Шаргородський районний суд
Вінницької області
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Шаргород
Справа №152/1311/20
провадження 1-кп/152/103/20
Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження № 12020025360000041 від 03.11.2020 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, раніше неодноразово судимого, останній раз: 07.09.2018 Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців, звільненого з місць обмеження волі умовно - достроково на підставі ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 03.03.2020 (невідбута частина покарання 1 рік 1 місяць 19 днів)
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.164 КК України,
встановив:
19.11.2020 до Шаргородського районного суду Вінницької області, у відповідності до вимог ст.ст. 291, 302 КПК України, надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 з клопотанням прокурора ОСОБА_4 про його розгляд у спрощеному провадженні.
Вивчивши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12020025360000041 від 03.11.2020, суд встановив, що клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні відповідає вимогам ст. 302 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_3 та законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що в разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Прокурор впевнився в добровільності згоди ОСОБА_3 та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні.
До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором додані: письмова заява ОСОБА_3 , підтверджена захисником ОСОБА_7 про беззаперечне визнання винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності; письмова заява законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; а також матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості.
Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 19.11.2020 постановлено розглянути даний обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження № 12020025360000041 від 03.11.2020 вважає доведеним, що ОСОБА_3 , будучи неодноразово судимим за ухилення від сплати аліментів на утримання дитини, останній раз 07.09.2018 Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців, після умовно - дострокового звільнення, повторно вчинив кримінальний проступок, продовжуючи злісно ухилятися від сплати аліментів на утримання дитини, встановлених рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 30.03.2006, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_8 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.03.2006 і до досягнення дитиною повноліття.
12.07.2006 було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2/180 від 30.03.2006 щодо примусового виконання вказаного рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 30.03.2006, однак, ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з вказаним рішенням суду, з часу присудження аліментів по даний час, свідомо злісно ухиляється від сплати встановлених рішеннями суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів).
Так, достеменно знаючи про необхідність сплати аліментів, ОСОБА_3 в період часу з 01.03.2020 по 31.10.2020, маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, не сплачував аліментів, внаслідок чого порушив і продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Будучи не одноразово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дитини, не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров'я, на роботу не влаштувався, на обліку в Шаргородському центрі зайнятості як безробітний не перебуває, маючи доходи від тимчасових заробітків, їх не декларував, про суму заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, аліментів на утримання дитини не сплачує, тобто добровільно рішення суду не виконує, таким чином, злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дитини, що призвело до виникнення заборгованості за вказаний період часу в сумі 18488 грн, що перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів. Загальна сума заборгованості ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дочки Ангеліни становить 64968 грн.
Злісно ухиляючись від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 порушив та продовжує порушувати права дитини на матеріальне утримання з боку батька та права на її повноцінне життя і всебічний розвиток, передбачені ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Таким чином, дії ОСОБА_3 , які полягають у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне за ч.2 ст.164 КК України.
ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок в період строку умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, отже йому слід призначити покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України та роз'яснень, що містяться в п.п. 25- 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), відповідно до яких за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 статтей 69, 69 -1 КК України суд не вбачає.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, форму вини, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття у скоєному.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра НКП «Шаргородська ЦРЛ» ОСОБА_3 не перебуває.
З урахуванням обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_3 , ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до частини 2 статті 12 КК України є кримінальним проступком, особи винуватого, наявності обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах застосування покарання у виді обмеження волі.
На переконання суду, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Речові докази та процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід ОСОБА_3 органом досудового розслідування не обирався, відсутні також підстави і для обрання запобіжного заходу судом.
Керуючись ст.ст. 107, 368, 370, 374, 395, 381, 382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 07.09.2018 - шість місяців обмеження волі і призначити ОСОБА_3 остаточне покарання - два роки шість місяців обмеження волі.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 не застосовувати.
Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання обчислювати з дня його затримання на виконання цього вироку суду.
Згідно ч.4 ст.382 КПК України, копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Головуючий суддя: ОСОБА_1