Справа № 210/5450/20
Провадження № 2/210/2103/20
іменем України
"23" листопада 2020 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 25 вересня 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я 118075,00грн. без утримання податків, зборів та інших платежів.
В обґрунтування позову представник позивача, посилався на те, що позивач працював з 18.03.1997р. по 11.05.1999р. - на посаді електрослюсаря, зайнятого безпосередньо та постійно з ремонту електроустаткування в кар'єрі та основних цехах гірничо-збагачувального комбінату в АТЗТ «Електромашпромсервіс» - електроремонтне підприємство №7, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Електромашпромсервіс» (далі - ПрАТ «Електромашпромсервіс»), виконував роботи, які внаслідок недосконалості робочого місця характеризувались фізичним навантаженням, яке перевищувало нормативні показники. Висновком МСЕК від 16.02.2016 року йому первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25%, визначено потребу в забезпеченні лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Висновками МСЕК від 24.01.2017р., 13.03.2018р., 14.01.2020р. підтверджено втрату працездатності 25%, останнім висновком безстроково. У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває ниючий біль та обмеження рухів у шийному і попереково-крижовому відділах хребта, що іррадіює в праву руку та ліву ногу, посилюється при зміні положення тіла та незначних рухах, а після фізичних навантажень - оніміння рук та ніг. Його турбує підвищена чутливість рук до холоду, біль та обмеження об'єму рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, наслідком чого є утруднена хода, та порушення функції опори та руху. Позивач відчуває періодичний головний біль при підвищенні артеріального тиску, що є наслідком загострення професійного захворювання. Внаслідок постійних больових відчуттів, особливо в нічний час порушується його сон, що не дозволяє нормально відпочивати, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування в напруженому стані, стані роздратованості. Крім того, тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування, тому він звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Відповідач - ПрАТ «Електромашпромсервіс» надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивач працював на підприємстві відповідача 01 рік 09 місяців 16 днів, у той час як згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.01.2016 року причиною профзахворювання позивача стала робота в умовах впливу шкідливих факторів впродовж більше 15 років. Позивачем не доведено факт заподіяння шкоди саме ПрАТ «Електромашпромсервіс». Крім того, позивачем у вересні 2020 року подано позов до АТ «ПівдГЗК» щодо стягнення моральної шкоди в сумі 118075,00грн. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював з 18.03.1997р. по 11.05.1999р. - на посаді електрослюсаря, зайнятого безпосередньо та постійно з ремонту електроустаткування в кар'єрі та основних цехах гірничо-збагачувального комбінату в АТЗТ «Електромашпромсервіс» - електроремонтне підприємство №7, правонаступником якого є ПрАТ «Електромашпромсервіс» що підтверджується записами в трудовій книжці. Звільнений на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.56-65).
Інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання від 08.04.2014 року Криворізьким міським управлінням держсанепідемслужби у Дніпропетровській області встановлено шкідливі фактори виробничого середовища, в яких працював ОСОБА_1 (а.с.66-80).
Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини 08.12.2015 року позивачу встановлено діагноз - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 зліва та шийна С5, С6, С7 справа з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), деформуючого артрозу, в поєднанні з періартрозом, ліктьових (ПФ першого - другого ст.) та колінних ШФ першого - другого ст.) суглобів (а.с.34-35).
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.01.2016 року (форма П-4) - ( далі - Акт), складеного ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», встановлено причини виникнення професійного захворювання - робоче місце електрика дільниці УРТУ: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: 30-36 при нормі до 30; статичне навантаження, величина навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками, кг/с: 215400 при нормі до 70000; робоча поза - періодичне перебування в незручній позі більше 50% часу зміни, % зміни: 31-54.4 при нормі до 25 перебування в вимушеній позі більше 25% часу зміни, % зміни: 26.8 при нормі до 10; нахили тулуба (вимушені, більше 30°) кількість за зміну, рази: 131-216 при нормі 51-100. Умови праці електрика дільниці УРТУ за важкістю праці відносяться до III класу 3 ступеня шкідливості. Робоче місце електрослюсаря з ремонту устаткування, працюючого в кар'єрі РУ: потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба Вт: 104 при нормі до 90; маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: 40 при нормі до 30. Умови праці електрослюсаря з ремонту устаткування, працюючого в кар'єрі РУ за важкістю праці відносяться до III класу 2 ступеня шкідливості. Робоче місце електрослюсаря, зайнятого безпосередньо та постійно з ремонту електроустаткування в кар'єрі та основних цехах гірничо-збагачувального комбінату в АТЗТ «Електромашпромсервіс»- електроремонтне підприємство №7: потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба, Вт: 169 при нормі 40-90; нахили тулуба (вимушені, більше 30°) кількість за зміну, рази: 162 при нормі 51-100 Умови праці електрослюсаря, зайнятого безпосередньо та постійно з ремонту електроустаткування в кар'єрі та основних цехах гірничо-збагачувального комбінату в АТЗТ «Електромашпромсервіс» - електроремонтне підприємство № 7 за важкістю праці відносяться до III класу 1 ступеня шкідливості. Робоче місце електрослюсаря чергового та з ремонту технологічного устаткування УРТУ: потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба. Вт: 104 при нормі до 90; маса вантажу, що підіймається та перемішується вручну, кг: 34-40 при нормі до 30; робоча поза - періодичне перебування в незручній позі більше 50% часу зміни, % зміни: 54,4 при нормі до 25; нахили тулуба (вимушені, більше 30°) кількість за зміну, рази: 216 при нормі 51-100. Умови праці електрослюсаря чергового та з ремонту технологічного устаткування УРТУ за важкістю праці відносяться до III класу 2 ступеня шкідливості (а.с.19,20).
