ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 листопада 2020 року, м. Херсон, справа № 923/1028/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"
до фізичної особи-підприємця Шаповалової Інни Михайлівни
про стягнення 9 174,59 грн,
Дії, аргументи та докази Позивача
16.10.2020 Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця Шаповалової Інни Михайлівни про стягнення 9 174,59 грн, з яких: 6 000 грн основної заборгованості, 53,97 грн інфляційних, 120,62 грн річних та 3 000 грн штрафу, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № КБР-90/06/18 від 01.06.2018 та додатковою угодою № 1 від 01.06.2019. Поряд з цим, Позивач просить компенсувати йому судові витрати, а саме 6 000 грн на правничу допомогу та 2 102 грн судового збору, за рахунок Відповідача.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на підставі укладеного між сторонами договору Відповідач зобов'язаний був протягом 2018-2020 років виплачувати винагороду за використання музичних творів у сумі 2 550 грн за три місяці з 01.06.2018 та у сумі 3 000 грн за три місяці з 01.06.2019 за додатковою угодою № 1 від 01.06.2019, але здійснив часткову оплату у сумі 2 550 грн, а тому заборгував 6 000 грн. У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання Позивачем нарахований штраф, інфляційні та річні у вказаних сумах.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 19.10.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою сторонам встановлені строки для подачі процесуальних заяв.
При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що Позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.
Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.
Установлені судом обставини
01.06.2018 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та фізичною особою-підприємцем Шаповаловою Інною Михайлівною, як Користувачем, був укладений договір № КБР-90/06/18.
Основними умовами договору, які впливають на вирішення спору є наступні:
- "Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим договором, право … на публічне виконання творів. Користувач, у свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та закону" (пункт 3.1.),
- "Користувач зобов'язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору…" (пункт 3.3.),
- "Користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку № 3 до даного договору" (пункт 3.4.),
- "Сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті …" (пункт 3.5.),
- "Якщо Користувач прострочить платіж стосовно трьох місяців на строк ніж 4 місяці то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу." (пункт 3.6.),
- "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 травня 2019 року …" (пункт 6.1.),
- "У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення." (пункт 6.2.).
У межах договору між сторонами складені додатки № 1 та № 2. Зокрема, за змістом додатку № 1 сторонами визначено місце використання музичних творів, а саме - ресторан "Ріо", за адресою: Херсонська область, с. З. Порт, вул. Шкільна, 47-а. Водночас відповідно до додатку № 2 загальний розмір платежу становить 2 550 грн за три місяці та ця сума сплачується одним платежем шляхом перерахування Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАПС в строк до 20 серпня 2018 року та умов договору.
Разом з цим у межах договору між сторонами укладена додаткова угода № 1 від 01.06.2019 за змістом якої сторонами визначено розмір платежу за три місяці - 3 000 грн, починаючи з 01.06.2019.
За обліковими даними Позивача Відповідач сплатив лише 2 550 грн, що складає вартість послуг за 3 звітних місяці, у зв'язку з чим заборгував 6 000 грн за період з червня по серпень 2019 року та з червня по серпень 2020 року.
Поряд з цим, через невиконання умов договору Позивачем нараховані 53,97 грн інфляційних, 120,62 грн річних та 3 000 грн штрафу за несплату платежів у період з червня по серпень 2019 року та з червня по серпень 2020 року.
Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства
Щодо правової природи договору та договірних відносин
Загальні положення про господарські зобов'язання встановлені розділом ІV "Господарські зобов'язання" Господарського кодексу України.
Так, за змістом статті 173 цього Кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1).
У відповідності до статті 174 Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Поряд з цим, у відповідності до статті 175 Кодексу майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1).
Отже, установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення та існування протягом певного часу між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких Позивач повинен надати право на використання музичних творів у комерційній діяльності, а Відповідач, у свою чергу, сплатити вартість отриманого права.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом" (частина 1); "Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором" (частина 2); "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).
Отже, виконання договірних зобов'язань сторонами за договором нерозривно пов'язане зі строком його дії.
У відповідності до статті 179 того ж Кодексу майново-господарські зобов'язання, являючись господарсько-договірними зобов'язаннями, виникають на підставі господарських договорів.
За статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства (частина 1). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7).
У даному випадку у відповідності до пункту 6.1. договору строком його дії встановлений період з 01.06.2018 по 31.05.2019, тобто 12 місяців.
