Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
18 листопада 2020 р. справа №520/14762/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бідонька А.В.
при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,
за участю:
представника позивача - Музиченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.08.2020 р. № 14546-СГ.
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.07.2020 р., шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".
В обґрунтування позовних вимог позиваx зазначив, що 27.07.2020 року направив на адресу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області клопотання з доданими до нього графічними матеріалами відповідно п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району, Харківської області. Відповідачем 26.08.2020 року було винесено наказ № 14546-СГ про відмову наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, обгрунтовуючи свою відмову тим, що земельна ділянка не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Позивач вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області є протиправним, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства
Ухвалою суду від 29.10.2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі, копія ухвали надіслана сторонам по справі.
Відповідачем 17.11.2020 року було надано відзив на позов, в якому відповідач з вимогами заявленого позову не погоджується. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 11.11.2019 року стосовно необхідності завершення до 01.08.2020 внесення до Державного земельного кадастру інформації про усі землі сільськогосподарського призначення державної власності та завершення створення сучасної цифрової моделі території України до кінця року, Головним управлінням видано наказ №2216-СГ від 28.01.2020 "Про проведення державної інвентаризації земель на території Харківської області". На сьогоднішній день здійснюються заходи щодо проведення у 2020 році державної інвентаризації земель орієнтовною площею 33400,0 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі. З метою недопущення невиконання заходів щодо проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Харківської області відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримувала в повному обсязі та просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 27.07.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району, Харківської області.
Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру в Харківській області № 14546-СГ від 26.08.2020 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району, Харківської області.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в наказі зазначено, що на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 11.11.2019 року стосовно необхідності завершення до 01.08.2020 внесення до Державного земельного кадастру інформації про усі землі сільськогосподарського призначення державної власності та завершення створення сучасної цифрової моделі території України до кінця року, Головним управлінням видано наказ №2216-СГ від 28.01.2020 "Про проведення державної інвентаризації земель на території Харківської області". На сьогоднішній день здійснюються заходи щодо проведення у 2020 році державної інвентаризації земель орієнтовною площею 33400,0 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка, яку позивач планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 476 визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель. Згідно з пунктом 8 Порядку підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації, судові рішення. За результатами проведення державної інвентаризації земель складе технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 57 Закону України землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає, зокрема, переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номері: наданих у власність чи користування, що використовуються без документі: посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини.
З метою недопущення невиконання заходів щодо проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Харківської області відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що відповідач, відмовляючи в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв, на думку останнього, всупереч норм Земельного кодексу України, оскільки відмовлено в наданні дозволу з підстави, яка не передбачена вказаним Кодексом.
По суті позовних вимог суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним.
Так, згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб'єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.
Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка оформлена наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 14546-СГ від 26.08.2020 року, мотивована тим, що така земельна ділянка не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Інвентаризація такої земельної ділянки сільськогосподарського призначення не проведена.
Натомість, чинне земельне законодавство України не передбачає такої умови відмови у отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, як проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Враховуючи приписи п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, до яких у відповідача відсутні зауваження, тому відсутні законні підстави для винесення оскаржуваного наказу про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 14546-СГ від 26.08.2020 року, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області № 14546-СГ від 26.08.2020 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права суд зазначає, що задоволення позовних вимог у спосіб, який обрано позивачем, не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційними є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку суд дійсно не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов'язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.
Натомість, у даній справі відповідач зобов'язаний у разі відсутності підстав для відмови позивачу в наданні дозволу - прийняти рішення про надання такого дозволу. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Отже, існує лише один правомірний варіант поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №819/1430/17, від 27.02.2018 по справі № 545/808/17, від 24.07.2018 року по справі №806/2254/15.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи обставини справи та встановлення судом порушення відповідачем під час здійснення розгляду клопотання позивача норм Земельного кодексу України, що свідчить про вчинення останнім дій не на підставі приписів чинного законодавства, зокрема, статті 118 ЗК України, з метою всебічного та повного захисту порушених прав позивача, виходячи з положень ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання позивача від 27.07.2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району, Харківської області з урахуванням висновків суду в даній справі.
Таким чином, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат віршуються відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнти.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.08.2020 р. № 14546-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства" з урахуванням висновків суду в цій справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 листопада 2020 року.
Суддя Бідонько А.В