Іменем України
19 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3077/20
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Борзаниці С.В.
за участю секретаря судового засідання Кравцової Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого звернувся представник позивача - адвокат Чернобай Сергій Сергійович (далі також - представник позивач), до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі також - відповідач, ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо не проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 29.01.2015;
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 29.01.2015 згідно рапорту від 10.07.2020 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.08.1996, з 07.11.2015 був прийнятий на службу в Національну поліцію України на постійній основі.
У відповідності до наказу ГУ МВС у Луганській області від 19.01.2015 позивач був відряджений з 23.01.2015 по 02.02.2020 до смт. Станиця Луганська для ефективного виконання завдань, визначених Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про міліцію», несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО.
29.01.2015 позивач ніс службу на блок-посту «5-а лінія», що знаходився в смт. Станиця Луганська. Під час мінометного обстрілу незаконними збройними формуваннями даного блок-посту, приблизно о 17-00, на відстані 4-6 метрів від нього розірвалася мінометна міна і вибуховою хвилею його відкинуло на бетонні блоки, через що позивач сильно вдарився головою та тулубом об них та втратив свідомість.
Після даного випадку позивач знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні Станично-Луганської центральної районної лікарні з діагнозом закрита черепна мозкова травма, струс головного мозку, забій голови. Після лікування зазначена травма особливо не турбувала.
Через деякий час позивач знову став відчувати сильний головний біль.
30.04.2020 позивач звернувся до лікарні ДУ «ТМО МВС України по Луганській області», де був госпіталізований до 12.05.2020.
10.07.2020 позивач звернувся з рапортом до голови ліквідаційної комісії ГУМВС у Луганської області, в якому просив провести розслідування нещасного випадку, що стався зі ним 29.01.2015 під час виконання службових завдань, додавши до нього всі необхідні документи.
Листом від 29.07.2020 відповідач відмовив позивач у проведенні службового розслідування.
Позивач вважає, що відповідач протягом місяця після отримання рапорту позивача мав обов'язок провести службове розслідування до 20.08.2020. Відповідно до п. п.п. 2.2 й 2.4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджених наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 за результатами розслідування скласти акти за формою Н-1 і взяти на облік нещасний випадок (у тому числі поранення), який сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
На думку позивача, відповідач, відмовляючи у проведенні розслідування нещасного випадку, що стався 29.01.2015, діяв не на підставі повноважень та не у спосіб, що визначений Законами України, без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі позивача та його представника, про що надав клопотання (арк. спр. 79).
Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 33-36), в якому зазначив таке.
Спірні правовідношення врегульовано «Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» який затверджено наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (надалі за текстом також - Порядок № 1346)
Пунктом 1.3. Порядку № 1346 визначено, що розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.
10.07.2020 від позивача на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області надійшов рапорт від 10.07.2020 про проведення розслідування та надання актів розслідування нещасного випадку, що стався з заступником начальника відділу моніторингу УБНОН ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_1 29.01.2015 року в результаті мінометного обстрілу блок-посту, розташованого на перехресті вулиць 5а Лінія та 1-го Травня смт. Станиця -Луганська Луганської області.
Відповідно до пункту 3.1. Порядку визначено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Таким чином, позивач з невідомих відповідачу підстав прямо порушив порядок повідомлення керівника про нещасний випадок, який стався з ним 29.01.2015 під час несення служби.
Згідно з пунктом 2.1. Порядку, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455 затверджена «Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» (далі також - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. Інструкції тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Відповідно до пункту 2.22. Інструкції, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я.
У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.
Особам рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні у зв'язку із захворюванням, пораненням, контузією чи каліцтвом, отриманими під час виконання службових обов'язків, довідка видається до дня закінчення лікування (при сприятливому закінченні лікування) або до дня звільнення з органу управління (підрозділу) за станом здоров'я (при несприятливому перебігу лікування) за висновками військово-лікарської експертизи.
Разом з рапортом позивачем відповідачу було надано: пояснення свідків події, витяг з архівного документа - наказ ГУМВСУ у Луганській області від 19.01.2015 № 145 « Про відрядження працівників ГУМВСУ в зоні АТО на території Луганської області», копія посвідчення про відрядження ОСОБА_1 , довідка КНП «Станично-Луганське РТМО», надана ОСОБА_1 11.02.2015 року, копія виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 423 від 12.05.2020, довідка від КНП «Станично-Луганське РТМО» від 25.06.2020, копії ЄО № 171 від 29.01.2015 Станично-Луганського РОВД Луганської області про здійснення мінометних обстрілів невідомими особами зі сторони пам'ятника « Князя Ігоря » по блок посту БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська, копія книги служби нарядів особового складу БПСМОП « Чернігів» з 25.01 по 02.02.2015.
