23 листопада 2020 р. Справа № 120/6421/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови,
06.11.2020 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (відповідач, Центральний відділ ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)) про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2020 року на його електронну адресу від відповідача надійшов лист, за результатами розгляду його заяви від 27.10.2020 року, яким його повідомлено про те, що 23.10.2020 року до органу державної виконавчої служби надійшла постанова Вінницького міського суду Вінницької області № 127/11150/20 від 14.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 420,40 грн. на користь Державної судової адміністрації. Цим же листом його також повідомлено про те, що 26.10.2020 року державним виконавцем винесено постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 63398952, а також цього ж дня винесено інші постанови в межах цього провадження: про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна та коштів боржника. 01.11.2020 року на його поштову адресу надійшов рекомендований лист від відповідача, в якому містилась копія самої постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020 року ВП № 63398952. На переконання позивача така постанова є протиправною, позаяк виконавче провадження ВП № 63398952 відкрито не на підставі виконавчого документа: виконавчого листа чи наказу суду, як це встановлено п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та без заяви стягувача, а отже за відсутності законних для цього підстав.
За таких обставин позивач просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця щодо постановлення постанов про стягнення з позивача судового збору у розмірі 420,40 грн. на користь Державної судової адміністрації України, витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника без наявності відповідної заяви стягувача та визначених законом виконавчих документів;
- визнати незаконною та скасувати постанову про виконавче провадження від 26.10.2020 року ВП № 63398952.
Окрім того, позивачем одночасно із позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення адміністративного позову, яку ухвалою суду від 09.11.2020 року залишено без задоволення.
Надалі, ухвалою суду від 10.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому, відповідачу встановлено 3-денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України, а також витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 63398952.
Повідомлення учасників справи про розгляд справи, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
23.11.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з витребуваними судом доказами. За змістом даного відзиву представник відповідача заперечує проти позову та аргументує свою позицію тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження, що оскаржується, винесена на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження". В той же час, зазначає, що згідно ст.ст. 26, 29 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. При цьому, ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Відтак, на думку відповідача, постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020 року та решта постанов, прийнятих в межах виконавчого провадження № ВП № 63398952, є правомірними. За таких обставин відповідач вважає заявлений позов безпідставним та просить суд відмовити у його задоволенні.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши аргументи сторін, що викладені у письмових заявах по суті справи, встановив наступне.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/11150/20 (провадження: № 3/127/4024/20) від 14.07.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави. Також цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. на користь держави.
Вказане судове рішення набрало законної сили 08.10.2020 року згідно постанови Вінницького апеляційного суду.
Як свідчать матеріали справи, 16.10.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області листом за № 127/11120/20 направив на адресу відповідача копію вищезазначеної постанови від 14.07.2020 року для виконання в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави.
Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Жовмір Ю.П. від 26.10.2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63398952 щодо примусового виконання даного судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 420,40 грн. Цього ж дня, 26.10.2020 року, в межах виконавчого провадження ВП № 63398952 була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 42,04 грн., а також інші постанови, а саме: постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про арешт майна боржника, а також постанова про арешт коштів боржника.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020 року надіслана сторонам (стягувачу та боржнику) рекомендованим листом, що власне і самим позивачем не заперечується.
Однак, позивач вважаючи, що виконавче провадження від 26.10.2020 року ВП № 63398952 відкрито всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за відсутності заяви стягувача та надання ним виконавчого документа, а також будучи переконаним щодо протиправності дій державного виконавця в частині винесення інших постанов про стягнення з позивача виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 цього Закону визначено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, а також виконавчі документи.
Зокрема, за п. 2, 6 ч. 1 ст. 3 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Отже, враховуючи те, що виконавчим документом у даному випадку була постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 14.07.2020 року по справі № 127/11150/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в частині стягнення з останнього судового збору в розмірі 420,40 грн. на користь держави, яка направлена самим судом на адресу органу державної виконавчої служби, тому іншої заяви стягувача в цьому випадку не вимагається.
Тобто, підставою для відкриття виконавчого провадження ВП 63398952 був виконавчий документ - постанова суду від 14.07.2020 року, яка надійшла до органу державної виконавчої служби за листом Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2020 року № 127/11150/20 як органу, який прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави, яке належить виконати примусово.
При цьому суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 15 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Відтак, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 63398950 та винесення відповідної постанови від 26.10.2020 року відповідають вимогам Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, а тому підстав для визнання неправомірними таких дій як і скасування самої постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020 року судом не встановлено.
Отже в цій частині позову заявлені ОСОБА_1 вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо правомірності прийняття державним виконавцем інших постанов про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ст. 10 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як зазначено у частині 5 ст. 26 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.
Порядок стягнення виконавчого збору регулюється, зокрема частиною першою статті 27 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, де встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
З аналізу вказаних норм Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно під час відкриття виконавчого провадження.
Тобто, процедура стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення з боржника виконавчого збору та зазначення про це в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
У свою чергу, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, використання яких здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554 (пункт 1 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція)).
Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, приймається виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня.
У свою чергу, за змістом статті 56 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Тобто, Законом від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачені підстави для винесення виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, а саме винесення її під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Отже, як уже зазначалось вище, постанови про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна (коштів) боржника згідно положень Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII та Інструкції виносяться одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Жовмір Ю.П., окрім постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020 року, прийнято й ряд інших постанов: про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, а також про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП № 63398952.
Зі змісту вищенаведених постанов вбачається, що державний виконавець виніс їх одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, а саме 26.10.2020 року, з підстав та в порядку, визначених Законом від 02.06.2016 року № 1404-VIII, а тому протиправності дій державного виконавця при їх винесені судом також не встановлено.
З огляду на викладене, і в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
За наведених вище обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 269, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Повне судове рішення складено і підписано 23.11.20.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 15-А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ: 40143408).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович