№ 143/442/20
Іменем України
23.11.2020р. м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Погребище кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР за № 12020020270000002 від 03.01.2020 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 335 КК України, -
До Погребищенського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020270000002 від 03.01.2020 про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 335 КК України.
В ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що статтею 15 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27 -річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України.
Пунктом 3 Указу Президента України №22/2019 від 30.01.2019 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році» визначено, що починаючи з квітня по червень, а також з жовтня по грудень 2019 року призвати на строкову військову службу придатних за станом здоров'я до військової служби громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років та старших осіб, які досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Разом з цим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись військовозобов'язаним у зв'язку із призовом на військову службу у Збройні Сили України, визнаний військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби та отримавши повістку за призовом на строкову військову службу, що зобов'язувала його 26.11.2019 о 09 год. 00 хв. прибути за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_3 та будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про наслідки неприбуття за викликом, з метою ухилення від призову, діючи умисно, не маючи відповідно до ст. 17 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» права на відстрочку на строкову військову службу, без поважних причин, у вказаний час та місце не прибув, та на обласний збірний пункт для відправки на строкову військову службу до Збройних Сил України, який розташований у АДРЕСА_4 , для подальшої відправки у військову частину не з'явився, а умисно, з метою ухилення від військової строкової служби, звернувся 25.11.2019 о 10 год. 15 хв. до КП «Погребищенська ЦРЛ», де був госпіталізований до неврологічного відділення з діагнозом радикулопатія L 5 ліворуч, і пробув на лікуванні до 26.11.2019 і був виписаний о 22 год. 15 хв., оскільки самовільно залишив медичний заклад, чим своїми діями симулював хворобу, тим самим ухилився від призову на строкову службу та порушив вимоги ст. 65 Конституції України та Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, за обставин викладених у обвинувальному акті, щиро каявся, просив суворо не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення повністю, його показання відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються, його позиція є добровільною та істинною, то суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Згідно з ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.335 КК України - ухилення від призову на строкову військову службу.
Як особа ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується добре. На обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває (а. с.39). Раніше не судимий (а. с.38).
При призначенні покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини справи та вказані дані про особу ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому є його щире каяття.
Обставин, які б згідно зі ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Відповідно до висновків Погребищенського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, наданих у досудовій доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі може становити середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення з боку органів пробації та інших суб'єктів соціальної роботи, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (а.с.25-27).
З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ст.335 КК України у виді обмеження волі, з застосуванням статей 75, 76 КК України з ухваленням звільнити засудженого від призначеного покарання, якщо протягом визначеного судом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.
Призначаючи покарання суд виходить із того, що 01.07.2020 набрав чинності Закон України від 22.11.2018 № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
Підпунктом 6 п.4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону встановлено, що у кримінальних провадженнях про злочини, які визначено як кримінальні проступки, що на день набрання чинності цим Законом призначені до судового розгляду чи перебувають на його розгляді, судовий розгляд здійснюється судом на загальних підставах з урахуванням вимог статей 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України.
Означене кримінальне провадження про злочин, який визначено як кримінальний проступок, на день набрання чинності вказаним вище Законом перебуває на розгляді суду, у зв'язку із чим судовий розгляд здійснюється на загальних підставах.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Судові витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. 335 КК України, ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,
Ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 335 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ухвалити про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, якщо протягом 1 (одного) року іспитового строку він не скоїть нового кримінального правопорушення.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя