19 листопада 2020 року справа №380/6185/20
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Івать М.І.,
за участю: сторони не прибули,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та про зобов'язання вчинити певні дії.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - далі МВС України, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за звернення ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченого ст..23 Закону України «Про міліцію», у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті),інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до Закону України «Про міліцію», у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті),інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та прийняти відповідне рішення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства внутрішніх справ України судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України з 05.04.1995 по 16.04.2014 роки.
Згідно з наказом №20 о/с дск від 16.04.2014 року по особовому складу Головного управління МВС України у Львівській області звільнений у запас Збройних Сил України відповідно до ст.65 п. «б» (через хворобу) згідно Положень про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України на підставі рапорту.
Відповідно до виписки МСЕК з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ №333233 позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
У грудні 2019 року позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 17.04.2020 року №24712 за результатами опрацюванням матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.
Головним управлінням МВС України у Львівській області позивачу було скеровано лист від 20.03.2020 року №13, відповідно до якого, повідомлено про повернення документів на доопрацювання та необхідність прибути до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області для отримання поданих документів з метою виключення їх втрати та для усунення недоліків.
Ухвалою від 05.08.2020 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання або заперечення позовних вимог.
Позивач через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі в якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполіг на їх задоволенні.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення в судове засідання не з'явився. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Враховуючи викладене судом не встановлено підстав передбачених ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України з 05.04.1995 по 16.04.2014 роки.
У грудні 2019 року позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 17.04.2020 року №24712 за результатами опрацюванням матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.
Головним управлінням МВС України у Львівській області позивачу було скеровано лист від 20.03.2020 року №13, відповідно до якого, повідомлено про повернення документів на доопрацювання та необхідність прибути до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області для отримання поданих документів з метою виключення їх втрати та для усунення недоліків.
Не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача, вважаючи відмову у задоволенні заяви протиправою та у зв'язку із поверненням заяви на доопрацювання ОСОБА_1 звернулася до суду з означеним позовом.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання пункту 2 розділу II «;Прикінцевих положень» Закону України від 13.02.2015 № 208-УІП «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (надалі - Порядок №850), що набрала чинності 31.10.2015.
Отже, на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності за результатам огляду МСЕК відповідно до довідки 12 ААБ №333233,а також на момент звернення позивача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, був чинний вказаний Порядок.
Таким чином, до спірних відносин належить застосувати норми даного Порядку №850.
Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.
Відповідно до п.7 Порядку 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності , подає за місцем служби такі документи: заяву(рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов: довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності ( у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки та акту огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення(контузії, травм або каліцтва) захворювання; акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджено МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації, документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платків податків ( сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової карти платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Тобто, обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області.
Як зазначалося вище, отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись пунктом 8 Порядку № 850, ліквідаційна комісія ГК МВС України у Львівській області, направила висновок та інші документи, перелік яких визначений Порядком № 850, до МВС України для прийняття рішення.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Разом з тим, відповідач не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850, листом від 17.04.2020 року №24712 повернув ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області матеріали "....як такі, що не відповідають вимогам законодавства".
Спосіб, у який МВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені.
А тому враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання рішення МВС України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України протиправним задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги не приймалося.
Проте, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст на спрямованість діяльності держави.
Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України, а також, у зв'язку з неприйняттям МВС України рішення передбаченого п. 9 Порядку № 850 - зобов'язання відповідача повторно розглянути та прийняти відповідно до законодавства по заяві позивача рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності другої групи, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.
Відтак, суд вважає, що вимогу позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності другої групи, слід залишити без задоволення.
Як передбачає частина друга статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд приходить до переконання, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову шляхом - визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України та зобов'язання МВС України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку № 850 по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.
Вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати.
Відтак, процитована вище норма Порядку № 850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у затвердженні висновку управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про її призначення.
Вказана правова позиція також підтверджена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71911150).
Висновки суду, зроблені у цій справі, відповідають правовій позиції, що викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у зразковій справі № 711/1837/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення, відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 24.11.2020.
Суддя В.М. Сакалош