Справа № 420/8685/20
23 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення №54 від 23.10.2019 р. Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, тобто з 01.06.2019 р. та зарахувати до страхового стажу наступні періоди роботи: 09.05.1978 - 31.01.1989 р.; 16.11.1989 - 03.07.1990 р.; 25.10.1990 - 11.03.1991 р.; 22.01.1993 - 26.03.1993 р.; 27.03.1993 - 16.11.1996 р.; 17.11.1996 - 12.05.1997 р.; 21.05.1997 - 22.05.2006 р. на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 16.11.1989р.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 02.08.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач) із заявою про призначення пенсії за віком, проте, рішенням 54 від 23.10.2019 року (ділі - спірне рішення) відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком.
Позивач вважає, що ефективним способом захисту прав є саме зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком та зарахувати до страхового стажу наступні періоди роботи: 09.05.1978 - 31.01.1989 р.; 16.11.1989 - 03.07.1990 р.; 25.10.1990 - 11.03.1991 р.; 22.01.1993 -26.03.1993 р.; 27.03.1993 - 16.11.1996 р.; 17.11.1996 - 12.05.1997 р.; 21.05.1997 - 22.05.2006 р. на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 16.11.1989р.
05.10.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вважає, що Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України та не мало законних підстав для призначення Позивачу пенсії за віком згідно Закону № 1058, а тому позовна вимога щодо визнання протиправним та скасуванню Рішення № 54 від 23.10.2019, є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Щодо зобов'язання Головне управління призначити пенсію за віком, тобто з 01.06.2019 та зарахувати до страхового стажу наступні періоди роботи: 09.05.1978 - 31.01.1989, 16.11.1989 - 03.07.1990, 25.10.1990 - 11.03.1991, 22.01.1993 - 26.03.1993, 27.03.1993 - 16.11.1996, 17.11.1996 - 12.05.1997, 21.05.1997 - 22.05.2006 на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 16.11.1989, Головне управління вважає вимогу безпідставною, оскільки Позивачем по справі не було надано жодних документів про підтвердження наявного трудового стажу за спірні періоди роботи, у Головного управління були відсутні підстави для його врахування під час визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, отже й підстав для його зарахування немає.
Таким чином, Головне управління діяло в порядку, в межах і спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Заяви чи клопотання від сторін.
12.11.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 22.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи, призначено перше судове засідання на 13.10.2020 року.
У зв'язку з неявкою сторін до судового засідання, призначеного на 13.10.2020 року та 12.11.2020 року, враховуючи положення ст.205 КАС України, суд продовжив розгляд справи №420/8685/20 в порядку письмового провадження.
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Обставини справи.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління із заявою від 02.08.2019 № 4631, щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі по тексту - Закон № 1058).
До заяви про призначення пенсії були надані Позивачем документи, а саме:
- копія паспорту та ідентифікаційного коду;
- копія трудової книжки серія НОМЕР_1 (в графі „дата народження” вказано тільки число та місяць народження);
- копія диплому серії НОМЕР_2 від 01.03.1978;
- довідка від 09.07.2019 № 330, видана Суворовським районним військовим комісаріатом м. Одеси про проходження військової служби з 09.05.1978 по 31.10.1989;
- копія військового квитка серії НОМЕР_3 від 09.05.1978;
- довідка від 08.10.2019 № 03.2-14/792-19, видана Департаментом архівної справи та діловодства, про те, що документи з особового складу МП „Пацифист” на зберігання до Департаменту архівної справи та діловодства не передані;
- довідка від 10.10.2019 № 3513-С-141.1-21, видана головним управлінням статистики, про те, що у базі даних ЄДРПОУ МП „Пацифист” не значиться;
- довідка від 11.10.2019 № с-4041/05, видана державним архівом Одеської області, про те, що документів з особового складу МП „Пацифист” в Державному архіві на зберіганні немає.
Після розгляду заяви та на підставі наданих документів відділом з питань перерахунків пенсій № 19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було винесено Рішення від 23.10.2019 №54 про відмову в призначенні пенсії за віком Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років (в наявності 24 роки).
До страхового стажу не зараховані періоди, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з 16.11.1989 по 03.07.1990, з 25.10.1990 по 01.12.1990, з 01.12.1990 по 11.03.1991, з 22.01.1993 по 26.03.1993, з 27.03.1993 по 16.11.1996, з 17.11.1996 по 12.05.1997, оскільки в ній не вказано рік народження власника. Крім цього, зазначена трудова книжка не засвідчена печаткою.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.10.2019 №54 протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно з положеннями Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтвердоісують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно нараховуються страхові внески. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалеоісно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до ст. 24 Закону Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стазісу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Частиною 1 і частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.1 ч. 1 статті 64 Закону №1058-IV, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно ст. 106 Закону Закону №1058-IV, виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків.
Так, зокрема статтею 113 Закону Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (надалі - Закон № 1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з статті 51 Закону № 1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
На підставі ст. 56 Закону № 1788, до статусу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж: роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Висновки суду.
Оцінюючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із оскарженого Рішення від 23.10.2019 №54 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років, в наявності 24 роки.
