Справа № 743/1117/16-к
Провадження №1-кп/743/20/20
20 листопада 2020 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки кримінальне провадження в ЄРДР № 12016427020000409 від 16.10.2014 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ріпки Ріпкинського району, Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у післяобідній час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_6 , наніс останній не менше 38 ударів руками, ногами та дерев'яною палицею по тулубу, голові, верхніх та нижніх кінцівках, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді забитої рани волосяної частини голови, синців та забиття м'яких тканин обличчя, шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, саден шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, саден шиї, грудної клітки, лівої верхньої та правої нижньої кінцівок. Забита рана волосяної частини голови, згідно висновку судової медичної експертизи № 278 від 27.04.2015, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Синці та забиття м'яких тканин обличчя, шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, садна шиї, грудної клітки, лівої верхньої та правої нижньої кінцівок, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися в умисному заподіянні тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст.125 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав повністю.
В судовому засіданні обвинувачений відмовився від дачі показів, але погодився відповідати на запитання учасників судового провадження та суду. Суть наданих ОСОБА_4 відповідей зводиться до того, що приблизно з листопада 2014 року він проживав з ОСОБА_6 в її квартирі. Приблизно у березні 2015 року вони розійшлися. Розлучення відбулося зі скандалом. 12.04.2015 протягом дня він не вживав алкогольні напої, ходив у гості до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після чого повернувся додому, тому що за ним зайшла його мати - ОСОБА_10 . Чи зустрічався в цей день з ОСОБА_11 , не пам'ятає. Чи бачив в цей день ОСОБА_12 , не пам'ятає також, але не виключає, що бачив. Тілесні ушкодження ОСОБА_6 він не спричиняв. Відтак позовні вимоги не визнає також повністю. Взагалі події 2015 року він майже не пам'ятає. Чому змінював версії подій, що відбувалися 12.04.2015, пояснити не зміг.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, його вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю зібраними органом досудового розслідування та перевіреними судом доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що дійсно певний період часу у неї з ОСОБА_13 були дружні стосунки, він приходив до неї у гості. Потім стосунки зіпсувалися. Незважаючи на це, вранці 12.04.2015 до неї додому прийшли ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з невеликою пляшкою горілки ( 250 мл), яку вони разом розпили. Після цього, вони втрьох пішли до ОСОБА_16 , який співмешкає з ОСОБА_17 , де продовжили вживати алкогольні напої. В гостях потерпіла була приблизно 1,5 години та пішла додому, оскільки вдома її чекали діти. Після обіду вона вийшла на вулицю, щоб піти до магазину придбати цигарок. У дворі стояв накритий стіл, за яким сусіди святкували ОСОБА_18 . Її запросили до столу. Ближче до 18 години вона побачила ОСОБА_4 . Коли останній підійшов ближче, то ОСОБА_19 , який був серед святкувавших за столом, відмовив ОСОБА_20 в тому, щоб той до них приєднався. ОСОБА_4 пішов, але відходячи почав голосно вигукувати образи в бік потерпілої та нецензурно лаятися. В зв'язку з цим, вона вийшла із - за столу, підійшла до ОСОБА_21 та запропонувала зайти у квартиру, щоб спокійно поспілкуватися. Коли прийшли до неї додому, то між ними почалася сварка, під час якої ОСОБА_14 її вдарив по голові дерев'яною палицею, що була у неї в квартирі. Від удару вона втратила свідомість, а коли прийшла до тями, ОСОБА_14 її душив, потім він почав наносити їй удари руками та ногами в різні частини тіла, в тому числі по голові. Скільки ОСОБА_14 їй завдав ударів, потерпіла не пам'ятає. Врешті, вона вмовила ОСОБА_22 піти за цигарками, щоб потім спокійно поговорити. Коли той погодився та пішов з квартири, вона побігла до сусідки ОСОБА_23 , щоб викликати поліцію. Вона довго лікувалася, в неї погіршився стан здоров'я, в зв'язку з цим їй завдано душевних страждань, тобто заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн. та просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_24 показала, що вона є сусідкою потерпілої. З ОСОБА_13 знайома, так як він деякий час перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_25 . 12.04.2015 знаходилась вдома. Іноді виходила на вулицю посидіти з компанією, що у дворі за столом святкувала Пасху. Святкування організував ОСОБА_26 . Оскільки вона не знаходилась постійно за столом, а тільки іноді виходила, то свідок не бачила, коли прийшла ОСОБА_25 , як підходив ОСОБА_27 та що саме там відбувалось. Після обіду, ближче до вечора у її вікно постукали. Коли свідок виглянула, то злякалася, оскільки побачила ОСОБА_25 , голова якої була вся в крові. Свідок вийшла на ганок будинку, ОСОБА_28 була дуже налякана та повідомила, що її побив ОСОБА_27 і попросила викликати поліцію. ОСОБА_28 з її телефону зателефонувала в поліцію та повідомила, що ОСОБА_27 , знаходячись в її квартирі, наніс їй тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_6 пішла. Пізніше приблизно через годину - півтори, свідок знаходячись на вулиці, недалеко від будинку потерпілої зустріла ОСОБА_22 , який в руках тримав дерев'яну палицю. Вона в нього спитала навіщо він побив ОСОБА_28 , на що ОСОБА_29 їй пригрозив зробити з нею ( свідком) теж саме. Тоді свідок вилаяла його нецензурною лайкою.
