, що не відповідає контракту, за яким здійснюється поставка. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужбиразом з митною декларацією UA500070/2020/215655 від 04.05.2020 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані всі витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більшим. У зв'язку з викладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000052/2 від 05.05.2020. Враховуючи положення ч. 6 ст. 54, ч. 1, 2, 3 ст. 256 МКУ, відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00225 від 05.05.2020 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
20.10.2020 року судом отримано відповідь позивача на відзив, в якому позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. Зазначає, що для підтвердження транспортних витрат у складі митної вартості було надано: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення № 124879 від 18.05.2020 року, № 124877 від 18.05.2020 року; акти прийму-передачі виконаних робіт № 828 від 04.05.2020 року та № 830 від 04.05.2020 року від ТОВ «Фейрлоджікс» до Договору транспортного експедирування № 88186 від 09.04.2019 року. Додатково для підтвердження митної вартості надавались разом із заявою: банківські та платіжні документи: свіфт від 08.05.2020 року, заявка про купівлю іноземної валюти № 1521 від 06.05.2020 року, платіжне доручення № 1521 від 06.05.2020 року; виписка з бухгалтерської документації (картка рахунку: 63,2 на 10.07.2020); експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1458 від 06.07.2020 року. Отже, позивачем було виконано вимоги Митного кодексу України. Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 передбачено, що у графі 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а)), тобто не включені продавцем до рахунку-фактури, встановленого покупцеві, але мали місце у зв'язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем. У пункт «в» графи 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Поставка товару здійснювалась на підставі контракту № 2737-HD/CN на поставку продукції від 16.06.2014 року. Відповідно до п. 4.1 контракту на поставку продукції від 29.12.2019 року передбачено, що товар має бути поставлений на умовах поставки FОВ-Нінбо КНР. Відповідно до пунктів А.3 та Б.3 «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FОВ як у продавця так і покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування. Отже, за умовами контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару. Крім того, розділом 9 «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 року передбачено, що існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, це терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Термінами CIF і СІР дійсно передбачено обов'язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу. Проте, контрактом передбачено, що товар має бути поставлений на умовах поставки FОВ-Нінбо КНР. Відповідно до пунктів А.3 та Б.3 «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FОВ як у продавця так і покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування. Отже, при поставці товару на умовах FОВ сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. З урахування викладеного, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за Генеральним договором добровільного страхування вантажів, укладеним з АТ «Страхова компанія АРКС», здійснило добровільне страхування товару. Згідно з п. 2.5 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 року № 04год страховий тариф складає 0,029% від страхової суми. Сторонами підписано страховий сертифікат страхування окремого перевезення вантажу. Таким чином, витрати позивача на страхування підтверджуються генеральним договором добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 року « 04год, страховим сертифікатом. Ці документи були надані відповідачу під час митного оформлення товару. Тобто, позивач вважає, що розбіжності відсутні.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 30487219, 19.07.1999 року зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40.
27 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» як покупцем та компанією «NINGBO GLOBALWAY.&EXP» (Китай) як продавцем був укладений контракт №3477- HD/CN, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Пунктом 1.2 контракту визначено, що який постачається за цим контрактом, повинен бути виготовлений та поставлений партіями відповідно до вимог, на умовах та за цінами, які зазначені у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
04.05.2020 позивачем подано електронну митну декларацію № UА500070/2020/215655.
Одеська Митниця ДМСУ 04.05.2020 року направила позивачу повідомлення, в якому зазначено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.12.2019 № 3477- HD/CN, рахунок-фактура (інвойс) від 05.03.2020 № НY3-АТВ200312 та інші документи. Так, у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 № 3477-NG/CN витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування № 95 від 25.03.2020 року не відповідає вищезазначеним умовам. З огляду на вище викладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
05.05.2020 року Одеська митниця Держмитслуби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000052/2, в якому зазначено, що 05.05.2020 року електронним повідомленням декларантом ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» було надіслане повідомлення, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Також, декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані фіскальним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики товарів, експортну декларацію країни-відправлення. Митний орган звертав увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки, відповідно до п. 2 ст. 58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 ст. 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Оскільки, відповідно до п. 2 статті 58, використані деклараном відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. У Держмитслужби відсутня інформація щодо вартості операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 ст. 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можу бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п. 2 ст. 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме: резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄФІС та встановлено, що по товару№ 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 2,23 дол. США за 1шт. (пару) (МД № UA500070/2020/215450; від 16.03.2020 № UA508290/2020/001019), ніж заявлено декларантом 1,3771 дол. США за 1 шт. (пару).
Також, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00225, мотивовану тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідового використання методів, зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500070/2020/000052/2 від 05.05.2020.
Позивач не погоджується із рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.
Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, суд зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.
В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Одеська митниця Держмитслуби дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.
Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Стосовно доводів відповідача про відсутність даних щодо включення у вартість товару витрат на пакування та маркування, суд зазначає таке.
Відповідно п. 2.3 контракту № 3477-NG/CN від 27 грудня 2019 року ціна товару розуміється відповідно до умов FОВ-Нінбо КНР, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 року) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Отже, умовами укладеного контракту, наданого під час митного оформлення товару, передбачено, що вартість упаковки та маркування товару включається в ціну товару, тому висновок митного органу щодо відсутності даних щодо такої складової митної вартості наданого для митного оформлення товару та вимога щодо надання додаткових документів є безпідставними.
З урахуванням того, що вартість упаковки та маркування товару є складовою ціни товару, відсутність додаткових документів не впливає на можливість перевірки правильності визначення митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача про те, що вартість страхування не відповідає умовам Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, суд зазначає таке.
Термінами CIF і СІР дійсно передбачено обов'язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.
Разом з тим, контрактом № 3477-NG/CN від 27 грудня 2019 року передбачено, що товар має бути поставлений на умовах поставки FОВ-Нінбо КНР.
Відповідно до пунктів А.3 та Б.3 «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FОВ як у продавця так і покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування.
Отже, при поставці товару на умовах FОВ сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за Генеральним договором добровільного страхування вантажів, укладеним з АТ «Страхова компанія АРКС», здійснило добровільне страхування товару.
Згідно з п. 2.5 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 року № 04год страховий тариф складає 0,029% від страхової суми.
Крім того, приписами частини 8 статті 53 Митного кодексу України передбачено також надання документи, що містять відомості про вартість страхування, у випадку якщо здійснювалося страхування за умови, якщо здійснювалося страхування.
Таким чином, висновки контролюючого органу про те, що вартість страхування не відповідає умовам Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс не узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Отже, надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 803/667/17.
Суд зазначає, що досліджені судом первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення митного органу є необґрунтованими, висновки відповідача базуються на припущеннях, без об'єктивної та перевіреної інформації.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Держмитслужби: № UА 500070/2020/000052/2 від 05.05.2020 є таким, що суперечить закону та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 12 статті 264 у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500070/2020/00225.
Оцінюючи правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 162598 від 11 вересня 2020 року.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UА500070/2020/000052/2 від 05.05.2020 року.
Визнати протиправною та скасування картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500070/2020/00225.
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, б. 21, кур. «А», м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (пр. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30487219) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна