23 листопада 2020 року м. РівнеСправа №460/5771/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 27.05.2013 (дня набрання законної сили постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 09.12.2011) в сумі 9044,52 грн по день фактичного розрахунку 11.11.2019;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 27.05.2013 по 11.11.2019 на суму пенсії 9044,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 09.12.2011 у справі №2-а-5907/11 Управлінням Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі було нараховано кошти в сумі 9044,52 грн, однак ця сума перерахована на банківський рахунок позивача лише у листопаді 2019 року. Покликаючись до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане лише у 2019 році. У зв'язку з цим позивач у листопаді 2019 року звернулася до органу Пенсійного фонду про нарахування компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, однак відповідач листом від 04.12.2019 №23.60/02.8 відмовився нарахувати та виплатити компенсацію. Вважає, такі дії відповідача протиправними.
Ухвалою від 10.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що на виконання рішень суду органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на суму 9044,52 грн. Відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 виплата нарахованих сум з пенсійних виплат по рішенню суду, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. Так, Державною казначейською службою України на виконання рішення суду у справі №2-а-5907/11 позивачу перераховано кошти в сумі 9044,52 грн. Зазначив, що позивача повідомлено, що виплата нарахованих пенсій за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України. Відтак, ГУ ПФУ в Рівненській області є неналежним відповідачем у справі. Вважає, що затримка у виплаті перерахованої пенсії відбулася не з вини Пенсійного органу, а у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань до Пенсійного фонду України з Державного бюджету України. Зазначив, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми пенсії позивачу, зумовлене відсутністю можливості його виконати (відсутністю фінансування з боку Державного бюджету), не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, і тому вини органу, що призначає і виплачує пенсію в даному випадку немає. Крім того, позивач знала, що рішення Дубровицького районного суду Рівненської області у справі №2-а-5907/11 не виконане вчасно, а виплату проведено казначейською службовою, як слідує з довідки АТ "Ощадбанк, 12.11.2019. Отже, позивач не отримавши пенсійні виплати, нараховані на виконання рішення суду ще у 2012-2013 роках, могла звернутися до суду значно раніше за захистом свої порушених прав, однак звернулася за їх захистом лише 05.08.2020, чим пропустила строки звернення до суду, визначені статтями 122, 123 КАС України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 04.09.2020 повернуто без розгляду клопотання відповідача про витребування додаткових доказів.
Ухвалою від 04.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою від 04.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком (а.с.7).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 *, виданого 18.06.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.6).
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 09.12.2011 у справі №2-а-5907/11 (а.с.8) зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 3 згідно зі ст. 39, ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 08 березня 2011 року по 22 липня 2011 року за виключенням фактично виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили 27.05.2013.
На виконання судового рішення у справі №2-а-5907/11 органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на суму 9044,52 грн, що підтверджується розпорядженням від 28.09.2012 №132722 і протоколами від 15.10.2012 №ОР132722, від 08.07.2013 №ОР132722 (а.с.27-29).
Перераховану органом Пенсійного фонду відповідно до судового рішення у справі №2-а-5907/11 пенсію виплачено Державною казначейською службою України у листопаді 2019 року в сумі 9044,52 грн, що підтверджується випискою з АТ "Ощадбанк" за період з 01.11.2019 по 19.11.2019 (а.с.11), згідно з якою вказана сума зарахована на картковий рахунок позивача 12.11.2019.
20.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати (а.с.9).
Листом ГУ ПФУ Рівненської області від 04.12.2019 №23.60/02.8 позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (а.с.10).
Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України (в редакції станом на 27.05.2013 - дату набрання законної сили судовим рішення у справі №2-а-5907/11), судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Строки виплати пенсії встановлені статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; в редакції станом на 27.05.2013 - дату набрання законної сили судовим рішення у справі №2-а-5907/11), частиною першою якої визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відтак, перерахована відповідачем на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, пенсія повинна була бути виплачена ОСОБА_1 не пізніше 25 числа місяця, на який органом Пенсійного фонду здійснено нарахування.
