Справа № 991/8776/20
Провадження1-кс/991/9003/20
23 листопада 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
заявника ОСОБА_3 ( в режимі відеоконференції)
адвоката ОСОБА_4
розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР)
22 жовтня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).
Скаржник просить :
1.Визнати протиправною бездіяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви-повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення отриманого Національним антикорупційним бюро України 21.10*2020 року за вхідним номером заяви № Л-16235.
2. Зобов'язати уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви- повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення отриманого Національним антикорупційним бюро України 21.10.2020 року за вхідним номером заяви № Л-16235 про що видати витяг з ЄРДР.
3. Явку представника Національного антикорупційного бюро України визнати обов'язковою.
4. Забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції;
визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, що знаходиться за адресою: 09100, м.Біла Церква, вул. Турчанінова, 7.
Обґрунтування скарги
Скаржник зазначив, що 21.10.2020 о 12 годині 30 хвилин до Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 подано заяву - повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України та за ст. 368 КК України.
22.10.2020 о 14-00 годині через спеціальну телефонну лінію Національного антикорупційного бюро України НОМЕР_1 заявнику була надана відповідь, що по вхідному номеру заяви Л-16235 відомості до ЄРДР не внесені, інша інформація також була відсутня.
Вважає, що посадовими та службовими особами Національного антикорупційного бюро України було допущено порушення вимог статті 214 КПК України.
Доводи сторін у судовому засіданні
Скаржник та його пресдтавник у судовому засіданні підтримали скаргу, попросили її задовольнити з підстав зазначених у ній. Пояснив, що таке рішення, яке було ухвалено суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 , та в подальшому затверджене суддями вищих інстанцій неможливо було ухвалити без отримання неправомірної вигоди. Просив задовольнити скаргу.
Детектив НАБУ не з'явився у судове засідання. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що до НАБУ надійшла заява ОСОБА_3 від 21.10.2020, яка зареєстрована 21.10.2020 за № Л-16235 з приводу можливих протиправних дій окремих суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, апеляційного суду Київської області та колегії окремих суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та суддів Верховного суду України. Детектив зазначає, що аналогічна скарга ОСОБА_3 від 03.06.2020 вже була предметом розгляду НАБУ, за результатом розгляду якої було відмовлено у внесенні до ЄРДР. Ця позиція НАБУ також була підтверджена Ухвалою слідчого судді від 17.08.2020 у справі 991/6129/20, та Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.09.2020 на вищевказану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду , якою скаргу залишено без задоволення. Детектив вказує на те, що у заяві ОСОБА_3 від 21.10.2020 не наведено нових даних чи обставин, які б потребували додаткового розгляду. Про це заявника було повідомлено листом Національного бюро від 28.10.2020 № 111-188/37394. Крім того зазначено, що у заяві-повідомленні заявника не викладено конкретних обставин, які свідчать про вчинення суддями кримінального корупційного злочину та не зазначено обставин що вказували б на вчинення осіб дій, з використанням службового становища, з метою одержання неправомірної вигоди, що в свою чергу є умовою для здійснення попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України, не зазначено факті, які б свідчили про наявність істотної шкоди, що могла бути завдана можливими неправомірними діями осіб заявнику. Скаргу також просить розглянути без представника НАБУ.
Відповідно до вимог статті 306 КПК України не явка особи, дії або бездіяльність якої оскаржується, не перешкоджає розгляду скарги.
Мотивація суду
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників, слідча суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Скарга була прийнята до розгляду ухвалою слідчого судді.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у тому числі у невнесенні відомостей про кримінальне провадження , а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності….слідчого в порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 24 КПК України)
Скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду (ч1 ст. 306 КПК України).
Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.(ч. 1 ст. 214 КПК України).
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ( п. 4 ч. 5 ст.214 КПК України).
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. Тому, при вирішенні питання щодо того, чи НАБУ вчинило бездіяльність щодо заяви про кримінальне правопорушення, а також при оцінці обставин для винесення одного з рішень за результатами розгляду скарги, слідча суддя має посилатися на конкретні обставини та норми права.
Скаржник наводить аргументи щодо, зокрема, бездіяльності детектива.
Слідчою суддею встановлено, що заявник звернувся до Національного бюро із заявою-повідомленням від 21.10.2020 про вчинення кримінальних правопорушень суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 , суддею Апеляційного суду Київської області ОСОБА_6 та окремих суддів колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та суддів Верховного суду України. Заявник вказує на те, що суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа ОСОБА_10 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Вважає, що рішення у вказаній цивільній справі, яке було ухвалено суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 та в подальшому залишено без змін суддею Апеляційного суду Київської області ОСОБА_6 та суддями судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , колегією суддів Верховного суду України судової палати у цивільних справах у складі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 порушує законні інтереси ОСОБА_3 та на його думку є незаконним, ухваленим суддями умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби. Такі дії суддів, на думку заявника, підпадають під ознаки злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368 КК України.
До такої позиції заявника слідча суддя відноситься критично з наступних підстав.
У заяві від 21.10.2020 про злочин та поданій скарзі не зазначено обставин, які б вказували на вчинення суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 , суддею Апеляційного суду Київської області ОСОБА_6 та окремими суддями колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та суддіми Верховного суду України дій щодо зловживання владою або своїм службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб та спричинило тяжкі наслідки, що в свою чергу є умовою для здійснення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Доводи скаржника про нібито порушення суддями судового процесу, присяги судді також не були підтверджені у судовому засіданні. Також не зазначено фактів, які б свідчили про наявність істотної шкоди, що передбачена пунктом 3 примітки до статті 364 КК України, що могла бути завдана ОСОБА_3 неправомірними діями зазначених суддів.
Слідча суддя зазначає, що твердження ОСОБА_3 про отримання суддями неправомірної вигоди грунтується на його суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за вищевказаними статтями.
При цьому необхідно враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Саме по собі припущення щодо порушення законодавства при постановленні суддями судового рішення не є свідченням вчинення злочину, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади.
Водночас із змісту заяви вбачається, що вся її суть зводиться до незгоди заявника із діями суддів при розгляді справ та прийнятими ними рішень.
За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є умисне або внаслідок недбалості не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Тобто питання, порушені в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, є такими, що підлягають розгляду в порядку дисциплінарного провадження щодо судді. На це також у своїй заяві вказує і скаржник.
При розгляді цієї скарги слідчий суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб (ст. 126 Конституції України).
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді ухвалюється іменем України.
Отже, суддя виступає як посадова особа уповноважена на виконання функцій держави, а не приватна особа, до якої можна звернутися із позовом. Такий висновок наведено у постанові Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-28768 св15.
Крім цього, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1,2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятись за межами передбаченого законом процесуального порядку.
З наведених вище підстав, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про злочин може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується не внесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Враховуючи вищевикладене, оскільки заява ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях судді суддів різних інстанцій та юрисдикцій ознак вище перелічених злочинів, відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а фактично зводиться до незгоди із прийнятими суддями процесуальними рішеннями при розгляді справ, слідчий суддя дійшов висновку, що невнесення уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України відомостей заяви ОСОБА_8 від 21.10.2020 року за № Л-16235 не є протиправним, а тому у задоволенні скарги належить відмовити.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 220, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідча суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 21.10.2020 за № Л-16235 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення на підставі Рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2020 (у справі № 3-180/2018(1644/18).
Слідча суддя ОСОБА_1