про залишення позову без розгляду
20 листопада 2020 року м.Київ № 320/3053/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;
при секретарі судового засіданні - Лубянській Д.С.,
за відсутності сторін та їхніх представників,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в межах підготовчого судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA100110/2019/00459 від 15.03.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA100110/2019/00459 від 15.03.2019.
Ухвалою суду від 25.05.2020 у даній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до судового розгляду в межах підготовчого судового засідання.
Явка позивача у судове засідання була визнана обов'язковою.
У призначені для розгляду справи дні, а саме: 23.06.2020, 15.09.2020, 20.10.2020, 20.11.2020 позивач у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.
Від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеної на 20.11.2020.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, ураховуючи таке:
відповідно до ст.44-45 КАСУ, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зловживання процесуальними правами визначається як дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства.
Кодекс адміністративного судочинства наводить невичерпний перелік дій, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, це: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана); подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин; заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування або перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Добросовісна поведінка сторони у процесі забезпечує нормальну діяльність суду по з'ясуванню матеріальної (об'єктивної) істини у кожній справі та одночасно з цим гарантує можливість реалізації процесуальних прав всіма задіяними у ній особами, забезпечуючи їхній інтерес щодо швидкого та правильного ухвалення рішення.
Добросовісність під час розгляду справи -це властивість, що передбачає чесне, старанне і сумлінне виконання процесуальних обов'язків за належного здійснення наданих прав. У контексті характеристики зазначеного вище поняття таку властивість слід розуміти як використання наданих прав виключно для досягнення встановленої законом мети. Тому недобросовісне виконання обов'язку щодо використання наданих процесуальних прав потрібно кваліфікувати як зловживання ними.
В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2010 року No 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у адміністративному судочинстві» зазначено таке: " у судовій практиці як зловживання процесуальними правами належить розглядати наступні дії: заявлення численних необґрунтованих відводів суддям; нез'явлення представників учасників судового процесу на судові засідання без поважних причин і без повідомлення причин неприбуття; подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій; подання зустрічних позовів без дотримання вимог закону тощо.
Положеннями ст.45 КАСУ право встановлювати у кожному конкретному випадку факт зловживання учасником справи своїми процесуальними правами , надано суду.
При цьому, суд усвідомлює, що для визнання дій чи бездіяльності зловживанням правом одного лише внутрішнього переконання недостатньо, тому обґрунтовує свою позицію такими доказами:
ініціатором подачі позову до суду із вимогами до Київської митниці Держмитслужби виступив позивач ОСОБА_1 , відтак, як суб'єкт звернення повинен був проявляти зацікавленість у розгляді поданої заяви, в тому числі, і шляхом особистої явки та забезпечення явки свого представника у судові засідання.
Неодноразові неприбуття позивача у призначені для розгляду справи дні зафіксовані протоколами судових засідань від 23.06.2020, 15.09.2020, 20.10.2020, 20.11.2020.
Неповідомлення суду про причини неприбуття позивача та відсутність будь-яких клопотань відносно подальшого порядку здійснення розгляду даної справи, підтверджується відомостями системи "Діловодство спеціалізованого суду", яка розміщена в інформаційному вікні щодо конкретної справи.
Суд також звертає увагу на наявну можливість представника позивача прибути у судове засідання з урахуванням його місця розташування,- м. Київ.
Розглянувши скаргу п. Ловлесса, Європейська комісія з прав людини вказала, що "загальною метою ст. 17 Конвенції є запобігання тоталітарним групам експлуатувати у своїх власних інтересах принципи, проголошені Конвенцією".
У рішеннях у справах "Refah Partisi and Others v. Turkey" (2003) та "danoka v. Latvia" (2006) Суд, попередньо обґрунтувавши безпосередній зв'язок між Конвенцією, з одного боку, і демократією та її цінностями, з іншого, розширив об'єкт можливих посягань зловживання правом: він постановив, зокрема, що "ніхто не уповноважений посилатись на положення Конвенції задля того, аби послабити чи зруйнувати ідеали та цінності демократичного суспільства".
Санкцією, накладеною ЄСПЛ на заявника за зловживання ним своїм правом, є виправдання Судом держави-відповідача за позбавлення заявника охорони того його права, яким він зловживав.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці також висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства.)
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року).
Відтак, суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позовні заяви без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене також забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та баланс інтересів учасників спору, зокрема, і інтереси відповідача».
За наведених обставин, суд констатує факт процесуальної бездіяльності позивача та його незацікавленість у розгляді даної справи, що згідно ч.5 ст.205 КАСУ має своїм наслідком залишення поданої позовної заяви без розгляду.
Крім того, суд критично ставиться до відомостей заяви представника ОСОБА_1 про підозру у ОСОБА_1 захворювання на COVID19, оскільки ніяких документальних підтверджень з цього приводу не надано.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Водночас, зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Оскільки позичач та його представник неодноразово допускали безпідставну неявку в судові засідання без повідомлення причини (стосується і позивача), суд вважає, що останні систематично допускають зловживання наданими процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами, у даному випадку, включає реалізацію (здійснення) процесуального права всупереч його меті. Така реалізація спрямована на перешкоджання правильному і своєчасному розгляду справи, рівноправності сторін, порушення інтересів іншої сторони, -відповідача. У якості зловживанням правом у судочинстві, суд розглядає будь-яку поведінку суб'єкта, що прямо не порушує правових приписів, але спрямована на недосягнення мети судочинства, - ефективне, своєчасне здійснення розгляду адміністративної справи.
За приписами ч.3 ст.45 КАСУ, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Керуючись статтями 2, 9, 44-45, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ - 43337359, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, 8-а) про визнання протиправним та скасування картки вімови та рішення, - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам для відома.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Брагіна О.Є.