23 листопада 2020 року м. РівнеСправа №460/6013/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області,
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 25.02.2020 №1700-08-8/3716, у формуванні та подачі до належного органу Казначейства подання про повернення позивачу сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2436,00 грн;
зобов'язати відповідача сформувати тa подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2436,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 16.08.2019 №0.0.1437987961.1.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що в серпні 2019 року ним на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу було придбано квартиру вперше. При укладенні договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2436,00 грн. Вважає, що оскільки житло придбане вперше, то сплачений ним збір є помилково сплаченим. У зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте отримав відмову у поверненні вказаних коштів. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та просить зобов'язати відповідача сформувати та подати до казначейського органу подання про повернення йому сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2436,00 грн.
Ухвалою суду від 18.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області (далі - УДКСУ у м. Рівному Рівненської області, третя особа); встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву (відзив), третьою особою - письмових пояснень, а позивачем - відповіді на відзив.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що діючим законодавством не визначено механізму повернення даного платежу органом Пенсійного фонду. Відсутні не лише норми, які б врегулювали даний аспект, а й чіткий перелік документів, що підлягають аналізу для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості. Крім того, позивачем добровільно сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості, а тому зазначені кошти нe відносяться до помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, відтак, не підпадають під дію Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Зазначає, що позивач на момент вчинення правочину володів достатнім обсягом інформації для прийняття рішення щодо сплати даного збору чи відмови у такій, вважаючи, що його права порушено, мав можливість оскарження дій нотаріуса із подальшим зобов'язанням останнього зареєструвати договір купівлі-продажу без сплати збору. Проте, жодних дій по захисту своїх прав позивачем не вчинялося. Крім того, позивач володіє нерухомим майном (земельні ділянки площею 0,109 га та 0,11 га) і придбання квартири по АДРЕСА_1 , не є первинним набуття права власності, тож відсутні підстави для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості. Відтак, відповідач діяв в межах норм чинного законодавства. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У поданому до суду письмовому поясненні УДКСУ у м. Рівному Рівненської області зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Подання за формою згідно з додатком 1 до Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позицію, викладену у позові.
Будь-яких клопотань щодо розгляду справи з викликом учасників справи чи відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням в Україні карантину від сторін не надходило.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
16.08.2019 ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №1010 було придбано квартиру за АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
Позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2436,00 грн, отримувач: УК у м.Рівному/ м.Рівне /24140500, що підтверджується копією квитанції від 16.08.2019 №0.0.1437987961.1 з відміткою нотаріуса «Погашено» та написом "Посвідчено договір від 16.08.19 р. №1010" (а.с.8).
Факт придбання ОСОБА_1 вказаної квартири та реєстрацію за ним права власності на таку квартиру підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2019 №177773271 (а.с.9).
В лютому 2020 року позивач на підставі положень Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2436,00 грн як особа, яка придбала житло вперше.
Відповідач листом від 25.02.2019 за №1700-08-8/3716 відмовив позивачу у поверненні сплаченого збору з підстав, що діючим законодавством України не визначено механізму повернення даного платежу органом Пенсійного фонду, оскільки сплачений збір обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості не відноситься до коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету (а.с.18-19).
Не погоджуючись з відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Таким чином, законодавець визначив, що громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, твердження відповідача про те, що діючим законодавством не визначено механізму повернення даного платежу управлінням Пенсійного фонду України, відсутні не лише норми, які б врегулювали дане питання, а й чіткий перелік документів, що підлягають аналізу для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Адже неврегулювання на законодавчому рівні механізму повернення зазначеного платежу та визначення переліку документів, що підлягають аналізу, для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості, не може бути підставою для обмеження права позивача на звільнення від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом №400/97-ВР.
Тобто, Закон №400/97-ВР не пов'язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального механізму чи реєстру, який би фіксував придбання житла вперше. Не передбачено таких обмежень і в інших правових актах.
Суд погоджується з доводами позивача, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність у Пенсійного фонду України та його територіальних органів можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитися в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відтак, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, від 31.01.2018 у справі №819/1667/17 та від 28.11.2018 у справі №813/1126/17, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Як встановлено судом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 від 30.01.2020 №198370006 (а.с.14-17), у власності позивача крім квартири за АДРЕСА_1 , перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5624655400:02:018:2637 (для ведення особистого селянського господарства, 0,109 га), 5624655400:02:018:2636 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 0,11 га), а також житловий будинок, Садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , які набуті позивачем на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 34, виданого 15.01.2019 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дацюком С.Г. (а.с.20).
За змістом довідки Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 09.09.2020 №876/02-19/20 (а.с.38), ОСОБА_1 за місцем реєстрації смт Клевань в списках на приватизацію житла не значиться та житловий чек не використовував.
Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним іншого нерухомого майна, яке набуте шляхом купівлі, та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.
При цьому, доводи відповідача про те, що враховуючи наявність у позивача права власності на вищевказані земельні ділянки та житловий будинок, то у нього відсутні підстави для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі квартири за АДРЕСА_1 , суд оцінює критично, адже такі земельні ділянки та житловий будинок набуті позивачем шляхом спадкування, а не купівлі.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 в силу вимог п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР є громадянином, який на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2019 №1010 придбавав житло вперше, а тому він звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна (квартири).
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абз.2 п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР).
Крім того, приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Аналогічні приписи також закріплені у п.15-1 Порядку №1740.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється виключно за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, в силу вимог Закону №400/97-ВР, для оформлення договору купівлі-продажу, позивач змушена була сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи).
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Згідно з п.8 розділу І Порядку №787, подання складає орган, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання надається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Пунктом 10 розділу І Порядку №787 встановлено, що заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Платник подає до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Тобто, положеннями Порядку №787 чітко визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті (податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів) здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається платником таких платежів із відповідною заявою про повернення коштів з бюджету, складеної у довільній формі, із зазначенням обов'язкової інформації, зазначеної в п.8 Порядку №787, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості не відноситься до коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, тому не підпадають під дію Порядку №787.
Як встановлено судом, отримувачем коштів в сумі 2436,00 грн, сплачених позивачем на підставі квитанції від 16.08.2019 №0.0.1437987961.1, є УК у м.Рівному/ м.Рівне /24140500.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд України.
Відтак, органом, що контролює справляння надходжень бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості, є виключно органи Пенсійного фонду.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі №372/1350/17, від 14.05.2019 у справі №813/1514/17, від 27.06.2018 у справі №819/1343/17, від 04.04.2019 у справі №819/1553/17 та від 03.07.2018 у справі №819/33/17, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, доводи позивача щодо наявності у нього права на повернення сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2436,00 грн за придбання нерухомого майна (квартири) вперше є обґрунтованими.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, яка виразилась у відмові у поверненні позивачу безпідставно сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2436,00 грн, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача сформувати подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Водночас, позовна вимога про зобов'язання відповідача подати таке подання до органу казначейської служби не підлягає задоволенню, оскільки положеннями Порядку №787 визначено, що таке подання подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За приписами ч.3 ст.139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області (вул.Яворницького, 34, м.Рівне, 33001; код СДРПОУ 38012714), про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2436,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сформувати подання на повернення ОСОБА_1 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанцією від 16 серпня 2019 року №0.0.1437987961.1 в сумі 2436,00 грн.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області подання на повернення ОСОБА_1 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 630,60 грн (шістсот тридцять гривень 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року.
Суддя Н.О. Дорошенко