Отже, проаналізувавши покази потерпілої та свідка ОСОБА_24 , суд дійшов висновку, що покази вказаних осіб узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, є логічними, послідовними та такими, що можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Покази потерпілої та свідка, підтверджуються наступними письмовими доказами, що досліджені судом.
Так, з рапорту оперативного чергового Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області від 12.04.2015 встановлено, що о 20 годині 5 хв. Надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_27 наніс їй тілесні ушкодження, на місце події направлена СОГ. ( т. 2 суд. справи арк. 95)
Із заяви ОСОБА_6 на ім'я начальника Ріпкинського РВ УМВС вбачається, що ОСОБА_6 просила провести перевірку за фактом заподіяння їй за місцем її проживання: АДРЕСА_3 , 12.04.2015 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . (т.2 суд справи арк.93)
За вказаним фактом дані були внесені 14.04.2015 до ЄРДР за № 12015270220000139, а в подальшому вказане кримінальне провадження було об'єднано в одне з кримінальним провадженням досудове розслідування в якому проводилось також відносно ОСОБА_4 за ст. 122 ч.1 КК України в ЄРДР № 12014270220000409 від 16.10.2014. (т.2 суд. справи арк. 91-92)
У відповідності до висновків судової медичної експертизи № 278 від 14.04.2015 у ОСОБА_6 маються тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани волосяної частини голови, синців та забиття м'яких тканин обличчя, шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, саден шиї, грудної клітка, лівої верхньої та правої нижньої кінцівок, котрі виникли від дії тупих предметів і по давності утворення можуть відповідати даті 12.04.2015. Забита рана волосяної частини голови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Синці та забиття м'яких тканин обличчя, шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, садна шиї, грудної клітки, лівої верхньої та правої нижньої кінцівок на момент проведення експертизи кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , їх характеру та розташування, можна припустити, що вона могла піддаватися впливу, як мінімум 38 (тридцяти восьми) травмуючих дій. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , утворення їх комплексу при падінні з висоти власного зросту на площину, виключається. Не виключена можливість, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6 могли утворитись за обставин, на які вказує потерпіла при проведення судово - медичної експертизи. ( т. 2 суд справи арк.105-108)
Суд вважає доведеною ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 під час скоєння кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вказану обставину підтверджує потерпіла, яка жодного разу не змінювала свої покази та детально зазначала, за яких обставин відбувалося вживання алкогольних напоїв протягом дня 12.04.2015 нею самою разом з ОСОБА_4 та іншими особами.
При цьому судом позиція обвинуваченого ОСОБА_4 про непричетність до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення розцінюється як намагання уникнути від відповідальності за скоєне. Наполягання обвинуваченого на допиті всіх свідків обвинувачення є лише затягування розгляду кримінального провадження, адже на допиті свідків не наполягала прокурор, пояснюючи це тим, що жодний із заявлених свідків не являвся очевидцем подій, а тому покази цих свідків не мають суттєвого значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Відтак, з метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження повторний виклик та розшук решти свідків, заявлених стороною обвинувачення є недоцільним.
З досліджених доказів суд робить висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у заподіянні 12.04.2015 потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 125 КК України.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, пом'якшуючих покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Обставиною, обтяжуючою покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується формально, як такий, що відбував громадські роботи, при цьому обвинувачений на день розгляду кримінального провадження вважається таким, що не притягався до адміністративної відповідальності, не працює, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.
Отже, з врахуванням всіх обставин вчиненого правопорушення, особи обвинуваченого, обтяжуючої покарання обставини, зважаючи на молодий вік обвинуваченого та на висновки органу пробації, про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд визнає за необхідне визначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту.
При цьому, судом враховується наступне.
У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
При цьому статтею 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, згідно ст. 12 КК України, віднесене до категорії невеликої тяжкості, а санкцією цієї норми передбачено найсуворіше покарання у виді обмеження волі.
При цьому, як видно з матеріалів судової справи ОСОБА_4 засуджений вироком Ріпкинського районного суду від 09.09.2016 за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме за злочин, вчинений 09.04.2016.
У відповідності до ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення визначених у цій статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожен злочин.
Отже строк давності за кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , що передбачене ч. 2 ст. 125 КК України слід обчислювати з 09.04.2016. Оскільки на момент розгляду справи пройшло понад 3 роки, то строки давності, визначені ст. 49 КК України сплинули.
За таких обставин ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 під час судового розгляду не продовжувався і зважаючи на його поведінку під час розгляду справи судом, обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком чинності є недоцільним.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то, враховуючи, що потерпіла зазнала фізичного болю та душевних страждань від отриманих тілесних ушкоджень, вважаючи на ступінь змін у звичному способі життя потерпілої у зв'язку з необхідністю лікування, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково в сумі 5000 грн, що підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 5000 ( п'ять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
На вирок може бути подано апеляцію до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1