про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду
24 листопада 2020 року справа № 320/5485/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Олеярника М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Компанія Gound Support and Terminal Solutions LTD, про визнання незаконною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вовка А.В. від 17.06.2020 про відкриття виконавчого провадження №62367973 з примусового виконання виконавчого листа №2к/359/8/2015, виданого 15.03.2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №320/5485/20 відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, в свою чергу розгляд позовної заяви повинен здійснюватися за правилами ЦПК України, судом, який видав виконавчий документ, - Бориспільським міськрайонним судом Київської області.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 скасовано, а справу №320/5485/20 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
У вказаній постанові від 23.09.2020 колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що спір у даній справі виник у зв'язку з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема в частині стягнення виконавчого збору, у зв'язку з чим розгляд таких спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, є помилковими.
01.10.2020 матеріали адміністративної справи №320/5485/20 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та були передані судді Кушновій А.О. для продовження її розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу був встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5485/20 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України та призначено судове засідання на 29.10.2020, витребувано докази у справі від сторін, від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та від Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
29.10.2020 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із розглядом виборчої справи. Призначено наступне судове засідання на 05.11.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: стягувача у виконавчому провадженні №62367973 компанію Gound Support and Terminal Solutions LTD. Повторно витребувано докази від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Відкладено судове засідання на 13.11.2020.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 судове засідання відкладено у зв'язку із клопотанням позивача на 24.11.2020.
У судове засідання, призначене на 24.11.2020 з'явились представники позивача та третьої особи. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 24.11.2020 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.
Суд зазначає, що 19.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 05.11.2020 від 10.11.2020 №35-22-381, до якої додано належним чином завірену копію поштової квитанції №215600426655 та списку №7950 від 07.11.2020 згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти.
Також, 24.11.2020 на офіційну електронну адресу суду від відповідача Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання ухвали суду від 19.10.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 23.11.2020 №78598, підписаний головним державним виконавцем Вовком А.В., з приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України відзив повинен містити:
1) найменування (ім'я) позивача і номер справи;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності;
3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;
4) обставини, які визнаються відповідачем;
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Відповідно до Національного стандарту України Державна уніфікована система документації "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003 до складу реквізитів документів входить підпис.
Отже, підпис як обов'язковий реквізит службового документа за наявності всіх інших обов'язкових реквізитів надає документу юридичної сили і свідчить про відповідальність особи за його зміст.
Згідно з абзацом першим підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року (абзац другий підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (абзац третій підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності 30.09.2016.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, із системного аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво органів державної влади в адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом з 1 січня 2020 року у справах, провадження у яких відкрито після 30 вересня 2016 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС.
Відповідно до частин першої та третьої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Так, при дослідженні відзиву на позовну заяву відповідача від 23.11.2020 №78598, судом встановлено, що даний відзив підписаний головним державним виконавцем Вовком А.В.
В якості доказу на підтвердження повноважень представника - головного державного виконавця Вовка А.В. на підписання зазначеного відзиву на позовну заяву додано довіреність від 27.10.2020 №72547, видану Вовку Андрію Васильовичу начальником Бориспільського міськрайонного ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) В.В.Вовнянко на представництво інтересів Бориспільського міськрайонного ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) в усіх державних органах, зокрема, в судових установах.
Частиною четвертою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
В той же час жодних доказів того, що Вовк А.В. є адвокатом, до відзиву на позовну заяву від 23.11.2020 №78598 не додано.
У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Вовк А.В. має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував, до відзиву на позовну заяву, не додано.
Також в якості доказу на підтвердження повноважень представника в порядку самопредставництва суб'єкта владних повноважень Вовка А.В. на підписання зазначеного відзиву додано копію наказу від 27.12.2019 №1154/03 про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 28.12.2019.
Пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.
Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).
З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов'язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі Закон №755-IV) з наступними змінами та доповненнями.
Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.
Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ч.4 ст.87 ЦК України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом № 755-IV.
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону № 755-IV) .
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону).
При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18, від 10.02.2020 у справі №420/1462/19.
При цьому, Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18 та від 10.02.2020 у справі №420/1462/19 відзначив, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.
Судом встановлено, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34977156) вказано ОСОБА_2 .
Відомості про особу, що підписала відзив на позовну заяву від 23.11.2020 №78598, в Єдиному державному реєстрі відсутні.
Таким чином, відповідачем не надано доказів належного уповноваження Рутчика В.А. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розумінні статті 59 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Враховуючи викладене, відзив на позовну заяву Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.11.2020 №78598, підписаний головним державним виконавцем Вовком А.В., має бути повернутий відповідачу без розгляду.
Частинами першою та другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У зв'язку з поверненням відзиву на позовну заяву без розгляду суд вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Згідно із п.4 ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відкласти судове засідання на іншу дату.
В судовому засідання 24.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повий текст ухвали суду складено та підписано 24.11.2020.
На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 57, 59, 162, 166, 167, 205, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відзив на позовну заяву Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.11.2020 №78598, підписаний головним державним виконавцем Вовком А.В., - повернути Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) без розгляду.
2. Встановити відповідачу новий строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 3 днів з моменту отримання цієї ухвали.
3. Відкласти судове засідання на 01.12.2020 о 16:00 год.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Кушнова А.О.