ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 листопада 2020 року м. Київ № 760/6719/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
11.04.2017 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ» (далі - постанова №889), з урахуванням виплаченої суми.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача у не включені щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.02.2018 адміністративний позов передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 15.06.2018 для розгляду й вирішення справи визначено суддю Чудак О.М.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач, посилаючись на наведене та враховуючи положення частини другої статті 15, частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №1294), №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова №889), Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 (далі - Інструкція №595), а також Інструкції від 11.06.2008 №260, вважає позовні вимоги безпідставними.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 23.08.2016 №792 (по особовому складу) згідно з частиною шостою статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, підполковника запасу ОСОБА_1 , начальника управління з вирішення соціальних питань Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі - ЗСУ), звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я). Вислуга років у ЗСУ: календарна - 30 років 09 місяців.
Наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ від 23.09.2016 №233 позивача виключено із списків особового складу вказаного управління і направлено для зарахування на облік до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату.
Як зазначено позивачем, при звільнені з військової служби у запас йому виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою №889.
У зв'язку з зазначеним, представником позивача до відповідача направлено запит з проханням пояснити, з яких підстав до суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які враховуються під час обчислення пенсії, підполковнику не включено розмір щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою №889.
Листом від 10.11.2016 №248/3/8/618 відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту 8 Інструкції №595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував позивач у період служби та з якої сплачувались страхові внески та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У постанові №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Підпунктом 2 пункту 1 постанови №889 встановлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відмова позивачу у включенні щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ґрунтувалась на вимогах Інструкції №595, що виданий на виконання постанови №889.
Підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції №595 передбачено виплату винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) здійснювати в таких розмірах на місяць: з 1 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 Інструкції №595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення повинен застосуватися саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 06.02.2019 (справа №522/2738/17) дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як розрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки останні 24 місяці перед звільненням позивача додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889, нараховувалась і виплачувалась йому щомісяця, що не заперечувалося та не спростовувалося відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.
За наведеного правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою №889.
У численних постановах (зокрема, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 10.07.2020 у справі №760/8406/16-а) Верховний Суд сформував правову позицію у цій категорії справ, відповідно до якої щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою №889, належить включати до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, а згідно із наявної у справі квитанції від 11.04.2017 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн, то поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 640,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 255 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ», з урахуванням виплаченої суми.
Стягнути з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень та 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (місцезнаходження юридичної особи: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 00034022).
Суддя О.М. Чудак