Натомість, як зазначено вище, у пункті 6.2. договору сторонами встановлена можливість пролонгації договору, а саме "у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах і так кожного разу… ".
Таким чином, для пролонгації договору повинна бути наявною певна обставина, зокрема, відсутність письмового повідомлення про припинення дії договору протягом місяця до настання строку його закінчення.
Зокрема, у даному випадку Відповідач не повідомляв Позивача про припинення або розірвання договору, а тому суд приходить до висновку, що строк дії договору необхідно сприймати як такий, що продовжений на той же строк, а саме спочатку до 31.05.2020, а потім - до 31.05.2021.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до загального висновку про невиконання Відповідачем зобов'язань щодо сплати винагороди за користування музичними творами у сумі 6 000 грн за період з червня по серпень 2019 року та з червня по серпень 2020 року включно.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованого та заявленого до стягнення штрафу у сумі 3 000 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме "штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання" (частина 2).
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Так, у пункті 3.6. договору сторони встановили можливість застосування штрафу у розмірі 100 % від розміру простроченого платежу у випадку прострочення платежу стосовного трьох місяців на строк більший ніж 4 місяці.
Таким чином, за договором можливість нарахування штрафу ставиться у залежність від прострочення платежу "стосовно трьох місяців на строк більший ніж чотири місяці".
Отже, нарахування штрафу в сумі 3 000 грн за період з червня по серпень 2019 року включно є правомірним.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 53,97 грн інфляційних та 120,62 грн річних, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України: "боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу. Протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу інфляційні та річні.
Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо стягнення інфляційних в сумі 53,97 грн зазначає наступне. Нарахування інфляційних втрат за період з 26.06.2019 по 26.08.2020 в сумі 53,97 грн є правильним. В той же час за розрахунками Позивача інфляційні втрати за період з 26.06.2020 по 26.08.2020 склали 0 грн, що є неправильним, оскільки в цей період індекс інфляції становив менше одиниці, а саме 99,4 в липні 2020 року та 99,8 в серпні 2020 року, тобто мала місце дефляція, а отже втрати від інфляції за період з 26.06.2020 по 26.08.2020 склали: - 23,96 грн. За таких обставин стягненню підлягають: 53,97 грн - 23,96 грн = 30,01 грн інфляційних.
Суд, перевіривши нарахування річних в сумі 120,62 грн за кожним періодом виходячи від суми несплаченого платежу, приходить до висновку, що їх розрахунок є правильним, а стягнення правомірним.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 6 000 грн основної заборгованості, 30,01 грн інфляційних, 120,62 грн річних та 3 000 грн штрафу у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість нарахування інфляційних без урахування дефляції є неправильним, а стягнення в сумі 23,96 грн неправомірним.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 870 від 30.09.2020 у сумі 2 102 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2 096,54 грн (99,74% задоволених вимог).
Вирішуючи заяву Позивача про компенсацію судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Як слідує із договору № 8.309-А від 12.08.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Інтелкрафтс" та Позивачем, Адвокатське об'єднання зобов'язалося надавати Позивачу правничу допомогу при підготовці позовних заяв, зверненні до суду, представництві інтересів у судах, а останній зобов'язався сплачувати їх вартість. За змістом пункту 4.1.1. договору вартість послуг, а саме підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, складає 6 000 грн.
Як слідує з наказу № 8.309 від 12.08.2020 керуючого партнера Адвокатського об'єднання "Інтелкрафтс" судове представництво доручено адвокатам Хлєбнікову Сергію Георгійовичу та Сербуль Ользі Юріївні.
Безпосередньо з довіреності від 12.08.2020, виданої Позивачем, слідує, що адвокатам Хлєбнікову С.Г. та Сербуль О.Ю. надані повноваження на представництво у даній справі.
На підставі викладеного та керуючись статтею129 ГПК України суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача пропорційно заявленим вимогам, а саме у сумі 5 984,40 грн (99,74% задоволених вимог).
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шаповалової Інни Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, б.5, група приміщень № 57, офіс 10; ідентифікаційний код 37396233) - 6 000 грн основної заборгованості, 30,01 грн інфляційних, 120,62 грн річних, 3 000 грн штрафу, 2 096,54 грн компенсації по сплаті судового збору та 5 984,40 грн компенсації по сплаті витрат на правничу допомогу.
3. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін