12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 926/14/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
офісу ГПУ - Семенчук М.А.,
позивача-1 - не з'явився,
позивача-2 - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
третіх осіб - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Чернівецької області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 (судді: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)
за позовом Кельменецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області,
2. Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області
до Малого приватного підприємства "Зелена Липа"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:
1. Рухотинська сільська рада Хотинського району Чернівецької області,
2. Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області
про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати за землю та повернення земельної ділянки,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Кельменецька місцева прокуратура в інтересах держави в особі Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області (далі - Райдержадміністрація, Позивач-1) та Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - Держгеокадастр, Позивач-2) звернулися до Господарського суду Чернівецькій області з позовом до Малого приватного підприємства "Зелена Липа" (далі - Відповідач, МПП "Зелена Липа") про стягнення з Відповідача 20 761,26 грн заборгованості за договором оренди землі; розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.08.2009, який зареєстрований 05.08.2009 у Хотинському районному відділі Чернівецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено записи за №040982000002 (кадастрові номери 7325088800:03:002:0001 та 7325088800:03:001:0002) укладеного між Райдержадміністрацією та МПП "Зелена Липа" та зобов'язання Відповідача повернути в користування Держгеокадастру земельні ділянки площею 17,5 га.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави, які полягають у недотриманні Відповідачем чинного законодавства щодо створення та діяльності фермерського господарства та укладенні договору оренди земельної ділянки, а також у несплаті орендної плати за фактичну оренду земельної ділянки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2019 у справі №926/14/19 позов задоволено частково. Стягнуто з МПП "Зелена Липа" заборгованість за договором оренди землі від 05.08.2009 в сумі 6 341,43 грн. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 05.08.2009, який зареєстрований 05.08.2009 у Хотинському районному відділі Чернівецької регіональної філії ДП "Центр ДКЗ", про що у державному реєстрі земель вчинено записи за №040982000002 (кадастрові №№ 7325088800:03:002:0001 та 7325088800:03:002:0002), укладеного між Райдержадміністрацією та МПП "Зелена Липа". Зобов'язано МПП "Зелена Липа" в особі ОСОБА_1 повернути в користування Держгеокадастру земельні ділянки загальною площею 17,5 га (кадастрові №№ 7325088800:03:002:0001 та 7325088800:03:002:0002). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Закрито провадження у справі в частині стягнення 14 289,96 грн грошових вимог.
2.2. Місцевий господарський суд виходив із доведеності порушення МПП "Зелена Липа" грошових зобов'язань за договором оренди землі від 05.08.2009 у розмірі 6 341,43 грн та з огляду на положення статей 32, 34 Закону України "Про оренду землі" дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки орендодавцю. В іншій частині позову (стягнення 14 289,96 грн) місцевий господарський суд закрив провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена сума сплачена Відповідачем до початку розгляду справи та прийняття судом рішення.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №926/14/19 скасовано вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду та позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності), оскільки є непідтвердженими обставини щодо невиконання або неналежного виконання Райдержадміністрацією, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. Також суд зазначив, що сама по собі обставина незвернення Позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
2.5. При цьому, суд вказав на необхідність надання прокурором належних та допустимих доказів не здійснення або здійснення неналежним чином уповноваженим органом відповідних повноважень, а саме доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вироку суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників
3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
3.2. Підставами для скасування постанови апеляційної інстанції скаржник вважає порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статей 1311 Конституції України, 23 Закону України "Про прокуратуру" та 53, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. За твердженнями скаржника він реалізував процесуальні повноваження щодо представництва у суді інтересів держави, оскільки уповноважені суб'єкти владних повноважень самоусунулись від виконання своїх повноважень та належного реагування на порушення (відповідач систематично порушував свої договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного та раціонального використання земельних ресурсів).
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
4.2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №926/14/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Кушніра І.В., (головуючого), Волковицької Н.О., Міщенка І.С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019.
4.3. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2019 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2019 задоволено заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження та одночасно зупинено його до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики.
4.5. У зв'язку з відпусткою судді Міщенка І.С. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №926/14/19 визначено колегію суддів у складі: Кушніра І.В., (головуючого), Волковицької Н.О., Краснова Є.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020.
4.6. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2020 поновлено провадження у справі №926/14/19 у зв'язку із усуненням обставин, що викликали зупинення провадження та визначено дату проведення судового засідання.
4.7. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 23.09.2020 про відставку судді Кушніра І.В., для розгляду справи №926/14/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Дроботової Т.Б.
4.8. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2020 прийнято до розгляду касаційну скаргу Заступника прокурора Чернівецької області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №926/14/19 у новому складі судової колегії та визначено дату проведення судового засідання.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді - Закону України "Про прокуратуру".
5.3. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
5.4. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
5.5. Одночасно згідно з положеннями частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.6. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.7. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
5.8. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
5.9. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.
5.10. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
5.11. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав намір та відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
5.12. Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Прокурор обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави посилався на те, що договір оренди землі від 05.08.2009 укладений із порушенням передбаченої законодавством процедури отримання земельної ділянки і систематична несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного та раціонального використання земельних ресурсів.
Однак, уповноважені суб'єкти владних повноважень (Хотинська районна державна адміністрація Чернівецької області та Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області) самоусунулись від виконання своїх повноважень та не здійснюють належних заходів щодо захисту інтересів держави.
5.13. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Прокурором не зазначено жодних причин неможливості здійснення Позивачами захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.
5.14. Поряд з цим, апеляційною інстанцією не враховано, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у Прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
5.15. При цьому, апеляційною інстанцією не надано належної оцінки листуванню Прокурора із Позивачами, яке передувало зверненню до суду з даним позовом, зокрема, листу Райдержадміністрації №7/1695 від 26.12.2018 зі змісту якого виплаває, що вона фактично обізнана про порушення своїх прав з боку Відповідача, яке триває з 2014 року, однак не звертається до суду у зв'язку із відсутністю коштів на сплату судового збору.
5.16. Твердження апеляційного господарського суду про необхідність надання Прокурором належних та допустимих доказів нездійснення або здійснення неналежним чином Позивачем своїх повноважень щодо захисту інтересів держави (як то доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вироку суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду в органі державної влади, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків) колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
5.17. Крім того, апеляційна інстанція хоча й зазначила, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, однак не дослідила дотримання прокурором порядку, передбаченого вказаною нормою.
5.18. Додатково, судова колегія зазначає, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.
Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункт 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме у учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника.
5.19. У такий спосіб, помилковим є також залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого Прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у Прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.
5.20. Судова колегія звертає увагу, що невиконання Прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
5.21 Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
5.22. Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, відкриваючи провадження у цій справі суд першої інстанції не виявив жодних недоліків поданої прокурором позовної заяви в частині відсутності обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави.
5.23. За таких обставин та виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції невірно застосував положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до передчасного висновку про залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі компетентного органу.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.3. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
6.4. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до цього суду для її розгляду.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Чернівецької області задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №926/14/19 скасувати.
3. Справу №926/14/19 направити до Західного апеляційного господарського суду для розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
Т. Б. Дроботова