24 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3748/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020
у складі колегії суддів: О. М. Гаврилюк - головуючий, Б. О. Ткаченко, В. В. Сулім
та на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.03.2020
суддя: Н. І. Ягічева
за позовом ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Фаворит»
про зобов'язання вчинити дії
1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Фаворит» про:
- визнання протиправним, недійсним та нікчемним правочин, укладений та (або) виконаний 06.12.2019 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фондова компанія «Фаворит» поза фондовою біржою щодо купівлі-продажу простих іменних акцій емітента ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» у кількості 9 000 шт., які станом на 21.08.2019 належали ПАТ «КБ «Надра»;
- переведення на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця простих іменних акцій емітента ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» у кількості 9000 шт. за результатами відкритих торгів, що відбулися 21.08.2019 на фондовій біржі ПрАТ «Фондова біржа «Перспектива» за ціною 2 304,00 грн та визнати право власності позивача на ці акції;
- витребувати прості іменні акції емітента ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» у кількості 9 000 шт., які станом на 21.08.2019 належали ПАТ «КБ «Надра», у особи або осіб, у володінні якої (яких) після набрання у справі рішенням законної сили, перебуватимуть ці акції, та зобов'язати таку особу або таких осіб здійснити зарахування простих іменних акцій емітента ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» у кількості 9 000 шт. на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 .
Позивач вказує на те, що він став переможцем відкритих торгів, що відбулися 21.08.2019 на ПрАТ «Фондова біржа «Перспектива» з продажу цінних паперів, які належать ПАТ «КБ «Надра», а саме простих іменних акцій емітента ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», що підтверджується копією виписки ПрАТ «Фондова біржа «Перспектива» з реєстру договорів.
Крім того, позивач наголошує на тому, що з 22.10.2019 переважне право акціонерів ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, як це встановлено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства», перестало діяти, тому акціонери ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» не могли реалізувати переважне право щодо придбання належних ПАТ «КБ «Надра» акцій.
Також позивач зазначає, що оспорюваний договір від 06.12.2019, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ПрАТ «Фондова біржа «Перспектива» порушує його права.
2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/3748/20 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала мотивована тим, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить й затягне вирішення спору, враховуючи додані докази, які підлягають дослідженню для встановлення правової природи вказаного зобов'язання та правовідносин сторін.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 залишено без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у даній справі.
Постанова мотивована тим, що позивачем у позові зазначені позовні вимоги, які мають різні підстави виникнення та різні кола фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо.
Ураховуючи додані докази, їх кількість, наявність клопотань про витребування інших доказів, які підлягають дослідженню для встановлення правової природи вказаного зобов'язання, правовідносин сторін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить й затягне вирішення спору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.03.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 та передати справу № 910/3748/20 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема незастосуванням судами норм ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, та не застосуванням положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Фондова компанія «Фаворит» просить відмовити позивачеві в задоволенні касаційної скарги.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про повернення позивачеві позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, у зазначеній нормі процесуального права визначено право позивача об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. Водночас об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Водночас особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить й затягне вирішення спору, оскільки позивачем зазначені позовні вимоги, які мають різні підстави виникнення та різні кола фактичних обставин спору та доказів.
Однак наведені висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд вважає передчасними, оскільки як вбачається з позовної заяви необхідність об'єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано пов'язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19).
До того ж, на час постановлення оскаржуваної ухвали ст. 174 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), на відміну від ст. 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19).
Слід також зазначити, що місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції вказуючи, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, не було враховано положення ч. 6 ст. 173 ГПК України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто одним із основних принципів господарського судочинства - є саме своєчасність вирішення судом спору, способом дотримання якого і є можливість роз'єднання позовних вимог, якщо суд вбачає, що це надасть змогу здійснити більш якісний розгляд справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін. Водночас, повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції фактично самоусунувся від виконання власних процесуальних обов'язків, адже вбачаючи наявність обставин які можуть значно утруднити розгляд справи та призвести до затягування такого розгляду, помилково повернув відповідну позовну заяву.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Разом із касаційною скаргою скаржник подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовує тим, що у зв'язку з передчасним віднесенням судами одразу двох інстанцій процесуальних клопотань до позовних вимог, наявна відповідна виключна правова проблема, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Позивач, вказуючи на наявність відповідної виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не зазначає вирішення, яких саме правових питань має значення для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, відсутні також і посилання позивача на конкретні справи, або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами було сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами.
З огляду на зазначене та враховуючи, що оспорювані судові рішення не містять висновків судів попередніх інстанцій щодо віднесення процесуальних клопотань до позовних вимог, Верховний Суд констатує відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310 ГПК України).
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали господарського суду міста Києва від 16.03.2020, постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/3748/20 та передачі справи № 910/3748/20 до господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .
7. Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/3748/20 скасувати.
Справу № 910/3748/20 направити до господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Фаворит».
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О. М. Баранець
Суддя В. І. Студенець