10 листопада 2020 року м. Рівне №460/6009/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
позивача: представник Яворський С.С.,
відповідача: представник Форет М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 №0064155/5002-1716;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2019 №0238229-5013-1716;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 №0038464-5005-1716.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно нараховано суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Об'єкт майна, який слугував базою нарахування податку, належить до будівель промисловості, а тому не може бути об'єктом оподаткування в силу приписів п.266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 18.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Призначено підготовче засідання на 15.09.2020.
Підготовче засідання 15.09.2020 не відбулося у зв'язку з участю головуючої судді в підготовці суддів окружних адміністративних судів для підвищення кваліфікації. Ухвалою суду від 21.09.2020 підготовче засідання відкладено на 13.10.2020
05.10.2020 від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що зареєстроване за позивачем на праві приватної власності нежитлове приміщення є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розумінні пп."є" п.266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України. Оскільки від оподаткування звільняються лише ті об'єкти промисловості, які належать виключно промисловим підприємствам, то ця пільга не поширюється на фізичних осіб, у тому числі й тих, які зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності. Відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені з урахуванням норм діючого законодавства, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
У підготовчому засіданні 13.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2020.
09.10.2020 позивачем подано відповідь на відзив, за змістом якої твердження відповідача є необгрунтованими, оскільки рішенням Рівненського окружного адміністративного суду було встановлено, що належне ОСОБА_1 нерухоме майно у формі нежитлової нерухомості є об'єктом промисловості, а відтак ці обставини не потребують доказування. Відповідно, таке нерухоме майно не підлягає оподаткуванню в силу положень ст.266 Податкового кодексу України.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2014, ОСОБА_1 на праві власності належить наступний об'єкт нерухомого майна: будівля, виробничо-сервісний центр літ. «А-2», загальною площею 890,1кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.а.с.10-13).
У зв'язку з цим, Головним управління ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» про визначення ОСОБА_1 податкових зобов'язань за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18100300» за 2017, 2018, 2019 роки (а.а.с.6, 48):
- від 14.03.2018 №0064155/5002-1716 на суму 10681,20грн;
- від 05.09.2019 №0238229-5013-1716 на суму 16569,21грн;
- від 15.04.2020 №0038464-5005-1716 на суму 18571,94грн.
Не погоджуючись із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За приписами підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпункт 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України визначає перелік об'єктів, які не є об'єктами оподаткування, зокрема, є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Отже, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Суд звертає увагу на те, що норми чинного законодавства, зокрема, й ПК України, не містять визначення поняття «будівлі промисловості».
Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року №530 (далі іменується - ДК 009:2010), встановлено, що економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі іменується - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як вбачається з Технічної документації із землеустрою від 07.04.2013, документація стосувалася документів, що посвідчують право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) підприємця ОСОБА_1 саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для будівництва та експлуатації споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 ) (а.с.15).
Згідно з Декларацією від 20.11.2014 №РВ143143240177 визнано готовність до експлуатації об'єкта: «Продовження будівництва виробничо-сервісного центру на АДРЕСА_1 ». Замовником об'єкта є ОСОБА_1 (а.а.с.16-22).
Відповідно до наказу Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 01.12.2014 №290 «Про присвоєння адреси» об'єкту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (виробничо-сервісному центру, який закінчений будівництвом відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.11.2014 №РВ143143240177), присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с.23).
Положення підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.
Суд зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі №817/942/18, яке набрало законної сили 28.11.2018, встановлено, що належний ОСОБА_1 виробничо-сервісний центр літ.А-2, має ознаки будівель промисловості, а тому в силу положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, він не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.а.с.25-33).
Зазначена обставина в силу вимог ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно та невідповідність дій контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно ОСОБА_1 чинному законодавству.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не доведено обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 840,80грн, сплачені згідно з квитанцією від 13.08.2020 (а.с.5).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 14.03.2018 №0064155/5002-1716.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 08.05.2019 №0238229-5013-1716.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 15.04.2020 №0038464-5005-1716.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 листопада 2020 року.
Суддя О.М. Дудар