Справа № 146/935/20
"23" листопада 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у смт. Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
28 вересня 2020 року до Томашпільського районного суду Вінницької області з цією позовною заявою, посилаючись на ст. 199 СК України, звернулася ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_2 , в якій просить стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19 вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23- річного віку.
Даний позов обґрунтовано наступним.
У 2007 року між сторонами було розірвано шлюб. В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_5 , в сторін народився син ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач.
На даний час сторони проживають окремо, шлюб між ними розірвано, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Син, ОСОБА_3 вже повнолітній, але навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій».
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 23 листопада 2020 року.
Доводи учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак направила на адресу суду заяву, згідно якої просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовільнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'являвся, однак направив на адресу суду заяву, згідно якої просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає частково, а саме просить нараховувати аліменти з дня звернення позивачем до суду, та не заперечує проти їх задоволення.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Судом установлено, що у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_1 після розірвання шлюбу із ОСОБА_2 , присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до довідки Вапнярської селищної ради від 22.09.2020 року №2099, ОСОБА_3 , 2002 р.н., знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки №217 від 17 серпня 2020 року ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання відокремленого структурного підрозділу «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій». Навчається з 01.09.2017 року. Закінчує навчання 30 червня 2021 року.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 працює у акціонерному товаристві «Українська залізниця», Регіональної філії «Одеська залізниця», Виробничий підрозділ Одеська об'єднана дирекція залізничних перевезень на посаді черговий по вокзалу та отримує заробітну плату.
Згідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як встановив суд, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином сторін, на день розгляду справи досяг вісімнадцяти років, тобто є повнолітнім, однак ще не досяг двадцяти трьох років.
Суд вважає, що ОСОБА_3 , у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, яка полягає у витратах на харчування, проживання, придбання навчальної літератури та інших витратах, що виникають у зв'язку з навчанням.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я платника аліментів. Також при визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище дитини сторін, яке у зв'язку з навчанням не може бути достатньо задовільним.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд відповідно до вимог ст. ст. 199, 200 СК України бере до уваги те, що обов'язок утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання, покладається рівною мірою на матір і батька.
Згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
Висновки суду за результатом розгляду справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Суд враховує вимоги ч.2 ст. 182 СК України, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Тобто, дана норма закону стосується неповнолітніх дітей, а не повнолітніх сина, дочки, які навчаються.
Таким чином, виходячи із засад розумності та справедливості, керуючись законом і внутрішнім переконанням, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, зокрема, син сторін навчається, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову і вважає достатнім для покриття пов'язаних із навчанням витрат повнолітньої дитини в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_3 , щомісячно до закінчення навчання сином але не більше, ніж до досягнення ним 23 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позовну заяву ОСОБА_1 пред'явлено нею особисто до суду 28 вересня 2020 року. Тобто саме з цієї дати суд присуджує аліменти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно п.п.9 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно по пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи.
Таким чином судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись статями 182, 191, 199, 200 СК України, статями 4, 13,76,81,141, 263-265, 430, ЦПК України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28 вересня 2020 року і до закінчення ним навчання - 30 червня 2021 року, але не більш ніж до досягнення ним 23- річного віку.
В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 27 вересня 2007 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 20 червня 2000 року Томашпільським РВУМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя: О. В. Пилипчук