79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" листопада 2020 р. Справа №907/443/17
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя: Бойко С.М.,
суддів: Матущака О.І.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Харів М.Ю.
явка представників сторін:
від позивача - Митровка Я.В. (ордер серії ЗР №68489 від 25.02.2019);
від відповідача - не з'явилися;
від третьої особи - не з'явилися;
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинка" б/н від 18.09.2020
на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2020, суддя: Пригара Л.І., м. Ужгород
за позовом ОСОБА_1 , м. Ужгород
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинка", м. Ужгород
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай
про визнання недійсними з моменту їх прийняття рішень загальних зборів учасників ТОВ "Ялинка", оформлених протоколом №2/16 від 28.11.2016 та протоколом №1/17 від 10.04.2017;
визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Ялинка" (у новій редакції), внесених на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства №2/16 від 28.11.2016,
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.
19.05.2020 позивач подав до Господарського суду Закарпатської області заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення у цій справі щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних із проведенням комплексної судової почеркознавчої експертизи: 2 723 грн. 60 коп. ( відшкодування комісії банку за переказ коштів у розмірі 27 грн. 24 коп.); технічної експертизи матеріалів документів -36 608 грн. (відшкодування комісії банку за переказ коштів у розмірі 366 грн. 08 коп.); витрат на професійну правничу допомогу -6 000 грн.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2020 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 907/443/17 задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинка" на користь ОСОБА_1 суму 2 723,60 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи, 36 608,00 грн. за проведення технічної експертизи документів, а також суму 6 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
В частині стягнення суми 27,24 грн. комісії банку за переказ коштів по сплаті вартості почеркознавчої експертизи, а також 366,08 грн. комісії банку за переказ коштів по сплаті вартості технічної експертизи документів відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано положеннями ст. 123 ГПК України та тим, що позивачем підтверджено доказами понесених витрат на проведення комплексної судової експертизи: почеркознавчої експертизи у розмірі 2 723,60 грн. та технічної експертизи матеріалів документів у розмірі 36 608,00 грн.
Щодо розміру стягнення витрат на правову допомогу, місцевий суд обґрунтовує тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та тривалістю розгляду справи.
Щодо відмови в задоволенні вимог заяви в частині стягнення суми 27,24 грн. комісії банку за переказ коштів по сплаті вартості почеркознавчої експертизи, а також 366,08 грн. комісії банку за переказ коштів по сплаті вартості технічної експертизи документів, додаткове рішення мотивовано тим, що витрати позивача, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням банківської установи не входять до складу судових витрат, передбачених ст. 123 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Ялинка" просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом прийнято додаткове рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
За узагальненими доводами та запереченнями особи, що подала апеляційну скаргу, вбачається, що скаржник вважає неспіврозмірним розмір заявлених судових витрат.
Учасники справи не скористалися своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
В судове засідання з'явився представник позивача.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до пункту 3 частини першої та частини третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, до початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем судових витрат, яким повідомлено, що у позивача наявні витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000,00 грн., а також витрати у зв'язку із проведенням комплексної судової експертизи у даній справі, а саме, почеркознавчої експертизи у розмірі 2 723,60 грн. (та комісія банку за переказ коштів у розмірі 27,24 грн.) та технічної експертизи матеріалів документів у розмірі 36 608,00 грн. (та комісія банку за переказ коштів у розмірі 366,08 грн.).
Розрахунок судових витрат наведено позивачем у клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів судових витрат, яке подано до початку розгляду справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 161, п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Постановляючи додаткове рішення в частині витрат на правничу допомогу судом першої інстанції враховано належним чином завірені копії договору про надання правової допомоги б/н від 06.02.2019 (т. 3 а.с. 69-71), рахунку № 1 від 04.12.2019 (т. 3 а.с. 72), квитанції № 3810410108 від 04.12.2019 (т. 3 а.с. 73), детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 05.11.2019 (т. 3 а.с. 74).
Також, суд першої інстанції встановив, що представником позивача у даній справі був адвокат Митровка Ярослав Васильович, який діяв на підставі ордеру серії ЗР № 68489 (т. 2 а.с. 225) та договору про надання правової допомоги б/н від 06.02.2019 (т. 3 а.с. 69-71).
Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, місцевий господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Оцінюючи зазначений висновок місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому апеляційний суд враховує співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, з врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом першої інстанції правильно враховано, що заперечення відповідача проти задоволення витрат на оплату правничої допомоги повинно бути обгрунтованим, оскільки жодних доказів в запереченнях не додано стороною.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Що стосується додаткового рішення суду першої інстанції в частині витрат із проведенням судових експертиз у даній справі, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4-7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
З метою з'ясування обставин щодо присутності позивача на загальних зборах 28.11.2016, що має значення для справи, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2017 (а.с.212-216,т.1) призначалась судова комплексна експертиза, що включатиме висновок почеркознавчої експертизи та висновок технічної експертизи матеріалів документів.
Постановляючи додаткове рішення в частині витрат із проведенням судових експертиз у даній справі судом першої інстанції враховано рахунок № 973 від 15.08.2017 (т. 3 а.с. 65), рахунок № 10622 від 30.01.2018 (т. 3 а.с. 66), квитанцію № 21 від 06.09.2017 (т. 3 а.с. 67) та квитанцію № 101 від 14.03.2018 (т. 3 а.с. 68) про сплату витрат у зв'язку із проведенням комплексної судової експертизи у даній справі, а саме, почеркознавчої експертизи у розмірі 2 723 грн. 60 коп. (та комісія банку за переказ коштів у розмірі 27 грн. 24 коп.) та технічної експертизи матеріалів документів у розмірі 36 608 грн. (та комісія банку за переказ коштів у розмірі 366 грн. 08 коп.).
Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правильно враховано співмірності витрат пов'язаних з проведенням судових експертиз та значенням експертних висновків для справи й сторін, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати у зв'язку із проведенням комплексної судової експертизи, а саме, почеркознавчої експертизи у розмірі 2 723,60 грн. та технічної експертизи матеріалів документів у розмірі 36 608,00 грн., розмір яких підтверджений належними та допустимими доказами.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні 27 грн. 24 коп. комісії банку за переказ коштів по сплаті вартості почеркознавчої експертизи, а також 366 грн. 08 коп. комісії банку за переказ коштів по сплаті вартості технічної експертизи документів з тих підстав, що витрати позивача, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням банківської установи не входять до складу судових витрат, передбачених ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене, апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Ялинка» підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2020 - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинка" б/н від 18.09.2020 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2020 у справі №907/443/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді: Матущак О.І.
Якімець Г.Г.
Повний текст додаткової постанови складено 20.11.2020.