Справа № 420/12898/20
24 листопада 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ А» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ А» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ А» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року №3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 від 31.03.2020 року.
Поряд з адміністративним позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5, яким скасовані рішення державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Крякіним Кирило Анатолійовичем №№ 40438915, 40438254, 40436462, 40437810 прийняті 02.04.2018 щодо нежитлових приміщень № 6 та № 7, а також квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , належних товариству з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ А».
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що оскаржуваним наказом передбачено скасування рішень державних реєстраторів за якими у 2018 було зареєстровано право власності Товариства на нерухоме майно. В результаті виконання оскаржуваного наказу Товариство буде позбавлено права власності на нерухоме майно та не зможе здійснювати господарську діяльність визначену статутом Товариства. Разом з тим, представник позивача зазначає, що в висновку відповідача зазначено, що скаржник оспорював рішення державних реєстраторів обґрунтовуючи свою скаргу виключно посиланнями на порушення його прав стосовно квартири АДРЕСА_3 , однак належні Товариству квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 жодним чином не межують з квартирою АДРЕСА_3 та відповідно ніяким чином не могли порушувати прав Скаржника. Однак вказаному відповідач не надав жодного мотивування, приймаючи рішення про скасовування всіх рішень державних реєстраторів за адресою будинку.
Також представник позивача вказує, що виконання рішення покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України. Зазначене, на думку представника позивача, свідчить про можливе допущення реальних порушень прав позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову. Діями відповідача будуть порушені конституційні права позивача, такі як правомочність розпорядження - це закріплена нормами права за власником майна щодо можливості визначити долю належної йому речі шляхом відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. При цьому, за твердженням позивача, відповідачем не скасовуючи жодного правовстановлювального документу товариства, було прийнято свавільне рішення про скасування рішень державних реєстраторів стосовно права власності Товариства на квартиру та нежитлове (підвальне) приміщення.
За таких обставин, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи та зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що наведені позивачем пояснення не свідчать про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, що, в свою чергу, являється підґрунтям та основою доказовості наявності підстав для забезпечення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.
Також, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що оскаржуваний наказ є протиправним та прийнятим з перевищенням відповідачем повноважень та з порушенням норм чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150, 151, 168, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ А» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ А» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя П.П. Марин