15 листопада 2020 р. № 400/4298/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей розгляду окремих категорій термінових справ розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Начальника відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Заліпаєв Ю.В., пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056
про:визнання бездіяльності протиправною; скасування постанови від 28.07.2020 в частині,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Начальника відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Заліпаєва Ю.В. з вимогами визнати бездіяльность протиправною; скасування постанови від 28.07.2020 в частині.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пенсія є єдиним джерелом його доходу, загальний розмір відрахувань з пенсії не може перевищувати 20% її розміру, а тому арешт всіх коштів у вигляді пенсійних виплат вважає неправомірним.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Разом з позовною заявою 02.10.2020 року від позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою суду від 06.10.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків позовної заяви.
26.10.2020 року позивачем недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 30.10.2020 року відкрито провадження по справі, та цією ж ухвалою задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
Позивач є пенсіонером за віком і отримує пенсію на рахунок, що відкритий в АТ «Укрсиббанк» (рахунок НОМЕР_1 ) вказане підтверджується випискою за картковим рахунком клієнта та довідкою про доходи №8210617090228214 виданою Головним управлінням ПФУ від 04.09.2020 року.
Центральним районним судом м. Миколаїв видано виконавчий лист від 17.07.2013 року по справі 2-1629/11, яким вирішено стягнути з позивача та інших осіб (зазначено у виконавчому листі) в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом в сумі 2381738,69 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 58054,93 грн. , пеню за період з 19.08.2011 року по 04.05.2012 року в сумі 7501062,26 грн. а всього 9940855,88 грн.
Стягнути на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» слід стягнути судовий збір у розмірі по 566,67 грн. з кожного, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 40,00 грн. з кожного.
Постановою ВП № 42390348 від 21.07.2020 року відновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.
28.07.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на все рухоме майно, грошові активи в національній та іноземній валюті, що містяться на рахунках в банках чи інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
21.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням, що рахунок на який накладено арешт є пенсійним, та просив зняти арешт.
18.09.2020 року за №9555 відповідач відмови позивачу у знятті арешту з рахунку, мотивуючи відмову тим, що сам по собі факт здійснення соціальних виплатна банківський рахунок не дає підстав вважати, що банківський рахунок має спеціальний режим використання, або що на кошти, які знаходяться на ньому заборонено здійснювати стягнення у тій чи іншій частині.
Однак, з таким рішення позивач не погоджується, оскільки пенсія є єдиним джерелом його доходу, загальний розмір відрахувань з пенсії не може перевищувати 20% її розміру, а тому арешт всіх коштів у вигляді пенсійних виплат вважає неправомірним.
З вказаних підстав у позовній заяві позивач просив скасувати постанову Начальника відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Заліпаєв Ю.В., від 28.07.2020 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсійні виплати позивачу на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк».
Як встановлено з виписки по рахунку № НОМЕР_1 на такий рахунок позивачу здійснюється зарахування його пенсії.
Із змісту ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що з пенсії позивача за видом стягнення по даному виконавчому провадженні може бути відраховано не більше як 20% її розміру.
Таким чином, накладення арешту на рахунок позивача, відповідно до постанови відповідача від 28.07.2020 року, що відкритий АТ «Укрсиббанк», унеможливлює отримання позивачем залишкових коштів, після стягнення 20 % пенсії в порядку виконання виконавчого листа. Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст.ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Хонякіна проти Грузії» № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Норми ст. 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Частина 1 ст. 287 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Суд приходить до висновку, що поновлення порушеного права поззивача на отримання пенсії можливе виключно шляхом зняття арешту з його коштів, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 у АТ «Укрсиббанк».
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з коштів боржника може бути знятий за рішенням суду.
З урахуванням вказаних обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зняття арешту з банківського рахунка (грошових коштів) АТ «Укрсиббанк» через який він отримує пенсію, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного:
Ухвалою від 30.10.2020 року суд задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочив їй сплату судового збору за подання позову у справі до ухвалення рішення у справі.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подачу даного адміністративного позову позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 840,80 грн.
Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, таким чином, судові витрати у справі покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 287 КАС України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Начальника відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Заліпаєв Ю.В. (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056) про визнання бездіяльності протиправною; скасування постанови від 28.07.2020 в частині - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Начальника відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Заліпаєв Ю.В. (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056) від 28.07.2020 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Укрсиббанк», МФО 351005.
3. Стягнути з Начальника відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Заліпаєв Ю.В. (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056) судовий збір в розмірі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України на реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар