Справа № 152/1068/20
іменем України
24 листопада 2020 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - Войнаровського І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
22 вересня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 17074,40 грн за кредитним договором від 14 лютого 2011 року.
У обґрунтування позову зазначено, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14 лютого 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 8100 грн.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та позивачем договір. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків та інших витрат. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленому сторонами розмірі. У свою чергу, відповідач зобов'язання за договором не виконала, оскільки своєчасно не надала позивачу кошти для погашення кредиту, у зв'язку із чим станом на 15 липня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 17074,40 грн, з яких: 11875,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту; у т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11875,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 5199,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня, 0,00 грн - нарахована комісія.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості та судові витрати.
Представник позивача у клопотанні просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 81).
Відповідач повідомлена про розгляд справи належним чином, на пропозицію суду відзив на позовну заяву не подала (а.с. 97, 98).
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.
Відповідно до укладеного між сторонами договору, оформленого у вигляді анкети-заяви відповідача від 14 лютого 2011 року року про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», а також «Тарифів Банку», остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 44, 42).
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.1.1.1.3.2.3 Договору, на підставі якого банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті www.privatbank.ua, ПАТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила банківських послуг, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом в заяві.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за кредитом відсотків, пені та інших витрат.
Так, відповідно до п.п. 1.1.2.5, 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Клієнт, що допустив порушення виконання більше одного кредитного зобов'язання перед Банком, у тому числі Клієнт, що поручився за виконання грошового зобов'язання іншого Клієнта перед Банком, виконання грошових зобов'язань яким Банку були порушені, доручає приймати і розподіляти кошти для погашення простроченої кредитної заборгованості у черговості, визначеній самостійно Банком, з пріоритетом погашення без заставних кредитних зобов'язань (п.п.1.17.17 Договору).
Відповідно до п.п. 1.1.5.20 Договору при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань за цим Договором більше ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нараховани та прострочених відсотків і комісій.
Згідно п.п. 1.1.5.21. Договору у разі непогашення кредиту у термін, встановлений Графіком погашення кредиту, відсотків і нагороди заборгованість в частині всачно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої здійснюється відповідно до розміру, встановленого в заяві про приєднання до цього Договору для відсотків, від дня виникнення простроченої заборгованості…
Власник карти зобов'язаний стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п.1.1.1.50 договору - короткостроковий кредит, який банк надає клієнту у разі, якщо сума операції перевищує суму залишку коштів на його рахунку, в розмірі ліміту кредитування.
На підставі п.п.1.1.6.1, 1.1.6.2, 1.1.6.2.1 Договору зміни до цих Умов і Правил надання банківських послуг вносяться банком в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, Банк повідомляє Клієнта про внесені зміни шляхом розміщення інформації на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua.
У разі незгоди зі змінами Правил та Тарифів Банку клієнт зобов'язаний звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком… (п.п.1.1.5.2 Договору).
Відповідно до п.п. 1.1.7.43. Умов та правил, клієнт вправі у будь-який момент розірвати цей Договір повідомивши про цей намір Банк шляхом подання до Банку письмової заяви про розірвання Договору за формою, встановленою Банком.
Позивач (банк) свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленому сторонами розмірі.
У свою чергу, відповідач належним чином зобов'язання за договором не виконав, оскільки своєчасно не надав позивачу кошти для погашення кредиту, у зв'язку із чим станом на 15 липня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 17074,40 грн, з яких: 11875,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту; у т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11875,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 5199,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня, 0,00 грн - нарахована комісія, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 31-33).
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із договору позики, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України, передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вимоги ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вимогами ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 ст. 615 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вимогами ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту вимог ЦК України, у тому числі ч. 2 ст. 530 цього Кодексу, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов'язань за кредитним договором щодо повернення позивачеві фактично отриманої суми кредитних коштів, зокрема непогашеного тіла кредиту та простроченого тіла кредиту, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору та повернення суми наданого кредиту, а тому в цій частині порушене право підлягає судовому захисту.
Суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 11875,28 грн, яка складається ззаборгованості за тілом кредиту.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5199,12 грн заборгованості за простроченими відсотками, суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю вимог в цій частині.
Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, у заяві позичальника від 23 вересня 2013 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач - АТ КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив окрім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 5199,12 грн.
В обгрунтування вимог в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 лютого 2011 року, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено зокрема, в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також, на думку суду, в даному випадку до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що відповідає встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Щодо розрахунку процентів по ст. 625 ЦК України, то позивач не надав суду окремого розрахунку і не зазначив періоду їх нарахування. Тому у стягненні нарахованих позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України позивачеві слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що в частині стягнення з відповідача 1828,33 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та 2036,64 грн нарахованої пені у позові належить відмовити.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
До вказаного висновку суд дійшов, ґрунтуючись, зокрема на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), з огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 2102 грн (а.с. 1).
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2011 року у розмірі 11875 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 28 копійок та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В.Войнаровський