Таким чином, позивачем взагалі не надано належних доказів на підтвердження отримання поранення (травмування) 29.01.2015 під час несення служби що призвело до втрати працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день.
Для проведення повного і всебічного розслідування нещасного випадку згідно вимог пункту3.8 Порядку комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам, долучити до матеріалів розслідування висновок щодо наявності в організмі постраждалого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Відповідач зазначає, що із-за тривалості часу з моменту події зазначеної у рапорті ОСОБА_1 заходи, передбачені пунктом 3.8 Порядку, виконати неможливо.
Факт отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 під час мінометного обстрілу блок посту 5-а Лінія БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська зі сторони пам'ятника « Князю Ігорю » незаконними збройними формуваннями підтверджується лише поясненнями учасників цих подій.
Спільним наказом МВС України та МОЗ України № 307/105 від 10.05.93 року чинний на час події, (втратив чинність згідно наказу МВС України 612/679 (z1051-16 ) від 06.07.2016) був визначений порядок обліку випадків звернення до закладів охорони здоров'я і міськрайлінорганів внутрішніх справ громадян з тілесними ушкодженнями кримінального характеру (надалі наказ). Згідно п.1 наказу, керівникам лікарень, госпіталів, профілакторіїв, клінік, травмпунктів та інших закладів охорони здоров'я забезпечити негайно інформування органів внутрішніх справ про всі випадки звернення за медичною допомогою осіб з вогнепальними, ножовими пораненнями та з іншими тілесними ушкодженнями, якщо є підстави вважати, що вони отримані внаслідок кримінальних правопорушень чи пригод, а також визначити посадових осіб, відповідальних за цю роботу.
Згідно з пунктом 2 наказу, відомості про звернення осіб з тілесними ушкодженнями кримінального характеру для надання медичної допомоги записуються до спеціального журналу закладу охорони здоров'я. Журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою та зареєстрований у канцелярії закладу охорони здоров'я і заповнятися згідно з переліком прав.
Журнали зберігаються в архіві закладу охорони здоров'я протягом трьох років, після чого знищуються спеціально утвореною комісією.
Згідно з пунктом 3.1. наказу, начальникам міськрайлінвідділів внутрішніх справ забезпечити своєчасну реєстрацію у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події повідомлень з закладів охорони здоров'я про заподіяння громадянам тілесних ушкоджень та негайне на них реагування.
Згідно з пунктом 3.2 наказу Начальникам міськрайлінвідділів внутрішніх справ організувати щоквартальні звірки записів у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з спеціальним журналом закладів охорони здоров'я.
Згідно ЄО № 171 від 29.01.2015 Станично-Луганського РОВД Луганської області про здійснення мінометних обстрілів невідомими особами зі сторони пам'ятника « Князя Ігоря » по блок посту БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська вказано факти обстрілів, інформація щодо жертв та травмованих відсутня.
У довідці, виданій КНП «Станично-Луганське РТМО» від 11.02.2015, вказано діагноз: «ЗЧМТ, СГМ, забій голови». А мінно-вибухове ураження або контузія не вказані.
Від ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області було направлено запит від 15.06.2020 № 11/лк до КНП «Станично - Луганське РТМО», щодо отримання інформації про надання листка непрацездатності ОСОБА_1 у 2015 році.
Довідкою від 25.06.2020 КНП «Станично - Луганське РТМО» підтверджує факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні в хірургічному відділенні з 29.01.2015 по 11.02.2015 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, забій голови, але про надання йому лікарняного не повідомляє.
Згідно записів в наданій копії книги служби нарядів особового складу БПСМОП «Чернігів» з 25.01 по 02.02.2015, ОСОБА_1 перебував на цілодобовому чергуванні і 29.01.2015, і 30.01.2015, і 31.01.2015, відмітки про лікарняний або лікування відсутні, що підтверджується його підписом.
Згідно наказу МВС України від 12.03.2013 № 230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» підрозділом, в якому ОСОБА_1 проходив службу на час отримання травми це УБНОН ГУМВСУ у Луганській області, необхідно було провести службове розслідування (п.2.2.6 зазначеної Інструкції № 230) з метою уточнення причин і умов події, ступеня вини потерпілої особи, чи вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування всіх обставин події.
Службове розслідування підрозділом, де проходив службу позивач по факту отримання тілесних ушкоджень 29.01.2015 в результаті мінометного обстрілу блок-посту, розташованого на перехресті вулиць 5а Лінія та 1-го Травня смт. Станиця -Луганська Луганської області, не проводилось, а ОСОБА_1 у свою чергу висновок службового розслідування з цього приводу не надав, а також підтверджень щодо звернення до керівництва ГУМВСУ у Луганській області з рапортом з метою проведення службового розслідування також відсутні.
Таким чином, на сьогоднішній день підстави для призначення та розслідування нещасного випадку який можливо стався з ОСОБА_1 29.01.2015, підчас несення служби, у Порядку затвердженому наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, у відповідача відсутні.
Звернення позивача від 10.07.2020 відповідачем було уважно розглянуто у порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
Листом ГУМВСУ у Луганській області від 29.07.2020 № ВДЗ/157 позивач належним чином був повідомлений проте, що медична документація яка надана позивачем та КНП «Станично-Луганське РТМО» не дає можливості зв'язати отримання тілесних ушкоджень з мінометними обстрілами, здійсненими невідомими особами зі сторони пам'ятника « Князя Ігоря » та тяжкість наслідків для здоров'я позивача, тому остаточне рішення про зв'язок отримання тілесних ушкоджень з мінометними обстрілами можливо провести лише після проходження ОСОБА_1 судово - медичної експертизи та надання, у подальшому, відповідної медичної документації, щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.
З урахуванням викладеного вважаємо, що ГУМВСУ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо розгляду рапорту від 10.07.2020 ОСОБА_1 щодо проведення розслідування за фактом отримання телексних ушкоджень (травми) підчас виконання службових обов'язків діяло виключно на підставі діючого законодавства та у спосіб встановлений нормативно - правовими актами, а тому вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУМВСУ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії відмовити у повному обсягу.
По справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою суду від 19.08.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.09.2020 (арк. спр. 27-28).
16.09.2020 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 13.10.2020 (арк. спр. 62).
Ухвалою суду від 13.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020 (арк. спр. 68).
В період з 20.10.2020 по 06.11.2020 головуючий-суддя Борзаниця С.В. перебував на лікарняному, у зв'язку з чим судове засідання призначено на 19.11.2020.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.08.1996, з 07.11.2015 був прийнятий на службу в Національну поліцію України на постійній основі, що не заперечується сторонами.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.02.2016 № А-934 підполковник поліції ОСОБА_1 дійсно в період з 07.07.2014 по теперішній час безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 14).
Відповідно до наказу ГУ МВС у Луганській області від 19.01.2015 позивач був відряджений з 23.01.2015 по 02.02.2020 до смт. Станиця Луганська для ефективного виконання завдань, визначених Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про міліцію», несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО (арк. спр. 8-9).
Відповідно до довідки полікліничного відділення Станично-Луганської ЦРЛ КНП «Станично-Луганське РТМО» КНП ОСОБА_1 знаходився на лікування з 29.01.2015 по 11.02.2015 у Станично-Луганській ЦРЛ у хірургічному відділенні з діагнозом: закрита черепна мозкова травма, струс головного мозку, забій голови (арк. спр. 6).
З 30.04.2020 по 12.05.2020 позивач перебував на лікуванні в неврологічному стаціонарі ДУ «ТМО МВС України по Луганській області». Основний діагноз: остеохондроз шийного відділу хребта, ускладнений екструзією м/х дисків С3-С-4-С5, дефостеоартроз правого суглобу. Синдром хребетної артерії. Вестибулоатактичний синдром нерізко виражений. Цервікобрахіалгія. Супут: наслідки ЗЧМТ. Струс головного мозку 28.01.2015, астеновегетативний синдром помірно виражений. Ангіопатія сітківки обох очей (арк. спр. 7).
