Справа № 420/8967/20
20 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЯМ-НЯМ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЯМ-НЯМ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 55 820,00грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 584,72грн.
Ухвалою суду від 21.09.2020р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2019 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ «НЯМ НЯМ» склала 9 осіб та у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. У зв'язку з викладеним та посилаючись на ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЯМ-НЯМ" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 55 820,00 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 584,72грн.
19.10.2020р. до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НЯМ-НЯМ" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не визнає позовні вимоги Фонду та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, вказавши, що відповідно до наказу ТОВ "НЯМ-НЯМ" №7-О/НН від 28.09.2017р. «Про прийняття на роботу» було прийнято на посаду касира ОСОБА_1 , якій відповідно до довідки МСЕК від 26.09.2017р. було надано третю групу інвалідності. З 18.02.2019р. ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному по вагітності та пологам, у зв'язку з чим, відповідачем 10 квітня 2019 року було подано звіт форми №3-ПН «Інформація про запит на робочу силу (вакансії)» до Южненського міського центру зайнятості, що підтверджується відповідним підписом посадової особи, а саме заступником начальника відділу надання соціальних послуг. З 24.06.2019р. ОСОБА_1 пішла у відпустку по догляду за дитиною до 3-х років, у зв'язку з чим, відповідачем 11 червня 2019 року було подано звіт форми №3-ПН «Інформація про запит на робочу силу (вакансії)» до Южненського міського центру зайнятості, що підтверджується відповідним підписом посадової особи, а саме заступником начальника відділу надання соціальних послуг. Відповідно до розділу II звітів форми №3-ПН відповідачем зазначено, що кількість осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані - 1 особа. Відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду України та Верховного Суду, а також на те, що ним було заздалегідь створено та прийнято всі необхідні дії, з метою працевлаштування інвалідів, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
21.10.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначав, що вважає відзив товариства безпідставним, вказавши, що пунктом 5 Порядку надання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316, визначено, що Форма №3-ПН подається за наявності попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Проте, як зазначив позивач, відповідач вперше звернувся до Одеського міського центру зайнятості лише 13.01.2020р. Поряд з цим, позивач звернув увагу суду на те, що відповідно до відповіді Лиманської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 25.08.2020р. №1034/27/01 ТОВ «НЯМ НЯМ» у 2019 році не надавало до Лиманської районної філії звіт за формою №3-ПН про вакансії, на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю та відповідно до відповіді Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості від 23.09.2020р. № 1605/27/01 надавали звіти за Формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» але інформація про те, що на даних вакантних посадах може використовуватися праця осіб з інвалідністю не зазначалось. У зв'язку з викладеним та посилаючись на те, що у разі подання Державній службі зайнятості лише Форми N З- ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю» та відповідач не своєчасно та не у повному обсязі надає інформацію про попит на вакансії та не вжив усіх залежних від нього, передбачених законом заходів, для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
19.11.2020р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НЯМ-НЯМ" надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач вказав, що у поданих формах звітності №3-ПН відповідно до розділу ІІ Порядку відповідачем друкарським способом зазначено, що кількість осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані - 1 особа та, у свою чергу жодного уточнення щодо поданих вакансій центром зайнятості не здйснювалось, пропозицій щодо працевлаштування на подану вакансію осіб з інвалідністю не поступало. Таким чином, як зазначив відповідач, товариством було заздалегідь створено та прийнято всі необхідні дії, з метою працевлаштування інвалідів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЯМ-НЯМ" подало до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 111 640,00 грн.(а.с.6).
Згідно Списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві ТОВ "НЯМ-НЯМ" у 2019 році, ОСОБА_1 , яка є людиної з інвалідністю 3 групи відпрацювала у 2019 році на посаді «касир» - 1 місяць (а.с.10).
Згідно розрахунку Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарських санкцій за 2019 звітний рік адресованого ТОВ "НЯМ-НЯМ", сума адміністративно - господарських санкцій, у зв'язку з недотриманням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, склала 55 820,00грн. (а.с.7).
Поряд з цим, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено товариству пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 1 584,72грн. (за період з 16.04.2020р. по 04.09.2020р.).
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, які гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Так, відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-XII.
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VI роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Як вбачається з листа Лиманської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 25.08.2020р. №1034/27/01 адресованого Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, ТОВ «НЯМ-НЯМ» у 2019 році не подавало до Лиманської районної філії ООЦЗ звіти за формою №3-ПН про вакансії, на які може використовуватись праця осіб з інвалідністю.
Разом з тим, листом Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості №1605/27/01 від 23.09.2020р. скерованого Фонду соціального захисту інвалідів Одеського обласного відділення, повідомлено, що до Южненської міської ради філії Одеського обласного центру зайнятості на протязі 2019 року (10.04.2019р. та 11.09.2019р.) ТОВ «НЯМ НЯМ» подавалися звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», однак інформація про те, що на даних вакантних посадах може використовуватись праця осіб з інвалідністю не зазначалась.
Механізм подання форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - форма № 3-ПН) встановлений Порядком подання форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України05.12.2016 № 1476).
Пунктами 4, 5 розділу І Порядку №316 визначено, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Відповідно до положень розділу ІІ Порядку №316 «Порядок заповнення розділу ІІ форми № 3-ПН» за наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ ІІ, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів). У пункті 1 зазначається порядковий номер відповідного запису з розділу І та вказується кількість вакансій. У пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України „Про зайнятість населення"), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України „Про зайнятість населення", а також внутрішньо переміщених осіб.
Так, ст. 14 Закону України „Про зайнятість населення" встановлено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років; виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;6) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;8) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;9) непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
Таким чином, роботодавцем у пункті 2 розділу ІІ форми № 3-ПН наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України „Про зайнятість населення"), яких роботодавець може працевлаштувати, серед яких наявні особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та Порядком №316 відсутній обов'язок проводити деталізацію категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України „Про зайнятість населення", а також внутрішньо переміщених осіб.
Судом встановлено, що з наданих ТОВ «НЯМ-НЯМ» до суду звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» вбачається, що товариством у вказаних звітах (у пункті 2 розділу ІІ форми № 3-ПН) зазначалась про те «що кількість осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані - 1 особа».
З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, суд приходить висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом №875-XI передбачено застосування адміністративно - господарських санкцій та відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання установленого нормативу робочих місць для людей з інвалідністю.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 55 820,00грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 584,72грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.