17 листопада 2020 року справа №380/6459/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Сільник Н.Є.
за участю:
представника позивача - Янклевича Я.Є.
представника відповідача - Медвідь Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» (вул. Шевченка,127,Г, с.Дуліби, Стрийський район, Львівська область) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м.Львів), з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00335 Галицької митниці Держмитслужби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ «Хороз Україна» (покупець) та резидентом Туреччини HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI ОСОБА_2 VE ORTAGI (продавець) 04.02.2016 було укладено договір поставки № 1 та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив на адресу покупця - поставку товару, який вказаний у декларації. Доставка товару здійснювалася експедитором згідно з договором № 06/03/17-1 від 06.03.2017, який був укладений між ТОВ «Хороз Україна» та ТОВ «ТАНТУМ ЛОГІСТИК». Під час декларування вказаних товарів позивачем відповідно до ст. 57, 58 Митного кодексу України було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано Галицькій митниці Держмитслужби повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, тобто була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару, який імпортувався (вартість операції), митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації. На думку позивача, у разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, які передбачені пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598. Водночас, у оскарженому рішенні відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо). Позивач вважає рішення та картку відмови в прийняті митної декларації відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020 не відповідає вимогам ч.2 п.4 ст. 55 МК України, так як не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач, Галицька митниця Держмитслужби, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-3 статті 53 МК України, контрагенти є пов'язаними особами, а їх залежність вплинула на ціну товару, додатково надані документи не містили належної інформації, що пояснювала б доводила відсутність впливу взаємозалежності на ціну товару. Галицька митниця Держмитслужби мала достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товару (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари імпортовані між не пов'язаними особами), а тому Галицькою митницею Держмитслужби відповідно до вимог ч.6 ст. 54 МКУ прийнято рішення відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує у засіданні суду, що позивач заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов'язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статтей 62,63 Митного кодексу України. Отже саме позивач на стадії декларування товару (подання декларацій та інших документів) зобов'язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов'язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо взаємозв'язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч.4 ст. 53 Митного кодексу України. Галицька митниця Держмитслужби мала достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари між не пов'язаними особами), про що було повідомлено декларанта.
У строк, встановлений судом, від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначено, що наведене відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020 року, є помилковим, безпідставним та не відповідає дійсним обставинам у даній справі. Позивач зазначає, що Договір поставки № 1 від 04 лютого 2016 року, на підставі якого за митною декларацією UA 209140.2020.063132 від 17.07.2020 було ввезено для позивача товар, був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» в особі директора Форманюка Валерія Євгенійовича (надалі - «Покупець») та HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI ОСОБА_2 VE ORTAGI (надалі - «Продавець») в особі директора ОСОБА_2. Із змісту копії Свідоцтва про діяльність (копія реєстраційної форми) HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI ОСОБА_2 VE ORTAGI, виданої Торговою палатою Стамбул, вбачається, що ОСОБА_1 є акціонером саме цієї фірми, а із змісту Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ «Хороз Україна» вбачається, що одним із учасників ТОВ «Хороз Україна» є саме ОСОБА_2 . На підтвердження цієї обставини позивач надав суду копії сторінок паспортів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (додаються) та копію Свідоцтва про діяльність (копія реєстраційної форми) HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI ОСОБА_2 VE ORTAGI, виданої Торговою палатою Стамбул, з перекладом на українську мову. Позивач вважає, що наведене Галицькою митницею Держмитслужби у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2020 № UA209000/2020/210013/2 та у відзиві на позовну заяву про те, що у договорі постачання № 1 від 04.02.2016 від імені продавця Teb Elektrik Sanayi ve Ticaret limited Sirketi виступав директор ОСОБА_2, а також те, що продавець і покупець є пов'язаними особами - є абсолютно помилковим і не відповідає дійсним фактичним обставинам у даній справі. Також у відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає, що відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2 від 17.10.2020 вказано про те, що Галицькою митницею Держмитслужби встановлено, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення, а також запис у графі 4 GMR з вказанням лише країни не може бути вказівкою перевізнику про місце доставки вантажу та суперечить вимогам ст. 9 Закону України від 01.07.04 р. № 1955-VI «Про транспортно експедиторську діяльність».
З даного приводу представник відповідача вказує, що в пункті 1.5 Договору № 06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06 березня 2017 року, укладеного між ТОВ «ТАНТУМ ЛОГІСТИК» (надалі «Експедитор») та ТОВ «Хороз Україна» (Надалі «Замовник») - (надалі «Договір») вказано, що конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у Заявках, які є невід'ємною частиною даного Договору.
В пункті 1.6 Договору вказано, що підтвердженою вважається Заявка, підписана уповноваженими особами Сторін згідно установчих документів і скріплена круглими печатками Замовника і Експедитора. Підтверджена Сторонами заявка обов'язкова для виконання Сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.
В пункті 2.2 Договору вказано, що Замовник не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення інформує Експедитора про умови перевезення шляхом подачі заявки на кожне окреме перевезення або групу перевезень.
В пункті 2.3 Договору вказано, що Замовник направляє Експедитору заявку, в якій вказується наступна інформація:
2.3.1 Маршрут та умови перевезення;
2.3.2 Необхідний тип рухомого складу (тип напівпричепа, об'єм);
2.3.3 Докладна адреса місця завантаження і відправлення вантажу;
2.3.4 Докладна адреса місця розвантаження і призначення вантажу;
2.3.5 Дата і час подачі транспортного засобу під завантаження;
2.3.6 Адреса відправника і вантажоодержувача вантажу із зазначенням контактних телефонів та відповідальних осіб;
2.3.7 Адреса проведення митного оформлення в місцях завантаження і розвантаження;
2.3.8 Повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування та характеристики вантажу (кількість, вага вантажу, нетто, брутто), вид тари і упаковки, необхідні умови для кріплення вантажу, особливості умов перевезення);
Інша інформація, вказана у пунктах 2.3.9-2.3.15 Договору.
Представник позивача стверджує у відповіді на відзив на позовну заяву, що Заявка № 07/07/20-3 від 07.07.2020 до Договору № 06/03/17-1 від 06.03.2017 між Замовником та Експедитором була належним чином підписана та підтверджена (копія Заявки додається). Відповідно, усі істотні та необхідні умови для перевезення між Сторонами Договору були обумовлені та погоджені в повному обсязі у Договорі № 06/03/17-1 від 06.03.2017 та у Заявці № 07/07/20-3 від 07.07.2020 до Договору № 06/03/17-1 від 06.03.2017. Також представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву вказує щодо зазначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.07.2020 про те, що до митного оформлення надано документи неналежної якості, а саме пакувальний лист і рахунок-фактура. З даного приводу представник позивача зазначає, що відповідач жодним чином не вказав «в чому саме проявляється ця неналежна якість». Як вбачається із змісту пакувального листа і рахунка-фактури, ці документи оформлені належним чином і ця обставина жодним чином не може вплинути і не вплинула на подані декларантом позивача відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості отриманого товару.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 13.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 03.11.2020.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 39225644), учасниками товариства є фізична особа-громадянин України - ОСОБА_5 , фізична особа - громадянин України - ОСОБА_6 та фізична особа, громадян Турецької Республіки - ОСОБА_7 .
04.02.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна», від імені якого діяв ОСОБА_6 (покупець), та HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI ОСОБА_2 VE ORTAGI (продавець), від імені якого діяв ОСОБА_2 укладено договір поставки № 1, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з договором ТОВ «Хороз Україна» придбало товар вказаний у декларації.
Відповідно до договору № 06/03/17/-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017 та Заявки № 07/07/20-3 від 07.07.2020 до Договору № 06/03/17-1 від 06.03.2017, укладених та підписаних між Замовником та Експедитором, було надано транспортно-експедиторські (експедирування вантажів) послуги ТОВ «Хороз Україна», з організації перевезення вантажу.
Отримавши придбаний за договором поставки товар позивач подав до митного органу електронну митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» №UA209120.2020.063132 від 17.07.2020, рахунок-фактуру (інвойс) (Commerzial invoice) EAR 2020000000237 від 08.07.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну № 875809 від 09.07.2020, пакувальний лист б/н від 08.07.2020, сертифікат про походження товару (Sertificate of origin) S 0614439 від 09.07.2020, рахунок на оплату № 126 від 17 липня 2020 року за надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 70 від 17.07.2020, договір поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угода № 6 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угоду №7 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, договір № 06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017, пропозицію укласти договір (оферта) № 136 від 25.05.2020, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держорганами № 5685001 від 15.07.2020, копію митної декларації країни відправлення № 18967 від 09.07.2020.
Митна вартість товару заявлена позивачем за першим методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного договору на поставку товару щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).
Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020.
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів.
Галицька митниця Держмитслужби з доводами позивача не погодилась, оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України, тому вважає, що декларантом неправомірно обрано основний метод визначення митної вартості.
За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Галицька митниця Держмитслужби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA209140/2020/00335.
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до п.20 ст.4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.
Відомості про документи, визначені ч.3 ст.335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч.1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд виходить з наступних міркувань.
У рішенні Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020 року про коригування митної вартості товарів зазначено, що у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 ст.53 МК України, Галицька митниця Держмитслужби не визнає заявлену митну вартість.
Однак, перевіряючи надані сторонами докази, зокрема, рішення про коригування митної вартості товару, картку відмови у прийнятті митної декларації та інші докази в сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації з огляду на наступне.
По перше, з метою підтвердження митної вартості позивачем разом з декларацією надано, у тому числі: рахунок-фактуру (інвойс) (Commerzial invoice) EAR 2020000000237 від 08.07.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну № 875809 від 09.07.2020, пакувальний лист б/н від 08.07.2020, сертифікат про походження товару (Sertificate of origin) S 0614439 від 09.07.2020, рахунок на оплату № 126 від 17 липня 2020 року за надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 70 від 17.07.2020, договір поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угода № 6 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угоду № 7 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, договір № 06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017, пропозицію укласти договір (оферта) № 136 від 25.05.2020, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держорганами № 5685001 від 15.07.2020, копію митної декларації країни відправлення № 18967 від 09.07.2020.
Всі вищевказані документи, були надані декларантом позивача з митною декларацією для здійснення митного оформлення товару.
Відповідно до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо необґрунтованості вартості товару є безпідставними.
Суд зауважує, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього, тоді як інвойси є додатковими документами.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №810/4296/16 та у справі №815/143/17, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №814/1647/16, у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
Окрім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того, чи іншого показника, з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17.
У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч. 5 ст.54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у ч.ч.1 і 2 ст. 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов:
- подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України;
- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);
- обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України
Відповідно до положень ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в п.7.1. та п.7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Суд зазначає, що спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз'яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.
Наведені вище порушення в сукупності вказують на не обґрунтоване та формальне прийняття відповідачем відмови в митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товарів, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Крім того, відповідач не надав суду достатніх доказів того, що подібні товари продаються в Україну іншими покупцям за вищою вартістю.
Не підтвердженими є й доводи відповідача, що існуючий зв'язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену митну вартість, отже, письмові вимоги відповідача щодо надання додаткових документів суперечать вимогам ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Суд також звертає увагу на те, що, як видно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у ньому відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не відповідає п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 24.05.2012 №598.
Відтак, оскаржуване рішення не може бути визнане правомірним, оскільки у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Оскільки відповідно до п.7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, то така, з огляду на визнання протиправним та скасування рішення про відмову, також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00335.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» (82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Шевченка,127,Г; код ЄДРПОУ 39225644) судовий збір в сумі 3 116,89 (три тисячі сто шістнадцять) грн 89 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2020.
Суддя Р.М. Брильовський