Р І Ш Е Н Н Я Справа № 932/14817/19
Іменем України Провадження № 2/932/2639/20
(заочне)
18 лютого 2020 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Литвиненка І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Позивач, АТ КБ «ПриватБанк», у жовтні 2019 року, звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки - ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з неї заборгованість за договором № б/н від 15 жовтня 2015 року, яка склалася станом на 12 вересня 2019 року, у сумі 24 526 гривень 36 копійок та судові витрати у сумі 1921 гривні (а.с. 1-3).
В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі укладеного договору № б/н від 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між нею та Банком Договір. Відповідачка зобов'язалась погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на її картковому рахунку. Однак, відповідачка своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратила та не повертає, штрафні санкції, передбачені договором, не сплачує. Внаслідок цього, станом на 12 вересня 2019 року, за нею утворилася заборгованість у сумі 24 526 гривень 36 копійок.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року у справі відкрито спрощене провадження (а.с. 37-38).
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. У заяві, що подана одночасно із позовом, прохав вирішити справу у відсутність представника та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 33).
Відповідачці надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі, однак нею не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції (а.с. 40-42). Відповідачка у судове засідання не з'явилась, вважається такою, що повідомлена про день, час та місце розгляду справи у порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України. Правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання відповідач не скористалась.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що між сторонами 15 жовтня 2015 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, а саме: заява позичальниці від 15 жовтня 2015 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с. 6-22).
Відповідачка, на думку позивача, неналежно виконує свої зобов'язання, і у неї перед позивачем, станом на 12 вересня 2019 року, утворилася заборгованість у сумі 24 526 гривень 36 копійок, відповідно до доданого позивачем розрахунку (а.с. 5).
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву від 15 жовтня 2015 року про приєднання відповідачки до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами (а.с. 6); розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 5), витяг з умов та правил надання банківських послуг (а.с. 8-22), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с. 7).
Однак, як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про вид банківської послуги, яку мала намір отримати відповідачка; не містить вона і суми кредиту, чи кредитного ліміту, розміру відсоткової ставки, даних про видачу кредитної картки та строку дії такої картки. Анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальницю (а.с. 6). Крім цього, до банківських послуг, окрім надання коштів у платне користування, відноситься і цілий перелік інших видів послуг, не пов'язаних із наданням банком у тимчасове, платне користування грошових коштів фізичним особам, як позичальникам. Відповідачкою у даній анкеті-заяві не зазначено, який саме вид банківської послуги вона бажає отримати, оскільки анкета взагалі не передбачає ані запитань, ані відповідей щодо предмету правовідносин між споживачем та банком.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували те, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 15 жовтня 2015 року, оскільки анкета-заява, що містить підпис відповідачки про ознайомлення її із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить відомостей про ту банківський послугу, яку обрала відповідачка, як споживачка цих тарифів, а також про обумовлений сторонами кредитний ліміт; у ній відсутня інформація про те, який саме вид картки банком було видано відповідачці відповідно до її заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт їй було встановлено; заява не містить істотних умов договору (базову відсоткову ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), а містить лише ідентифікуючі відомості про позичальницю. Позивачем, як кредитором, суду виписки по рахунку відповідачки, як позичальниці, не надано, як і не надано будь-якого доказу, що підтверджує факт встановлення кредитного ліміту та видачі відповідачці саме кредитної картки.
Долучений до позову витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає різний пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Тому даний доказ не доводить факту погодження сторонами істотних умов кредитного договору через свою неоднозначність.
Крім того, наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містить підпису відповідачки, а тому його не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідачки із вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст. 207, 1055 ЦК України. Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась із ними, підписуючи заяву - анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи, на момент отримання їх відповідачкою, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено і постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Тобто в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) у період часу з 2015 по 2019 роки неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк». Кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Так, у постанові від 03 липня 2019 року, у справі № 14-131цс19, Верховним Судом сформульовано аналогічну правову позицію про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил, викладених у частині першій статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», як з моменту виникнення спірних правовідносин так і до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Внаслідок цього, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих суду доказів про конкретні, запропоновані відповідачу, Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Надані позивачем докази на обґрунтування своїх позовних вимог позбавляють суд не тільки можливості з'ясувати із якими саме тарифами погодилась позичальниця та перевірити обґрунтованість розрахунку заборгованості, а й взагалі перевірити сам факт укладання кредитного договору від 15 жовтня 2015 року, та розмір наданого відповідачці кредиту, через відсутність доказів встановлення кредитного ліміту, зарахування на картковий рахунок кредитних коштів та їх використання відповідачкою, а також документальних доказів волевиявлення відповідачки на споживання банківської послуги у вигляді фінансового кредиту.
Суд, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що вони не підтверджують надання відповідачці кредитних коштів у вказаній позивачем сумі та не вказують на умови, на яких укладено кредитний договір. Будь - яких інших доказів на підтвердження факту видачі банком відповідачці кредитної картки, зарахування на цю картку суми кредиту у розмірі 500 гривень, зняття таких коштів відповідачкою, відкриття рахунків на ім'я відповідачки (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) позивачем не надано.
Окрім цього, суд окремо звертає увагу на той факт, що позивач мав надати докази видачі кредитних коштів та наявності заборгованості за первинними бухгалтерськими документами одразу із поданням позову, в порядку ст. 177 ЦПК України.
Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачкою, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідачки позивачем не надано, і нічим іншим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.
Внаслідок недоведеності факту укладення кредитного договору, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», що спрямовані на захист права кредитора, задоволенню не підлягають. Не можуть бути задоволеними і вимоги АТ КБ «Приватбанк» щодо повернення суми наданих кредитних коштів, із врахуванням положень ст. 625, 1212 ЦК України, оскільки факт надання кредитних коштів або кредитної картки із встановленим кредитним лімітом, використання встановленого кредитного ліміту відповідачкою, не доводиться наданими позивачем доказами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору при поданні позову до суду, не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 202, 206, 207, 208, 525, 526, 530, 551, 610, 623, 634, 625, 638, 642, 1050, 1054, 1055, 1212 ЦК України, ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів зо дня отримання ними копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення, або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів зо дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя І.Ю. Литвиненко