23 листопада 2020 р. справа № 400/4435/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати пенсії за віком за вересень 2018 р.; зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком за вересень 2018 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не виплачено пенсію за вересень 2018 р., на думку позивача такі дії відповідача є протиправними та суперечать вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою від 15.10.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю та зазначив, що у серпні 2018 р. складено та направлено списки до банківської установи, рішення про взяття на облік позивача прийнято у вересні 2018 р., виплата пенсії здійснена у жовтні 2018 р., а виплату за вересень 2018 р. нараховано у додаткову відомість. У зв'язку із відсутністю затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку здійснення соціальних виплат за минулий час у відповідача відсутні підстави для виплати пенсії за минулий період.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Позивач у 2002 році здобув право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон №1058), що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3.
У зв'язку із проведенням антитерористичної операції у м. Сніжене Донецької області у 2014 році, позивач був змушений звернутись до іншого територіального управління Пенсійного фонду України і у 2014 році позивач отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У червні 2018 р. позивач змінив місце проживання, а саме переїхав до м. Очаків Миколаївської області і 27.06.2018 р. звернувся до відповідного пенсійного фонду у якому перебував на обліку щодо передачі пенсійної справи до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
19.09.2018 р. до відповідача надійшла електронна пенсійна справа позивача, за матеріалами якої позивачу виплачена пенсія по 31.08.2018 р. З 01.09.2018 р. позивача взято на облік до відповідача, однак у зв'язку із прийняттям рішення про взяття на облік позивача у вересні 2018 р., а списки на зарахування пенсії за вересень 2018 р. відповідачем було складено та направлено до банківської установи у серпні 2018 р., то пенсія була виплачена позивачу у жовтні 2018 р. за відповідний місяць, а пенсію за вересень 2018 р. нараховано у додаткову відомість.
У березні 2019 р. позивач звернувся на «Урядову гарячу лінію» із запитом щодо виплати йому пенсії за вересень 2018 р.
15.03.2019 р. відповідачем надано відповідь про відмову у виплаті заборгованості за минулий період, оскільки відповідно до п.15 Порядку №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, та виплачуються на умовах в окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на даний час не прийнято.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 року (надалі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою.
Суд зазначає, що в рамках даної справи право позивача на отримання пенсії за вересень 2018 р. не є спірним. Відповідачем факт наявності заборгованості перед позивачем по виплаті пенсії не заперечується та підтверджується доводами, наданими у відзиві на позов.
З цього приводу суд зазначає, що згідно пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 16 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, у разі прийняття позитивного рішення комісією згідно з пунктом 15 цього Порядку соціальні виплати поновлюються через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення таких виплат. Комісія може прийняти рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі з місяця припинення таких виплат у разі, коли така особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, передбачені пунктами 6 і 7 цього Порядку. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Станом на час відмови відповідача відповідного порядку Кабінетом Міністрів України не розроблено, а станом на час розгляду справи ця норма нечинна.
Так, 11.06.2019 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/18720/18 визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій. 07.11.2019 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду зазначене рішення залишено в силі.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, не звужуючи між тим обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен прияти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
На переконання суду, невиплата пенсії позивачу за вересень 2018 р. через відсутність розробленого Кабінетом Міністрів України порядку не відповідає критеріям правомірності дій суб'єкта владних повноважень, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача виплатити заборгованість пенсії за вказаний період.
З урахування задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за віком за вересень 2018 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком за вересень 2018 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич