23 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5903/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлії Сергіївни, Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови.
16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлія Сергіївна, Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), у якій просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлії Сергіївни щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 56318194 з примусового виконання виконавчого листа №2а-610/11 від 25.02.2011, виданого Лубенського міськрайонного суду Полтавської області;
- скасувати постанову державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлії Сергіївни щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 56318194 з примусового виконання виконавчого листа №2а-610/11 від 25.02.2011, виданого Лубенського міськрайонного суду Полтавської області;
- зобов'язати державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлію Сергіївну відкрити (відновити, поновити) виконавче провадження ВП № 56318194 з примусового виконання виконавчого листа №2а-610/11 від 25.02.2011, виданого Лубенського міськрайонного суду Полтавської області;
- зобов'язати державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлію Сергіївну стягнути всі борги по пенсії ОСОБА_1 з врахуванням виплачених коштів на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.02.2011 по справі №2а-610/11;
- зобов'язати державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлію Сергіївну у місячний термін вчинити дії щодо відшкодування ОСОБА_1 заборгованості, а саме вказати номер платіжного доручення та дату перерахувань суми боргу на банківський рахунок стягувача або поштовим переказом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачеві надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (та її копії для учасників справи) із зазначенням у прохальній частині позову дати оскаржуваної постанови.
06 листопада 2020 року ОСОБА_1 , на усунення недоліків позовної заяви визначених ухвалою суду від 21.10.2020, подала до суду позовну заяву до Державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлії Сергіївни, у якій просила:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлії Сергіївни щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 56318194 від 16.07.2020 з примусового виконання виконавчого листа №2а-610/11 від 25.02.2011, Лубенського міськрайонного суду Полтавської області;
- скасувати постанову державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлії Сергіївни щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 56318194 від 16.07.2020 з примусового виконання виконавчого листа №2а-610/11 від 25.02.2011, Лубенського міськрайонного суду Полтавської області;
- зобов'язати державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлію Сергіївну відкрити (відновити, поновити) виконавче провадження ВП № 56318194 від 16.07.2020 з примусового виконання виконавчого листа №2а-610/11 від 25.02.2011, Лубенського міськрайонного суду Полтавської області;
- зобов'язати державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлію Сергіївну стягнути всі борги по пенсії ОСОБА_1 з врахуванням виплачених коштів на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.02.2011 по справі №2а-610/11;
- зобов'язати державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлію Сергіївну у місячний термін вчинити дії щодо відшкодування ОСОБА_1 заборгованості, а саме вказати номер платіжного доручення та дату перерахувань суми боргу на банківський рахунок стягувача або поштовим переказом.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що закінчення виконавчого провадження без перевірки та встановлення державним виконавцем факту фактичного виконання в повному обсязі рішення суду порушує права стягувача на звернення судового рішення до примусового виконання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи ухвалено проводити без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено Лубенський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до участі у справі в якості другого відповідача, залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
23.11.2020 від Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що державним виконавцем вжиті всі передбачені законом дії щодо виконання даного виконавчого документа, передбачені статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що на виконанні у Лубенському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист №2-а-610/11 виданий 25.02.2011 Лубенським міськрайонним судом, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок державної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ЗУ "Про Державний бюджет України на відповідний рік" з 06.04.2010.
16.07.2020 державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Ю.С. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56318194 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-610/11 від 25.02.2011, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, підлягає обов'язковому виконанню рішення Лубенського міськрайонного суду у справі №2-а-610/11, оскільки воно набрало законної сили.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Приписами ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено застосування виконавцем до боржника заходів впливу за невиконання судового рішення шляхом накладення штрафу.
Таким чином, приписами вказаних норм встановлено обов'язок виконавця щодо здійснення заходів примусового виконання судового рішення, а саме такі заходи здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. Отже, судове рішення є виконаним з моменту вчинення боржником дій у спосіб та в порядку, які встановлені у виконавчому документі.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, судове рішення є невиконаним у повному обсязі.
У постанові про закінчення виконавчого провадження вказано перелік вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Суд зазначає, що вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду свідчить про відсутність протиправної бездіяльності державного виконавця, при цьому вчинення таких дій не виключає обов'язку щодо повного виконання судового рішення у спосіб та в порядку, встановлених у виконавчому документі.
Статтею 1 Закону визначено виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зокрема, державним виконавцем, зважаючи на констатацію неможливості виконання судового рішення у визначений спосіб щодо виплати сум заборгованості перерахованої пенсії, не було вчинено дій зі звернення до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд зауважує, що за змістом Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ч. 3 ст. 63, виконавець перед закриттям виконавчого провадження зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Особливостями виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, передбаченими ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", передбачено виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Зокрема, у разі якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок розгляду заяви виконавця про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення регламентовано ст. 378 КАС України, частина 3 якої в якості підстави для задоволення такої заяви виконавця визначає обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому акцентується увага на тому, що діючим на час спірних правовідносин сторін не передбачені зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення за ініціативи суду.
Оскільки державний виконавець не звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Лубенського міськрайонного суду у справі №2-а-610/11, суд дійшов висновку про вжиття виконавцем не всіх дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та неправомірність закінчення виконавчого провадження.
Крім того, виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов'язковості виконання рішень (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Аналізуючи правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження, згідно вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 19, ст. 129-1 Конституції України, п. 1 ст. 6, ст. 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 255, ч. 2 та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів констатує наявність підстав для її скасування, зважаючи на необхідність забезпечення захисту порушених прав позивач на отримання свого активу за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа "Сук проти України").
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Оскільки у спірних правовідносинах, самі по собі вказані дії державного виконавця не є юридично значимими для спірних правовідносин, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є саме визнання постанови про закінчення виконавчого провадження протиправною та, як наслідок, її скасування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-а-610/11, виданого Лубенським міськрайонним судом 25.02.2011, є передчасною, оскільки органом державної виконавчої служби рішення суду фактично не виконано.
Зазначені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде відмовлятися від вчинення дій спрямованих на відновлення виконавчого провадження на підставі рішення суду, у зв'язку із чим вказані вимоги є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Самохвал Юлії Сергіївни, Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Я. Мудрого, 17/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 34652445), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Лубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про закінчення виконавчого провадження ВП № 56318194 від 16.07.2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Головуючий суддя А.Б. Головко