За змістом розпорядження від 28.09.2012 №132722 (а.с.27) та протоколу від 15.10.2012 №ОР132722 (а.с.28), перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі №2-а-5907/11 здійснено органом Пенсійного фонду 15.10.2012 на суму 2008,29 грн, виплата буде здійснена: "Основним способом в плановий період в 11 місяці 2012 року".
Зі змісту протоколів від 08.07.2013 №ОР132722 (а.с.28 зворот - 29), перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі №2-а-5907/11 здійснено органом Пенсійного фонду 08.07.2013 на суму 7036,47 грн та 69,55 грн, виплата буде здійснена: "Основним способом в плановий період в 7 місяці 2013 року".
Таким чином, виплата позивачу пенсії, нарахованої 15.10.2012 в сумі 2008,29 грн повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше 25.11.2012, а нарахована 08.07.2013 в сумі 7106,02 грн - 25.07.2013.
Проте, виплата позивачу вищевказаних сум пенсії була здійснена однією сумою 9044,52 грн лише у листопаді 2019 року.
При цьому, будь-які об'єктивні докази на обґрунтування поважності причин тривалої невиплати позивачу перерахованої пенсії на виконання рішення суду у строк до листопада 2019 року відповідачем не надані, а судом не встановлені.
Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Положення вказаної норми кореспондуються з викладеним у пункті 2 Порядку №159.
Таким чином, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
За змістом статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Положеннями пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Згідно з пунктами 5, 7 Порядку №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.11.2014 (у справі №21-518а14), основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії), і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.05.2018 у справі №703/5652/15-а, від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а, 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
За наведених обставин, відповідач, у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати заборгованості по пенсії повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом №2050-ІІІ.
При цьому, доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер разової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2018 у справі №521/940/17.
Суд зауважує, що позивач не може нести фінансові втрати через неналежне виконання своїх обов'язків відповідачем.
Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, відтак, спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.
Враховуючи викладене, розрахунок сум виплат, які мають бути здійснені позивачу, в тому числі і як компенсація втрати частини грошових доходів, є виключною компетенцією відповідача. При цьому, сума компенсаційних виплат має бути розрахована відповідачем самостійно, оскільки суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, та відновленню - шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 09.12.2011 у справі №2-а-5907/11 у жовтні 2012 року на суму 2008,29 грн та у липні 2013 року на суму 7106,02 грн, однак виплаченої у листопаді 2019 року.
Водночас, суд не погоджується з доводами позивача про те, що початковою датою для визначення періоду нарахування компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є 27.05.2013 (дата набрання законної сили постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 09.12.2011), та вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими. Суд зауважує, що статтею 3 Закону №2050-ІІІ та пунктом 4 Порядку №159 чітко визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів). А тому початковим місяцем для визначення періоду нарахування компенсації позивачу на суму 2008,29 грн є саме жовтень місяць 2012 року, оскільки нарахування позивачу пенсії на вказану суму відповідно до судового рішення у справі №2-а-224/11 здійснено органом Пенсійного фонду в жовтні 2012 року, а на суму 7106,02 грн - липень місяць 2013 року, оскільки нарахування цієї суми здійснено в липні 2013 року.
Таким чином, позов в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 27.05.2013 та зобов'язання нарахувати таку компенсацію починаючи з 27.05.2013 задоволенню не підлягають.
Суд вважає необґрунтованими та відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.
Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини другої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, яка враховується судом при вирішенні даного спору відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Суд також зазначає, що ухилення органу Пенсійного фонду від виконання встановленого законом обов'язку нарахування компенсації втрати частини доходів (пенсії) по відношенню до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України".
Невиконання державою покладених на неї обов'язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян, у тому числі й в частині нарахування компенсаційних виплат у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб'єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати справедливий соціальний захист.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, позов слід задовольнити частково.
За приписами ч.3 ст.139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33000; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 9 грудня 2011 року у справі №2-а-5907/11 у жовтні 2012 року на суму 2008,29 грн та у липні 2013 року на суму 7106,02 грн, та виплаченої у листопаді 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084083) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 560,53 грн (п'ятсот шістдесят гривень 53 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року.
Суддя Н.О. Дорошенко