Так, згідно зазначеного рішення, Відповідачем до страхового стажу не зараховані періоди, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з 16.11.1989 по 03.07.1990, з 25.10.1990 по 01.12.1990, з 01.12.1990 по 11.03.1991, з 22.01.1993 по 26.03.1993, з 27.03.1993 по 16.11.1996, з 17.11.1996 по 12.05.1997, оскільки в ній не вказано рік народження власника, а також, зазначена трудова книжка не засвідчена печаткою.
Суд не погоджується із Рішенням Відповідача від 23.10.2019 №54, з огляду на наступне.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а не на працівника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Разом з тим, внаслідок невиконання МП «ПАЦИФІСТ» обов'язку по передачі документів на зберігання до Департаменту архівної справи та діловодства та обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України. Позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 27.03.1993 року по 16.11.1996 року не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Тобто, Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством- страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків та оформлення і передачу документів з особового складу до Департаменту архівної справи та діловодства не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року по справі № 199/1852/15-а, від 20.03.2019 року по справі № 688/947/17, від 17 липня 2019 року по справі № 144/669/17, від 30.09.2019 року по справі № 414/736/17, від 30.07.2019 року по справі № 373/2265/16-а та від 23.03.2020 року по справі № 535/1031/16- а.
Також слід зазначити, що трудовий стаж, отриманий до січня 2004. автоматично прирівнюється до страхового стажу. Після зазначеної дати для розрахунку пенсії має значення період сплати страхових внесків.
Поняття «страховий стаж» введено з 1 січня 2004 року - після набуття чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Трудовий стаж до 2004 року за умови його документального підтвердження автоматично прирівнюється до страхового і зараховується під час призначення пенсії.
У відповідності до п. 37 "Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій", відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р., за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Відповідно до вимог п. 4.3 цього ж Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно вимог п. 4.7 зазначеного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, при перевірці страхового стажу Позивача, відповідачам необґрунтовано та безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи з 27.03.1993 р. - 16.11.1996 р., в МП «Пацифіст», оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порушення з боку підприємства щодо сплати страхових внесків на повинно тягти за собою позбавлення Позивача пенсії за цей період роботи.
Тому, Позивач має необхідних 26 років страхового стажу, що згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дає право виходу на пенсію за віком після досягнення ним 60 років, тобто з 01.06.2019 р.
Отже, дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до стажу роботи для призначення Позивачу пенсії за віком періоди роботи з 27.03.1993р. - 16.11.1996 р. є протиправними, а тому слід:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи для призначення Позивачу пенсії за віком період роботи в МП «ПАЦИФІСТ» з 27.03.1993 р. - 16.11.1996 р та призначити Позивачу пенсію за віком після досягнення ним 60 років, тобто після 01.06.2019 р.
Щодо відмови Відповідача зарахувати до страхового стажу періоди, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з 16.11.1989 р. - 03.07.1990 р., з 25.10.1990 -01.12.1990р., з 01.12.1990 -11.03.1991 р., з 22.01.1993 - 26.03.1993 р., з 27.03.1993 -16.11.1996 р., 17.11.1996 - 12.05.1997р., оскільки в ній не вказано рік народження власника і зазначена трудова книжка не засвідчена печаткою.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Також, відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно з п.2.2- п.2.4 Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника, зокрема - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки. не заносяться. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням, на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктами 2.6,- п.2.8 Інструкції встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним. орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящею організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Суд зазначає, що Позивач не може відповідати за правильність та повноту або неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки (не поставлена печатка, не вказаний рік народження і т.д.) та іншої документації з вини адміністрації підприємства, або державного органу. Зазначене не може бути підставою для позбавлення Позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Також, суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може мати і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, Відповідач приймаючи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у титульному аркуші трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, періоди роботи зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з 16.11.1989 - 03.07.1990 р., з 25.10.1990 - 01.12.1990 р., з 01.12.1990 - 11.03.1991 р., з 22.01.1993 - 26.03.1993 р., з 27.03.1993 - 16.11.1996 р., 17.11.1996 - 12.05.1997 р., повинні бути зараховані до страхового стажу Позивача та призначена пенсія за віком після досягнення ним 60 років, тобто після 01.06.2019 р., згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 54 від 23.10.2019 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд зазначає, що згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії мав необхідний вік та страховий стаж для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу наступні періоди роботи: 16.11.1989 - 03.07.1990 р.; 25.10.1990 - 11.03.1991 р.; 22.01.1993 -26.03.1993 р.; 27.03.1993 - 16.11.1996 р.; 17.11.1996 - 12.05.1997 р.; 21.05.1997-22.05.2006 р. на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 16.11.1989р. та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, з 01.06.2019 р.
Разом з цим, визначення конкретного розміру наявного трудового стажу при призначенні пенсії віднесено до повноважень відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №54 від 23.10.2019 р., про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу наступні періоди роботи: 16.11.1989 - 03.07.1990 р.; 25.10.1990 - 11.03.1991 р.; 22.01.1993 -26.03.1993 р.; 27.03.1993 - 16.11.1996 р.; 17.11.1996 - 12.05.1997 р.; 21.05.1997-22.05.2006 р. на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 16.11.1989р. та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 01.06.2019 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.