Справа № 500/3125/20
24 листопада 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27 квітня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із його заявою від 06.03.2020 року на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду №01-17/82/2020 від 05.03.2020 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/82/2020 від 05.03.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 Тернопільським апеляційним судом позивачеві видано оновлену довідку № 01-17/82/2020 від 05.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначену довідку разом із заявою про перерахунок грошового утримання позивач подав відповідачеві 06.03.2020. Проте, отримав повідомлення про те, що у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відмовлено, у зв'язку з тим, що право на перерахунок щомісячного грошового утримання позивач матиме лише при зміні розміру складових суддівської винагороди після 18.02.2020. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, оскільки вважає, що така відмова суперечить вимогам чинного законодавства, рішенню Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 та порушує його права.
Ухвалою суду від 24.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.11.2020 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 27.04.2020 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання у зв'язку з тим, що після прийняття рішення Конституційним Судом України 32-р/2020 від 18.02.2020, виключно на підставі довідок про суддівську винагороду поданих судовими органами може бути розглянуте питання проведення такого перерахунку. Вважає, що Приймаючи рішення про відмову у проведенні перерахунку, Головне управління діяло у межах чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , як судді у відставці, призначено та виплачується щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав, зокрема, і довідку №01-17/82/2020 від 05.03.2020 року, видану Тернопільським апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. справи 17).
Листом від 27.04.2020 № 1900-0314-8/4870 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки №01-17/82/2020 від 05.03.2020 року, виданої Тернопільським апеляційним судом, з посиланням на те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні від 14.12.2000 №15- рп/2000 Конституційний Суд України визнав, що положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визначені за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосування як такі, що відповідно до частини другої 152 Конституції України втратили чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (арк. справи 18-19).
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у позивача виникне лише при зміні розміру складових суддівської винагороди після 18.02.2020.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення конкретної дії чи події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Суд зазначає, що 16.06.2020 Верховним Судом прийнято рішення у зразковій справі №620/1116/20 за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 07.08.2020.
Зазначеним рішенням визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 25.02.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 за №03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Пунктами 21 та 22 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що типові адміністративні справи це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Згідно частини 10 статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України, в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 16.06.2020 за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20 Верховний Суд навів такі ознаки типової справи:
а) позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;
б) відповідачі територіальні органи Пенсійного фонду України Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
в) предмет спору відмова відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України №2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Крім того, у вказаному рішенні Верховним Судом зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо позивачів, які заявили аналогічні позовні вимоги, по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020.
Згідно частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за №1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні положення визначено і частиною6 статті 13 Закону №1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, у відповідності до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому, необхідно зважати на те, що пунктом 1 частини 5 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
У цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах забезпечується єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумереску проти Румунії» (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
За вказаних обставин, беручи до уваги склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що дана справа №500/3125/20 відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, а тому визнається судом типовою справою.
Як наслідок, при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи частини 5 статті 242, частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Тому з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.
При цьому, на переконання Верховного Суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, суд дійшов висновку, що відмова в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді є протиправною.
Суд зазначає, що право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі поданої ним довідки, виникло з 19.02.2020, а саме з дати втрати чинності обмежень, встановлених пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.
Таким чином, суд дійшов переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно поданої заяви від 06.03.2020 про здійснення такого перерахунку відповідно до довідки Тернопільського апеляційного суду №01-17/82/2020 від 05.03.2020 та зобов'язання відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/82/2020 від 05.03.2020, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно платіжного доручення від 16.10.2020 №ПН4095.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно поданої заяви від 06.03.2020 про здійснення такого перерахунку відповідно до довідки Тернопільського апеляційного суду №01-17/82/2020 від 05.03.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/82/2020 від 05.03.2020, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
Головуючий суддя Мірінович У.А.