Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
23.11.2020р. справа №520/14275/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Богодухівського районного сектору
провизнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 19.10.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 20.10.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 20.11.2020 р.
Позивач, ОСОБА_1 в якості матері неповнолітньої особи - ОСОБА_2 у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною відмови Богодухівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Харківській області у видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України, у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 - XII; 2) зобов'язання Богодухівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 - XII.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що релігійні переконання спонукають до одержання дитиною паспорта громадянина України у вигляді паперового носія без присвоєння фізичній особі-громадянину будь-якого цифрового позначення, але адміністративним органом вчинена з даного питання протиправна відмова.
Відповідач, Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Богодухівського районного сектору (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, міграційний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився, зазначивши, що бажання громадянина може бути задоволено виключно у разі наявності відповідного рішення суду, але цього документу до матеріалів звернення долучено не було.
Відзив на позов надійшов до суду 10.11.2020р.
За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
26.08.2020 р. заявник разом із власною дитиною спільно звернувся до Управління в особі районного сектору з приводу видачі паспорта громадянина України у порядку Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ; далі за текстом - Положення №2503-ХІІ).
Звернення було подано у довільній формі, але додатками до звернення указані письмова заява установленого формуляру, копія свідоцтва про народження дитини, довідка про реєстрацію місця проживання особи, дві фотокартки розміром 35*45мм.
За наслідками розгляду цього звернення адміністративним органом була вчинена відмова, яка втілена у листі від 18.09.2020р. №6329-322/6329-20.
Причиною відмови послугувало судження адміністративного органу про те, що наразі паспорт у формі книжечки може бути виданий лише за наявності позитивного рішення суду з цього питання, як те вимагається постановою КМУ від 03.04.2019р. №398 та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України (затверджено наказом МВС України від 06.06.2019р. №456, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019р. за №620/33591; далі за текстом - Тимчасовий порядок №456).
Будь-яких інших мотивів (як-то: неповнота матеріалів звернення чи неприбуття на особистий прийом тощо) у тексті відмови адміністративним органом не наведено.
Не погодившись із правомірністю вчиненої адміністративним органом відмови, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом ч.ч.1 і 2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Як передбачено, ч.ч.1 і 2 ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
У силу приписів ч.1 ст.4 цього ж закону громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з ч.ч. 2 і 10 ст.5 № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації» церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
Як указано у ч. 1 ст. 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 цього закону і було прийнято Положення №2503-ХІІ.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 названого Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним на момент звернення заявника Положенням №2503-ХІІ було передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Поряд із цими актами права, суспільні відносини з приводу видачі особі паспорта громадянина України одночасно унормовувались і приписами Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Так, згідно зі ст. 13 означеного закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст.14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також не виключена можливість видачі особі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки передбачена також і п. 3 постанови КМУ від 25.03.2015р. №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України".
За приписами ч. 7 ст. 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Таким чином, перелік підстав для вчинення владним суб'єктом відмови у видачі приватній особі документа є вичерпним.
Перелік документів, які подаються із заявою про видачу паспорту, визначено Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (затверджений постановою КМУ №302 від 25.03.2015р.; далі за текстом - Порядок №302).
Так, відповідно до пунктів 13 і 35 Порядку №302 до переліку документів, які подаються для оформлення паспорту, зокрема, належать: свідоцтво про народження, 2 фотокартки розміром 35*45мм, оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 13 глави ІІ "Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним" Положення №2503-ХІІ, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Суд також відмічає, що 03.04.2019р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. № 302», відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019р. №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591; далі за текстом - Порядок №456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз.5 п.3 постанови КМУ від 25.03.2015р. №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови КМУ від 03.04.2019р. №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-XII у редакції постанови Верховної Ради України від 23.02.2007р. №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Отже, вказаним Тимчасовим порядком визначений порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Приєднаними до справи документами засвідчені ті обставини, що звернення заявника не містило дефектів у складі та достовірності документів.
Відмова адміністративного органу мотивована виключно відсутністю відповідного рішення суду.
Будь-яких інших юридичних та фактичних мотивів в основу оскарженої відмови адміністративним органом не покладено.
Доказів того, що інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вимагають документування заявника виключно паспортом громадянина України у формі картки матеріали справи не містять.
У справі відсутні також докази об'єктивної здатності завдання шкоди переліченим інтересам самим лише фактом документування заявника паспортом громадянина України у порядку Положення №2503-ХІІ.
На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 05.09.2018р. по справі №826/9727/16 з приводу застосування п.4 ч.2 ст.245 КАС України, де указано, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №2340/2921/18).
Суд вважає, що з урахуванням тексту оскарженої відмови між учасниками справи відсутній спір з приводу будь-яких юридично значущих факторів, окрім відсутності рішення суду про право громадянина на отримання паспорта у порядку Положення №2503-ХІІ.
Отже, беручи до уваги не спростовані у ході розгляду справи обставини існування у заявника релігійних переконань, які перешкоджають документуванню паспортом у формі картки, а також обставини належності, достовірності та достатності поданих заявником документів саме лише обставина відсутності рішення суду з огляду на норми Положення №2503-ХІІ та Тимчасового порядку №456, суд вважає належним способом захисту прав особи скасування оскаржуваної відмови та обтяження владного суб'єкта обов'язком видати паспорт громадянина України за зразком згідно з Положенням №2503-ХІІ.
Правильність такого судження підтверджується змістом правового висновку постанови Верховного Суду від 09.07.2019р. по справі №610/3417/19 (адміністративне провадження №К/9901/12352/19) та постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. по зразковій справі №806/3265/17.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обов'язок доведення відповідності рішення (діяння) переліченим вище критеріям покладено на владного суб'єкта приписами ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував неповно, норму права визначив неналежну, положення цієї норми права витлумачив невірно.
У спірних правовідносинах допущені владним суб'єктом недоліки у реалізації владної управлінської функції спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
Оскільки матеріали справи не містять даних про суперечність задекларованого заявником наміру інтересам національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, то позов належить задовольнити.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Богодухівського районного сектору, оформлену листом від 18.09.2020р. №6329-322/6329-20.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Богодухівського районного сектору (ідентифікаційний код - 37764460) оформити та видати ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) за зверненням від 26.08.2020р. паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки у порядку Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.