справа №380/7591/20
24 листопада 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними дій та зняття арешту з майна, -
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Макухіни Ірини Вікторівни, які полягають у відмові скасувати накладений нею арешт на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №54572120 з виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О.М.;
- зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №54572120 з виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О.М.
Ухвалою судді від 12.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що постановою відповідача від 14.09.2017 року ВП №54572120 з примусового виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічовим О.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в сумі 52339,99 грн - накладено арешт на все майна боржника; стягувачем зазначено ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЄ». З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо, що юридична особа - стягувач за даним виконавчим провадженням ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЄ» - припинена 19.06.2019 року, правонаступник - відсутній. У зв'язку із цим, 06.08.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54572120, згідно якої: знати арешт, накладений на все майно (кошти) боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Однак листом відповідача від 21.08.2020 року повідомлено про відсутність правових підстав вчиняти дії щодо зняття арешту з майна, оскільки 31.10.2017 року відповідачем, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), повернуто виконавчий документ стягувачу; окрім того роз'яснено вимоги ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно підстав для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника. Вважаючи у зв'язку із цим свої майнові права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що виконавче провадження ВП №54572120 з примусового виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічовим О.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в сумі 52339,99 грн завершене ще 31.10.2017 року, тобто до надходження у відділ заяви позивача. У зв'язку із цим, вказав про відсутність правових підстав застосовувати вимоги ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа) щодо зняття арешту з майна та, як наслідок, правомірність дій відповідача. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На примусовому виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження ВП №54572120з виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічовим О.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЄ» боргу в сумі 52339,99 грн.
Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Макухіни Ірини Вікторівни від 23.08.2017 року ВП №54572120 відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа.
Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Макухіни Ірини Вікторівни від 14.09.2017 року ВП №54572120 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 57773,98 грн.
Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Макухіни Ірини Вікторівни від 31.10.2017 року ВП №54572120, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення), повернуто виконавчий документ стягувачу. Вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 31.10.2020 року.
У зв'язку із тим, що 19.06.2019 року внесено запис №10701110010054486 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - стягувача за виконавчим провадженням ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЄ», а дані про правонаступника - відсутні, позивач 06.08.2020 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54572120, згідно якої: знати арешт, накладений на все майно (кошти) боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Листом відповідача від 21.08.2020 року повідомлено про відсутність правових підстав вчиняти дії щодо зняття арешту з майна, оскільки 31.10.2017 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу; окрім того роз'яснено вимоги ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно підстав для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що відмова скасувати арешт майна за борговим зобов'язанням, якого не існує, порушує майнові права позивача. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.3 ч.1 ст.3 цього ж Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч.1, п.1 ч.2, п.6 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Між тим, відповідно до ч.ч.1-3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
За правилами п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В силу вимог ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, положеннями ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що арешт, накладений на майно боржника, знімається у разі повернення виконавчого документа лише до суду, який його видав. У даному ж випадку, виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса.
А тому, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав застосовувати вимоги ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту з майна та, як наслідок, правомірність дій державного виконавця.
Той факт, що юридична особа - стягувач у виконавчому провадженні ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЄ» - припинена 19.06.2019 року, а правонаступник - відсутній, не впливає на правомірність/неправомірність дій відповідача, оскільки виконавчий документ повернуто задовго до того, а саме - 31.10.2017 року.
Підстави ж для зняття арешту з майна визначені у ст.59 Закону України «Про виконавче провадження.
Згідно вимог ч.ч.4, 5 цієї статті, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, державний виконавець позбавлений права на зняття арешту з майна, у випадку відсутності виконавчого провадження.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оскільки виконавче провадження ВП №54572120 з виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О.М., є завершеним, строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання сплинув, стягувач у виконавчому провадженні ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЄ» - припинений, а правонаступник - відсутній, відтак і існування накладеного постановою державного виконавця від 14.09.2017 року ВП №54572120 арешту майна боржника є безпідставним.
Відповідно до ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в іншій спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено наявність відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу розпоряджатись своїм правом власності, керуючись вимогами ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позов в частині зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №54572120 з виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О.М., є підставним та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Зобов'язати Залізничний відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: вул.Городоцька, 299, м.Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 35009206) знати арешт з майна боржника ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Макухіни Ірини Вікторівни від 14.09.2017 року у межах виконавчого провадження ВП №54572120.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), які полягають у відмові скасувати накладений нею арешт на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №54572120 з виконання виконавчого напису №2091, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О.М. - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: вул.Городоцька, 299, м.Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 35009206) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.