Справа № 127/9960/20
Провадження № 2/127/3525/20
19.11.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. Позов мотивовано тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час син є повнолітнім, однак навчається на 3 курсі денної форми навчання Вінницького технічного коледжу за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка», термін навчання з 01.09.2017р. по 30.06.2021р., а тому не має змоги влаштуватися на роботу та мати самостійний заробіток, через постійну зайнятість у навчальному процесі і тому потребує матеріальної допомоги до моменту закінчення навчання. Відповідач матеріальної допомоги сину не надає, чим ставить його в скрутне матеріальне становище. Просить стягнути з відповідача, аліменти на користь позивача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду і до закінчення навчання.
Ухвалою суду від 20.05.2020року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2020року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.05.2020року і до 30.06.2021року.
Ухвалою суду від 01.10.2020 року скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2020року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.4).
Згідно довідки Вінницького технічного коледжу за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка» №547 від 02.03.2020року ОСОБА_3 навчається на 3 курсі денної форми навчання Вінницького технічного коледжу за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка», термін навчання з 01.09.2017р. по 30.06.2021р. Навчання на бюджетній основі (а.с.8).
Відповідно до довідки ОСББ «Академіка Ющенка 6» № 163 від 10.03.2020року ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом із матір'ю ОСОБА_4 (а.с.11).
Згідно довідки РАЦС МУЮ Вінницької області від 28.01.2005р. № 03-141-45 прізвище ОСОБА_5 після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 - «Богаєвська» (а.с.12).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27.02.1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Під час вирішення будь яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей (ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України).
Згідно із ч.1 ст. 8 ЗУ «про охоронну дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006року зазначено про обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання, після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), який (обов'язок) настає за обов'язкової сукупності трьох юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років і продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2018, у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.
Згідно ч.1 ст. 199 СК України батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.
У відповідності з ч. 3 ст. 199 СК України право звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На підставі ст. ст. 183-183 СК України розмір аліментів, які стягуються на утримання дитини, встановлюється судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, сімейного та матеріального стану сторін, їх доходів, як частина заробітку чи доходу відповідача по справі але розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини чим порушує вимогу ст. 198 СК України, згідно якої батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Доказів того, що відповідач не має матеріальної змоги надавати своєму повнолітньому сину допомоги суду не надано, докази того, що тесть (батько нової дружини відповідача) має ряд захворювань та потребує лікування не підтверджує скрутне матеріальне становище відповідача та не можливості в надані такої допомоги.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Визначаючи розмір аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує, що відповідач має можливість надавати допомогу повнолітній дитині, який продовжує навчання, тому з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) щомісяця, з 07.05.2020 року до 30.06.2021р.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката, безпосередньо пов'язана з розглядом справи, тому ненадання відомостей щодо вартості окремих робіт (послуг), витраченого в порядку виконання взятих на себе зобов'язань часу, унеможливлює визначення що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04)).
До ухвалення рішення суду позивачем та її представником не заявлялось про не можливість з поважних причин подати конкретні докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат на правову допомогу. Будь-яких доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, доказів вчинення адвокатом окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, сторонами не надано.
У зв'язку з наведеним, суд вважає що стягнення витрат у розмірі 6000 гривень на оплату професійної правничої допомоги є безпідставними, і як наслідок такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вважає, що з відповідача в дохід держави підлягають стягненню 840,80 грн. судового збору, оскільки позивачка при зверненні до суду з даним позовом була звільнена від його оплати.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 182, 199, 200 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.05.2020року і до 30.06.2021року.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80гривень.
В задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.11.2020року.
ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Суддя: