23 листопада 2020 року № 320/7184/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС України у Київській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 - 13897,80 грн., в рахунок погашення податкового боргу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом в розмірі 13897,80 грн. Враховуючи те, що податковим органом було здійснено заходи спрямовані для погашення вказаної податкової заборгованості, однак така залишається не погашеною, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути її у примусовому порядку.
Відповідач надала до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечувала. Зазначила, що дійсно з 14.03.2020 по 29.05.2019 здійснювала підприємницьку діяльність. Стверджувала, що жодної податкової вимоги на її адресу не надходило та на момент припинення підприємницької діяльності жодних прострочених зобов'язань зі сплати податків у неї не було. На думку відповідача, позивачем не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності узгодженого грошового зобов'язання, дотримання процедури визначення податкового зобов'язання відповідача, повідомлення останнього про наявність податкового боргу та вчинення усіх встановлених дій, які б призвели до погашення відповідачем податкового боргу. Зазначила, що позивачем не надано та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження здійснення податковим органом дій спрямованих на стягнення з позивача податкового боргу з єдиного податку після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована як фізична особа-підприємець від 14.03.2018, номер запису: 23380000000003425. Відповідач, як платник податку перебувала на обліку у Обухівському управлінні ГУ ДПС у Київській області.
29.05.2019 відповідачем припинено підприємницьку діяльність, про що внесено запис: 23380060002003425 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області встановлено, що відповідач, за результатами господарської діяльності заборгувала до бюджету 13897,80 грн.
Зазначена вище податкова заборгованість у розмірі 13897,80 грн. виникла в результаті нарахованих сум та податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб.
Так відповідачем, 14.03.2018 подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. Згідно до якої з 01.04.2018 ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування на другій групі, зі ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до обраної системи оподаткування, відповідачем не сплачено до бюджету нараховані кошти за період з 20.05.2018 по 20.05.2019 на загальну суму 10129,80 грн.
Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати по єдиному податку.
За результатами перевірки складено Акт від 05.02.2019 №000159/10-36-55-06/ НОМЕР_1 . На підставі вищевказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 05.02.2019 №0006635506, яким нараховано штрафні санкцій на суму 3768,00 грн.
Таким чином податковий борг та становить 13897,80 грн.
З метою стягнення податкового боргу ГУ ДПС у Київській області відповідно до ст. 42 та ст. 59 ПК України направлено відповідачу податкову вимогу від 22.05.2018 №99117-55,
Вищезазначена вимога отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Однак, у встановлений ПК України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб сплачено не було.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.
За приписами, наведеними у статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Статтею 49 ПК України визначено порядок подання податкової декларації до податкового органу.
Так, пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.03.2018 по 29.05.2019 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, та була платником податків, тому повинна була сплачувати єдиний податок.
Порядок нарахування, строки сплати, ставки та групи платників єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями пунктами 294.1, 294.2 статті 294 ПК України передбачено, що (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Згідно з пунктом 296.2 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У відповідності до матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені в податкових деклараціях податкове зобов'язання з єдиного податку, відповідач у встановлені податковим законодавством строки не сплатив.
Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Київській області станом на день звернення до суду відповідач має податковий борг по єдиному податку на загальну суму 13897,80 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначеного грошового зобов'язання за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Матеріали справи свідчать, що позивачем складено податкову вимогу форми «Ф» №99117-55 від 22.05.2018 на суму 1489,20 грн., яка була направлена на адресу відповідача рекомендованим поштовим повідомленням із штрихкодовим ідентифікатором №0920100667691.
Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає наступне.
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Підпункт 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України передбачає право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 29.05.2019.
Пунктами 97.3, 97.4 ст. 97 ПК України визначено, що, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, зокрема, стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Абзацом 2 п. 65.10.8. ст. 65 ПК України передбачено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Таким чином, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності), платник податків залишається на обліку як фізична особа для можливості проведення взаєморозрахунків за платежами, податками та зборами.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу ОСОБА_1 у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатила, наявність у відповідача податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.
Станом на день звернення до суду, виставлена вимога не оскаржувалася, не скасована та не відкликана, а відтак податкова вимога форми «Ф» від 22.05.2018 за №99117-55 є дійсною.
Отже контролюючим органом здійснено всі заходи спрямовані для погашення податкової заборгованості. Однак вищевказані дії не призвели до повного погашення податкового боргу.
Аналізуючи в сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 13897,80 грн.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 13897 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.