10.07.2020 позивач звернувся з рапортом до голови ліквідаційної комісії ГУМВС у Луганської області про проведення розслідування та надання актів розслідування нещасного випадку, що стався 29.01.2015 в результаті мінометного обстрілу блок-посту, розташованого на перехресті вулиць 5а Лінія та 1-го Травня смт. Станиця -Луганська Луганської області, додавши до рапорту: пояснення свідків події, витяг з архівного документа - наказ ГУМВСУ у Луганській області від 19.01.2015 № 145 « Про відрядження працівників ГУМВСУ в зоні АТО на території Луганської області», копія посвідчення про відрядження ОСОБА_1 , довідка КНП «Станично-Луганське РТМО», надана ОСОБА_1 11.02.2015 року, копія виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 423 від 12.05.2020, довідка від КНП «Станично-Луганське РТМО» від 25.06.2020, копії ЄО № 171 від 29.01.2015 Станично-Луганського РОВД Луганської області про здійснення мінометних обстрілів невідомими особами зі сторони пам'ятника «Князя Ігоря» по блок посту БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська, копія книги служби нарядів особового складу БПСМОП «Чернігів» з 25.01 по 02.02.2015 (арк. спр. 12, 37, 38-55).
Листом від 29.07.2020 відповідач відмовив позивачу в проведенні службового розслідування (арк. спр. 13, 56).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (надалі - Закон № 2694) охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до статті 14 вказаного Закону працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Приписами статті 22 Закону № 2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, розроблений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за №1346.
Згідно пункту 2.1. Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Пунктом 2.2. Порядку № 1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 1346, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Приписами пункту 3.2 Порядку № 1346 встановлено, що керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов'язаний: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально - профілактичного закладу; - повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов'язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС.
Відповідно пункту 3.5 Порядку № 1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).
Згідно із пунктом 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); - скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Пунктом 3.9 Порядку № 1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час:- припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
Згідно з пунктом 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: - безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); - спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; - травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); - раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
За приписами пункту 3.11 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: - за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків; - унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; - під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; - у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
За приписами пункту 3.15 Порядку № 1346, затверджені акти Н-1* (НТ*) разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі, а також надсилаються: - керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підрозділу разом з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) та всіма іншими матеріалами розслідування; - керівнику відповідної служби державного нагляду за охороною праці МВС, ГУМВС, УМВС разом з примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) і копіями всіх матеріалів розслідування; - органу, до сфери управління якого належить підрозділ, - акти розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*); - до особової справи потерпілого - акт Н-1* (НТ*).
На вимогу потерпілого керівник зобов'язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.
За приписами пункту 4.1 Порядку № 1346, спеціальному розслідуванню підлягають: - випадки загибелі працівників; - групові нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; - випадки смерті в підрозділі; - випадки зникнення працівників; - нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України).
Згідно пунктів 4.5, 4.6 Порядку № 1346 спеціальне розслідування нещасних випадків (у тому числі поранень) проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений керівником органу, який призначив розслідування. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5*, а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідного підрозділу з повідомленням про нещасний випадок.
Як наслідок, в силу приписів пункту 3.5 Порядку № 1346 керівник підрозділу після одержання від позивача повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен був винести наказ або розпорядження про організацію розслідування зазначеного нещасного випадку, створити комісію у складі не менше ніж три особи.
В свою чергу, згідно пункту 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана була протягом трьох діб після утворення комісії: - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); - скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Однак таких дій відповідач на порушення зазначених приписів Порядку № 1346 не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Складання листа про відмову у проведенні службового розслідування Порядком № 1346 не передбачено. Як наслідок, лист відповідача від 29.07.2020 на адресу позивача з відмовою у проведенні службового розслідування нормативно не передбачений та порушує права позивача стосовно визначеної процедури щодо проведення службового розслідування стосовно обставин, на які посилається ОСОБА_1 у своєму рапорті від 10.07.2020.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно норм КАС України по даній справі підлягали оплаті судові витрати за позовні вимоги немайнового характеру у сумі 840,80 грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, а згідно з частиною першою статті 139 КАС України судові витрати підлягали оплаті, судовий збір у розмірі 840,80 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код: 08592129, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо не проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 29.01.2015.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 29.01.2015 відповідно до рапорту від 10.07.2020 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії до Державного бюджету України судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 24 листопада 2020 року.
Суддя С.В. Борзаниця