Справа № 420/5143/20
23 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гончара Олега, управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови та адміністративного стягнення,-
До Одеського окружного адміністративного суду 17 червня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гончара Олега, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського №196557 від 27 квітня 2020 року, яку винесено в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Олега Гончара про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільні дороги України»;
- скасувати накладене адміністративне стягнення стосовно ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
22 червня 2020 року ухвалою позов ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвалою від 15 липня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановив позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали (з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ).
31 серпня 2020 року ухвалою продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановив позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
18 вересня 2020 року до суду від позивача за вх. №37691/20 надійшла у двох примірниках позовна заява до відповідачів: в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гончара Олега та управління Укртрансбезпеки в Одеській області.
Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№37691/20), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 квітня 2020 року відносно позивача винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за №196557 з накладанням адміністративного стягнення у розмірі 1700 гривень. Позивач зазначає, що вважає вказану постанову необґрунтованою, невідповідною до вимогам закону, прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що позивач не був обізнаний про розгляд цієї справи і в результаті карантину не міг прийняти участь у розгляді справи та надати свої докази та пояснення. Позивач зазначає, що під час складання акту №212364 від 28.02.2020 року про проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 196557 від 27.04.2020 року нічого не перевірялось та не бралось до уваги.
Ухвала від 23 вересня 2020 року направлялась на офіційну адресу електронної пошти відповідачів та отримана ними 24.09.2020 року, що підтверджується звітом про доставку та повідомленням про прочитання.
Однак, станом на момент прийняття даного рішення відзиви на позов від відповідачів до суду не надійшли.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 28 лютого 2020 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме транспортного засобу DAF 95XF 430 з причепом SCHMITZ, державні номерні знаки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , про що складено акт від 28.02.2020 року № 212364 (а.с.8).
Відповідно до вказаного акту, перевезення на підставі CMR б/н від 27.02.2020 року здійснювалось водієм ОСОБА_1 , якому належить вказаний транспортний засіб.
Під час перевірки виявлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме здійснення перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.48 цього закону, а саме не оформлені (відсутні) тахокарти водія ОСОБА_1 з 01.02, 02.02, 03.02, 04.02, 05.02, 06.02, 07.02, 08.02, 09.02, 10.02, 11.02, 12.02, 13.02, 14.02, 15.02, 16.02, 17.02, 18.02, 19.02, 20.02, 21.02, 22.02, 23.03, 24.02, 25.02, 26.02, 27.02, 28.02.
Як вбачається з акту, ОСОБА_1 від його підписання відмовився.
13 квітня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області за вих. №32094/32/24-20 направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначений на 27.04.2020 року з 14.00 по 17.00 за адресою: м.Одеса, вул.Успенська, буд.4, 1 поверх (а.с.8 зворот). У вказаному повідомлені також зазначено, що з урахуванням вимог антикризисних карантинних заходів зв'язок може здійснюватись у телефонному режимі або шляхом надання заперечень на електронну адресу. Також зазначено, що відсутність на розгляді справи не позбавляє управління Укртрансбезпеки в Одеській області прийняти рішення без участі ОСОБА_1
27 квітня 2020 року на підставі акту від 28.02.2020 року № 212364 в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Олегом Гончаром складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 196557 (а.с.7), відповідно до якої, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , враховуючи те, що ОСОБА_1 допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ОСОБА_1 17000,00 грн. адміністративно-господарського штрафу.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаною постановою про застосування щодо нього адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ОСОБА_1 06 червня 2019 року був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, види діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №25970580 від 23.11.2020 року, станом на 28.02.2020 року адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
При цьому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №25970460 від 23.11.2020 року, 04.08.2020 року відбулась державна реєстрація зміни місця знаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 а також державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Щодо доводів позивача як на підставу для скасування спірної постанови, що він був позбавлений права брати участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у акті проведення перевірки від 28.02.2020 року №212364, у повідомленні про розгляд справи від 13.04.2020 року №32094/32/24-20 та у оскаржуваній постанові від 27.04.2020 року №196557 вбачається адреса відповідача: АДРЕСА_1 , що збігається із адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 (а.с.11) та адресою місцезнаходження ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, як зазначено позивачем у позовній заяві вищевказані акт та повідомлення було отримано «родичами позивача» 23.04.2020 року.
Суд вважає, що направлення відповідачем вищевказаного акту та повідомлення про розгляд справи за адресою реєстрації місця проживання позивача, що одночасно було адресою його місцезнаходженням як фізичної особи-підприємця, навіть за фактичною відсутністю ОСОБА_1 за нею (доказів на підтвердження чого позивачем до суду не надано), є належним способом повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Окрім цього позивач не був позбавлений права направити свої доводи та заперечення щодо встановленого порушення на адресу електронної пошти відповідача, що знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті Державної служби України з безпеки на транспорті https://dsbt.gov.ua/ у розділі «Контакти».
Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач не був позбавлений права бути вислуханим під час розгляду його справи, що є одним із принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
Позивач також в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови посилається на те, що вирішальним при розгляді даної справи є встановлення, чи є ОСОБА_1 перевізником та посилаючись на статті 908, 909 Цивільного кодексу України та ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначає, що під час складання акту проведення перевірки від 28.02.2020 року №212364 та постанови від 27.04.2020 року №196557 «нічого не перевірялось та не бралось до уваги».
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ч.1 ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано окрім загальних посилань на законодавство, що він не є автомобільним перевізником.
При цьому суд враховує те, що ОСОБА_1 станом на момент виникнення спірних правовідносин був фізичною особою-підприємцем з наступними видами господарської діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Так, згідно КВЕД-2005 та КВЕД-2010 клас 49.41 включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом: перевезення лісоматеріалів; перевезення великогабаритних вантажів; рефрижераторні перевезення; перевезення великовагових вантажів; перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у т.ч. збирання молока на фермах; перевезення автомобілів; перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації. Цей клас також включає: оренду вантажних автомобілів з водієм; вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили; надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.
При цьому в акті проведення перевірки №212364 від 28.02.2020 року встановлено, що зазначений у ньому транспортний засіб належить ОСОБА_1 та що його водієм також є ОСОБА_1 .
Відтак, доказів того, що ФОП ОСОБА_1 не був автомобільним перевізником, чи здійснював перевезення як водій на підставі договору перевезення, укладеному з іншим суб'єктом господарювання-перевізником, до суду не надано.
Окрім цього суд зазначає, що позивач у позовній заяві жодним чином не спростовує встановлені в акті проведення перевірки від 28.02.2020 року №212364 порушення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція), відповідно до п.1.1 якої цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3 Інструкції).
Відповідно до п.1.4 Інструкції тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з п.3.1 Інструкції виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів (п.3.3 Інструкції).
Таким чином, одним з обов'язкових документів для перевізників та водіїв є тахокарти, які вони зобов'язані пред'являти уповноваженим на здійснення контролю на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху особам.
Проте позивачем жодним чином не спростовано встановлене відповідачем порушення ФОП ОСОБА_1 абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гончара Олега, управління Укртрансбезпеки в Одеській області про: визнання незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського №196557 від 27 квітня 2020 року, яку винесено в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Олега Гончара про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільні дороги України»; скасування накладеного адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ).
Відповідачі:
- в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гончар Олег (вул. Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014);
- управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Вовченко O.A.