Обставини виникнення професійного захворюванні визначені в п.16 Акту - працюючи електриком дільниці УРТУ (08.08.2007 - 04.07.2012) в ВАТ «ПівдГЗК» (з 20.01.2014 ПАТ «ПІВДГЗК») ОСОБА_1 , внаслідок недосконалості робочого місця, виконував роботи пов'язані з впливом фізичного навантаження, яке перевищувало нормативні показники. Працюючи: електрослюсарем з ремонту устаткування, працюючим в кар'єрі РУ (11.09.1995 - 12.06.1996) електрослюсарем черговим та з ремонту технологічного устаткування УРТУ (01.06.1999 - 08.08.2007) в ВАТ «ПівдГЗК»: електрослюсарем, зайнятим безпосередньо та постійно з ремонту електроустаткування в кар'єрі та основних цехах гірничо-збагачувального комбінату в АТЗТ «Електромашпромсервіс» - електроремонтне підприємство №7 (18.03.1997- 11.05.1999) ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу підвищеного фізичного навантаження (а.с.19).
Первинним висновком МСЕК від 16.02.2016 року ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% (радикулопатія) з 08 лютого 2016 року по 01 березня 2017 року, визначено потребу в забезпеченні лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Інвалідність не встановлено (а.с.13).
24.01.2017 року висновком МСЕК ОСОБА_1 повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% (радикулопатія) з 01 березня 2017 року по 01 березня 2018 року, визначено потребу в забезпеченні лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Інвалідність не встановлено (а.с.14).
13.03.2018 року висновком МСЕК ОСОБА_1 повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% (радикулопатія) з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року, визначено потребу в забезпеченні лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Інвалідність не встановлено (а.с.15).
14.01.2020 року висновком МСЕК ОСОБА_1 повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% (радикулопатія) з 01 березня 2020 року безстроково, визначено потребу в забезпеченні лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Інвалідність не встановлено (а.с.16).
У зв'язку з професійним захворюванням, позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з 15.01.2013р. по 05.02.2013р., з 17.07.2013р. по 07.08.2013р., з 19.06.2014р. по 08.07.2014р., з 28.01.2015р. по 11.02.2015р., з 26.11.2015р. по 09.12.2015р., з 15.04.2016р. по 06.05.2016р., з 08.08.2016р. по 21.08.2016р., з 17.11.2016р. по 01.12.2016р., з 19.06.2017р. по 03.07.2017р., з 16.11.2017р. по 30.11.2017р., з 19.10.2018р. по 02.11.2018р., з 07.10.2019р. по 21.10.2019р. (а.с.22-33, 36-55).
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, зважаючи на те, що сторони перебували у трудових правовідносинах, професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, тому наявні підстави, передбачені статтями 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди.
Відповідних висновків щодо застосування положень статей 153, 237-1 КЗпП України, 1167 ЦК України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Верховний Суд також дійшов у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 219/9095/16-ц (касаційне провадження № 61-4772св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 265/379/16 (касаційне провадження № 61-5393св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 210/4786/16 (касаційне провадження № 61-8717св18), від 31 жовтня 2018 року № 592/3565/17 (касаційне провадження № 61-14410св18), від 05 грудня № 212/4799/17 (касаційне провадження № 61-36931св18) від 19 грудня 2018 року у справі № 219/5501/17 (касаційне провадження № 61-1431св18), виклавши позицію про покладення обов'язку відшкодування моральної шкоди на роботодавця, з яким позивач перебував у трудових правовідносинах, з огляду на те, що професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов'язків.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності,виду діяльності чи галузевої належності.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008 громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач ПрАТ «Електромашпромсервіс», який є правонаступником АТЗТ «Електромашпромсервіс», повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, оскільки актом розслідування профзахворювання встановлено зв'язок профзахворювання позивача з виробництвом.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв'язку з професійним захворюванням встановлений, оскільки позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням вказаних фактичних даних у справі, правових норм, які підлягають застосуванню, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах більше 15 років, з яких на підприємстві відповідача позивач працював менше двох років, ступінь втрати працездатності 25%, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, необхідність прикладати значні зусилля для продовження активного життя, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить у зв'язку з профзахворюванням, а в задоволенні іншої частини позову слід відмовити.
При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №761/11472/15-ц.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ПрАТ «Електромашпромсервіс» в дохід держави судовий збір в сумі 840,80грн.
Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 27, 60, 88, 137, 213- 215 ЦПК України, ст.ст.173, 237-1 КЗпП України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» (ЄДРПОУ 05476747) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - 5000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 коп.) без утримання податків, зборів та інших платежів.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» (ЄДРПОУ 05476747) в дохід держави судовий збір в сумі 840,80грн.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Електромашпромсервіс» (ЄДРПОУ 05476747), юридична адреса: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд.№71, прим.№2.
Суддя: Н. Ю. Вікторович