Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" листопада 2020 р. Справа № 922/3724/20
вх. № 3724/20
Суддя Усатий В.О.
Без участі представників сторін
розглянувши заяву (вх. № 3724/20 від 18.11.2020) ОСОБА_1
до ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій заявник просить суд: прийняти дану заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ОСОБА_1 ; задовольнити його заяву; визнати ОСОБА_1 банкрутом; прийняти пропозиції - запропонований план реструктуризації; списати борги у розмірі 100%; зупинити штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, починаючи з дня винесення рішення; винести відповідне рішення.
В своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що він є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; розлучений, перебуває як безробітний на обліку в Харківському МЦЗ; не є фізичною особою-підприємцем; не має судимостей; не має у власності майна. Також, заявник вказує на те, що має кредитну заборгованість перед 6 фінансовими установами на загальну суму 294615,19 грн.
Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, суд встановив, що подана заява не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на наступне.
Стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства містить вимоги до заяви про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; копія трудової книжки (за наявності); відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
При дослідженні доданих до заяви документів, судом встановлено відсутність відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Проте, до заяви ОСОБА_1 додано клопотання про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, в якому заявник просить суд: прийняти клопотання, задовольнити його та винести ухвалу.
Дослідивши вищезазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
При дослідженні клопотання ОСОБА_1 судом встановлено, що його вступна частина містить відомості про 75 банківських установ, при цьому, прохальна частина клопотання, в якій заявник просить суд прийняти клопотання, задовольнити його та винести ухвалу, не містить конкретних вимог заявника.
У своєму клопотанні про витребування ОСОБА_1 зазначив, що станом на жовтень 2020 року має заборгованість перед банками та фінансовими установами, при цьому, посилається на те, що "ані Національним банком України, ані фіскальними службами зазначена інформація на запит громадянки не надається, так як це по їхнім критеріям законодавством не передбачено".
Зі змісту клопотання ОСОБА_1 не вбачається за можливе зрозуміти, на запити якої громадянки не надається витребувана інформація.
Крім того, суд встановив відсутність доказів на підтвердження вжиття заявником - ОСОБА_1 будь-яких дій щодо отримання відповідних документів у всіх зазначених 75 банківських установах особисто.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, зокрема, те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження вжиття ним належних дій з отримання відповідних документів та об'єктивної неможливості самостійного отримання зазначених доказів, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках відмовити.
Отже, боржник має подати до суду відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано документального підтвердження наявності кредиторської заборгованості (кредитних договорів), зазначеної в конкретизованому списку кредиторів.
Також судом встановлено, що заявником не додано до заяви доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, натомість, заявником подано клопотання про створення фонду авансування кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання про нарахування й виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок кредиторів, в яких ОСОБА_1 просить суд: створити фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язану з виконанням повноважень керуючого реструктуризацією.
В обґрунтування клопотання заявник посилається на ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено можливість створення фонду авансування винагороди кредиторами та проводить аналогію між наданням доказів сплати судового збору за звернення із заявою та доказів авансування грошової винагороди арбітражному керуючому, вважає ці поняття ідентичними; просить суд розглянути питання щодо покладення необхідності такого авансування на кредиторів.
Суд, розглянувши зазначені клопотання заявника, дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Пунктом 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем чітко визначено, що при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність необхідним додатком до заяви є докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Отже, при зверненні із такою заявою саме боржник повинен надати докази авансування винагороди арбітражному керуючому.
Суд звертає увагу на те, що із заявою про відкриття провадження у справі звернувся сам боржник, тому посилання заявника на положення Кодексу, які покладають обов'язок сплати (авансування) винагороди на ініціюючого кредитора є необґрунтованими та безпідставними, оскільки з відповідною заявою до суду звернувся не кредитор, а боржник.
Суд вважає довільним тлумачення ОСОБА_1 на свою користь положень чинного законодавства ототожнення заявницею понять "судовий збір" та "авансування грошової винагороди", оскільки це різні за своєю правовою суттю поняття.
Помилковим в обґрунтування вимог клопотання про створення фонду є посилання заявника на положення статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки, відповідно до частини 5 цієї статті кредитори можуть створювати фонд авансування грошової винагороди. Отже, законодавцем закріплено саме право, а не обов'язок кредиторів на створення відповідного фонду. При цьому, реалізовувати права суд не може зобов'язувати, оскільки реалізація прав залежить виключно від волі самого суб'єкта таких прав.
Суд зауважує на тому, що позиція заявника щодо того, що його звернення із заявою про неплатоспроможність є підставою для покладання на кредиторів тягаря сплати винагороди арбітражному керуючому за виконання обов'язків по проведенню процедури банкрутства не тільки не ґрунтується на нормах права, а, крім того, суперечить засадам розумності і справедливості та порушує баланс інтересів сторін. Так, законодавцем закріплено в положеннях Кодексу України з процедур банкрутство не тільки можливість захисту інтересів боржника, а й захист прав та інтересів кредиторів. Такий баланс інтересів має бути дотриманий. Суд, при цьому, є безстороннім та не може схилятися в бік однієї із сторін.
Натомість, в порушення такого принципу балансу інтересів, ОСОБА_1 у власній заяві стверджує про те, що в нього відсутнє будь-яке майно та доходи, які б дозволяли хоча б частково задовольнити вимоги кредиторів, з доданого ним до заяви плану реструктуризації вбачається, що на задоволення вимог кредиторів заявник вказує "0,00 грн" та просить списати його борги на 100%, при цьому, ще й тягар витрат на оплату послуг арбітражного керуючого за проведення процедури банкрутства вимагає покласти на кредиторів.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотань про створення фонду авансування за рахунок кредиторів та про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок кредиторів.
Отже, боржник має подати до суду докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Також, суд звертає увагу на те, що до заяви ОСОБА_1 надано нерозбірливу копію РНОКПП.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи, що заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 3724/20 від 18.11.2020) подано без додержання вимог ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне залишити її без руху, повідомити заявника про допущені недоліки та надати десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для їхнього усунення, а також попередити ОСОБА_1 про те, що згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. ст. 37, 116 Кодексу України з питань банкрутства, ст. ст. 73, 74, 81, 174, 233-235 ГПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок кредиторів.
Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 3724/20 від 18.11.2020) залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про допущені недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 3724/20 від 18.11.2020).
Заявнику ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду:
- оригінал доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі, встановленому абзацом 3 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства;
- відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
- документальне підтвердження наявності кредиторської заборгованості;
- документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства;
- розбірливу копію РНОКПП ОСОБА_1 , засвідчену належним чином відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що невиконання вимог даної ухвали у встановлений строк є підставою для її повернення заявникові.
Копію ухвали направити ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Усатий В.О.