Справа № 152/763/20
іменем України
17 листопада 2020 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дешевої В.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
16 липня 2020 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з 18 червня 2011 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем.
Спільне життя з відповідачем не склалось через різні характери, різні погляди на сімейне життя, виникнення конфліктів та суперечок , що призвело до руйнування сімї та припинення шлюбних відносин.
Подальше спільне сімейне життя і збереження шлюбу, на думку позивача, є неможливим, спільне господарство не ведеться, подружні відносини припинено, шлюб носить формальний характер.
Від спільного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини не приймає. Позивач разом із сином проживає окремо в с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області.
Посилаючись на те, що сім'я розпалася, шлюб носить формальний характер, а також на те, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей, просить: шлюб між нею та відповідачем розірвати»; стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення сином повноліття, стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в ній.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме в частині розірвання шлюбу. В частині стягнення аліментів на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він приймає належну матеріальну участь в його утриманні. Крім того представник позивача вказала, що законом передбачено стягнення аліментів на одну дитину в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, тоді як позивач просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини від доходів відповідача. Також, в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, представник позивача зазначила, що розмір витрат, вказаний адвокатом Країло С.В. за складання позовної заяви в сумі 4620,00 грн та за подання відзиву в сумі 3360,00 грн, є значно завищеним та не співмірним складності справи, у зв'язку з чим просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та їх заперечення, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 червня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Від спільного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 6 - на звороті).
Позивач наполягає на розлученні, миритися не бажає. Причиною її рішення розірвати шлюб з відповідачем стало те, що спільне життя не склалось через різні характери, різні погляди на сімейне життя та ведення домашнього господарства, виникнення конфліктів та суперечок. Збереження шлюбу між ними неможливе.
Отже, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.
Установленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються статтями 105, 110, 112, 113 СК України, ст. 51 Конституції України, статей 180-184, 191 СК України.
Відповідно до ст.ст.105, 110, 112 СК України шлюб розривається судом за позовом одного із подружжя, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що судом установлено, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, то суд доходить висновку про розірвання шлюбу між сторонами, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За правилами ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскільки відповідач офіційно працює на посаді інженера з охорони праці в ФГ «Врожайне» с. Слобода-Шаргородська Шаргородського району Вінницької області, отримує стабільну заробітну плату (а.с.51), а позивачеві важко самій матеріально утримувати сина, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, починаючи з 16 липня 2020 року і досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги №12/20 від 19 червня 2020 року позивачеві правова допомога надавалась адвокатом Країло Степаном Васильовичем (а.с. 10-14).
Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу позивачем сплачено адвокату за послуги 4620,00 грн та 3360,00 грн, що у тому числі, підтверджується актом №1 прийому-здачі наданих послуг від 14 липня 2020 року, рахунком-фактурою №1 від 14 липня 2020 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 14 липня 2020 року (а.с. 15-18), актом №2 прийому-здачі наданих послуг від 12 серпня 2020 року, рахунком-фактурою №2 від 12 серпня 2020 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 12 серпня 2020 року (а.с. 41-44).
При визначенні суми відшкодування на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Визначаючи суму відшкодування на професійну правничу допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, і вважає, щоз відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею документально підтверджені процесуальні витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 гривень, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Окрім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бершадського районного управління юстиції Вінницької області за №40 від 18 червня 2011 року.
Стягувати з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 , зареєстрованої в. АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 липня 2020 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2500 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2020 року.
Суддя І.В. Войнаровський